ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 548/582/20
провадження № 51-3075 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Анісімова Г.М., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Нескородяного А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 квітня
2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), в порядку статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
850 грн.
Стягнуто на користь держави кошти в сумі 628,04 грн у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта для проведення експертизи.
Згідно з вироком ОСОБА_2 22 березня 2020 року близько 09 год, перебуваючи
в будинку своєї знайомої ОСОБА_1, який розташований у АДРЕСА_3 ), скориставшись відсутністю в кімнаті ОСОБА_1 та інших осіб, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, діючи умисно, з корисливих спонукань, таємно, шляхом вільного доступу викрав належний потерпілій мобільний телефон марки "Samsung Galaxy A50" вартістю 5796,67 грн та грошові кошти в сумі 1000 грн із гаманця, який був на підвіконні в кухні.
Після цього ОСОБА_2 вийшов із будинку з зазначеним майном, таким чином розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму
6796,67 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону потерпіла вважає проведення судового розгляду без її участі та неповідомлення її належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Вказує на неправомірне повернення їй викраденого телефону на стадії досудового слідства, оскільки на нього був накладений арешт, який не був скасований.
Також вважає, що апеляційний суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання щодо витребування та їх дослідження матеріалів з Автозаводського районного суду
м. Кременчука як доказів, що підтверджують судимість ОСОБА_2 .
Невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого вбачає у тому, що суд призначив покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею про кримінальну відповідальність, але за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м`якість.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу потерпілої в частині того, що суд не в повній мірі врахував особу засудженого, а саме те, що той неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та не повернув потерпілій викрадених коштів у сумі 1000 грн. Необґрунтованим вважає довід про те, що потерпілу не було поінформовано про судовий розгляд, адже в матеріалах провадження наявна її заява стосовно розгляду справи без її участі.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому вона зазначає, що підтримує свою касаційну скаргу в повному обсязі та вважає за можливе слухати справу без її участі.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді та думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Надаючи оцінку доводу потерпілої про здійснення судового розгляду за її відсутності, колегія суддів зазначає таке.
Як убачається з матеріалів провадження (т. 1, а. п. 28), потерпіла звернулась до Хорольського районного суду Полтавської області із заявою від 22 червня 2020 року, в якій просила розглядати справу без її участі. Судовий розгляд цього кримінального провадження відбувся в суді першої інстанції цього ж дня, тобто 22 червня 2021 року.
Обставини, про які повідомляє потерпіла у касаційній скарзі, щодо написання нею зазначеної вище заяви не знаходять свого об`єктивного підтвердження.
Відповідно до частини 1 статті 325 КПК, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 була присутня, що підтверджується журналом судового засідання від 07 квітня
2021 року (т. 1, а. п. 157-159).
Твердження потерпілої про те, що їй неправомірно було повернуто викрадений телефон на стадії досудового слідства, у той час коли на нього був накладений арешт, спростовуються наявними в матеріалах провадження документами, а саме ухвалою слідчого судді від 27 березня 2020 року (т. 1, а. п. 72), відповідно до якої останній наклав арешт на мобільний телефон "Самсунг А 50", належний ОСОБА_1 . В та зазначив передати телефон на зберігання власнику. Отже, на підставі ухвали слідчого судді телефон був переданий потерпілій слідчим на зберігання, про що є її розписка (т. 1,
а. п. 73).
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 100 КПК речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Потерпіла також вважає, що апеляційний суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання щодо витребування та дослідження матеріалів з Автозаводського районного суду м. Кременчука доказів, що підтверджують судимість ОСОБА_2 . З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Обставини, які характеризують засудженого, були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій. Так, у вироку Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року зазначено, що ОСОБА_2 є несудимим у порядку статті 89 КК, що відповідає чинному закону України про кримінальну відповідальність і обставинам, які мали місце на момент ухвалення вироку в цій справі. Ухвалений Автозаводським районним судом м. Кременчука вирок від 30 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_2, (після ухвалення вироку Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року), в якому, до речі, міститься посилання і на оскаржуваний вирок, не є предметом розгляду в цьому кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обставини, які обтяжують і пом`якшують покарання, ніким не оспорювались, а тому вони правильно враховані судом під час призначення покарання.
Зважаючи на те, що істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд