Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 522/10990/15
провадження № 61-17760св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 жовтня 2019 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2020 рокуу складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Державна іпотечна установа звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 30 липня 2007 року між акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (далі - АКБ "Трансбанк") та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 601070001, за умовами якого банк надав позичальнику в кредит грошові кошти у сумі 740 256,00 грн, строком до 30 липня 2018 року, включно, зі сплатою 14 % річних.
У забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит 30 липня 2007 року між банком, позичальником та ОСОБА_2, був укладений договір поруки № 60/1, а також 30 липня 2007 року між банком, позичальником та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 60/2.
За договором про відступлення права вимоги Державна іпотечна установа набула всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором та договорами поруки.
В обумовлені договором строки позичальник свої зобов`язання не виконував та не здійснював відповідні платежі з погашення кредиту.
У зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків за договором про іпотечний кредит у відповідачів станом на 21 квітня 2015 року утворилася заборгованість за основною сумою боргу - 427 810,35 грн, за нарахованими відсотками - 58 202,15 грн, по пені за прострочення сплати кредитних коштів - 24 403,88 грн, інфляційні втрати - 29 476,45 грн.
Державна іпотечна установа просила стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за договором про іпотечний кредит в сумі: 539 892,86 грн, що включає: основну суму боргу - 427 810,35 грн, нараховані відсотки - 58 202,15 грн, пеня за простроченням сплати кредитних коштів - 24 403,88 грн, інфляційні втрати - 29 476,45 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що, враховуючи наявність в матеріалах справи договору від 08 грудня 2011 року про відступлення права вимоги, позивач не довів наявність у нього прав кредитора за договором про іпотечний кредит від 30 липня 2007 року № 601070001.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, Державна іпотечна установа, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси.
02 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 12 жовтня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 761/42567/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не належно дослідили зібрані у справі докази.
Доводи інших учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та справедливими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, 30 липня 2007 року між АКБ "Трансбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 601070001, за умовами якого банк надав позичальнику в кредит грошові кошти у сумі 740 256,00 грн, строком до 30 липня 2018 року, включно, зі сплатою 14 % річних (т. 1 а. с. 8-14).
У забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит:
30 липня 2007 року між банком, позичальником та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 60/1 (т. 1 а. с. 15-19);
30 липня 2007 року між банком, позичальником та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 60/2 (т. 1 а. с. 20-24).
08 грудня 2011 року між Державною іпотечною установою та ПАТ "Банк Перший" було укладено договір відступлення права вимоги № 10, згідно якого установа відступає, а банк набуває всі права вимоги за договорами вказаними у додатку № 1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною (т. 1 а. с. 25-27).
У додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 08 грудня 2011 року № 10 зазначено про відступлення прав вимоги за договором про іпотечний кредит від 30 липня 2007 року № 601070001, укладеним між банком та позичальником ОСОБА_1, іпотечним договором від 30 липня 2019 року № 60/ДІУ та договорами поруки від 30 липня 2007 року № 60/1 та № 60/2 (т. 1 а. с. 28-33).
Відповідно до довідки про стан заборгованості за договором про іпотечний кредит, наданої Державною іпотечною установою, заборгованість за вказаним договором станом на 21 квітня 2015 року склала за основною сумою боргу - 427 810, 35 грн, за нарахованими відсотками - 58 202,15 грн, по пені за прострочення сплати кредитних коштів - 24 403,88 грн, інфляційні втрати - 29 476, 45 грн (т. 1 а. с. 6, 7).
24 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом про визнання недійсним договору про іпотечний кредит від 30 липня 2007 року № 601070001, який укладений між нею та АКБ "Трансбанк" та визнання недійсним договору іпотеки від 30 липня 2007 року, який укладений між ОСОБА_4 та ВАТ "Трансбанк", зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г. В.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року у справі № 522/25959/15-ц, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.