Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 761/16488/19
провадження № 61-4938св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Сорока Валерій Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року у складі судді Пономаренко Н. В., постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" (далі - КП "Реєстраційне бюро") Сороки В. М. про скасування рішення та записів державного реєстратора.
Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 2007 року між Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 030.29-50/264-К, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 200 000 доларів США зі сплатою 11,75 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 14 листопада 2022 року (включно), на умовах, визначених цим договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 15 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та СР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 030.29-50/264-К, за умовами якого позивачка передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
15 квітня 2019 року ОСОБА_1 під час одержання відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналася про те, що на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано право власності за іншою особою - АТ "Укрсоцбанк". Вказане право власності було зареєстровано за АТ "Укрсоцбанк" 18 березня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" м. Київ Сорокою В. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46048048 від 20 березня 2019 року.
Зазначає, що за даними вказаного реєстру підставою для винесення державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на вказану квартиру за АТ "Укрсоцбанк" є договір іпотеки, серія та номер 5714з від 15 листопада 2007 року, лист 1775 від 15 вересня 2017 року приватного нотаріуса Кобелєва А. М., заява ПАТ "Укрсоцбанк" від 15 вересня 2017 року.
Оскільки, на думку заявника, відповідачами порушено вимоги, зокрема, Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення в іноземній валюті", ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
Враховуючи викладене, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просила:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46048048 від 20 березня 2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", м. Київ Сорокою В. М., про державну реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" право власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790413180000, номер запису Державного реєстру прав 30779346 та припинити право власності "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа Банк", на цю квартиру, номер запису про право власності 30779346, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень: 46048048 від 20 березня 2019 року;
- скасувати запис державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", м. Київ, Сороки В. М. про державну реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" право власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 30779346, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень: 46048048 від 20 березня 2019 року;
- скасувати запис державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", м. Київ, Сороки В. М. про державну реєстрацію іпотеки на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про іпотеку: 30779376, рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, індексний номер: 46048048 від 20 березня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46048048 від 20 березня 2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєтраційне бюро" м. Київ Сорокою В. М. про державну реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790413180000, номер запису Державного реєстру прав 30779346 та припинено право власності АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 30779346, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень: 46048048 від 20 березня 2019 року.
Скасовано запис Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", м. Київ Сороки В. М. про державну реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на кв. АДРЕСА_1, номер запису про право власності 30779346, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень: 46048048 від 20 березня 2019 року.
Скасовано запис Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", м. Київ Сороки В. М. про державну реєстрацію іпотеки на кв. АДРЕСА_1, номер запису про іпотеку: 30779376, рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, індексний номер: 46048048 від 20 березня 2019 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що квартира, яка використовується як місце постійного проживання, під час дії тимчасового мораторію на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без його згоди на таке відчуження не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності банку як забезпечення виконання кредитного договору.
При цьому, місцевий суд виходив з того, що відповідачами не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 надавала відповідну згоду на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, АТ "Альфа-Банк" подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, АТ "Альфа-Банк" просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник позивачки - адвокат Ракітін С. П. заперечив проти доводів касаційної скарги АТ "Альфа-Банк".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
16 червня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 15 листопада 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 030.29-50/264-К, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 200 000 доларів США зі сплатою 11,75 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 14 листопада 2022 року (включно), на умовах, визначених цим договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 15 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 030.29-50/264-К, за умовами якого позивачка передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, ПАТ "Укрсоцбанк" у січні 2016 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18 березня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційне бюро" м. Київ Сорокою В. М. було зареєстровано за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на належну позивачці квартиру АДРЕСА_1 та є предметом договору іпотеки за договором іпотеки від 15 листопада 2007 року, номер запису про право власності: 30779346 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46048048 від 20 березня 2019 року.
При цьому зазначено, що підставами виникнення права власності у ПАТ "Укрсоцбанк" є: договір іпотеки, серія та номер 5714з, виданий 15 листопада 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П.; лист, серія та номер 1775, виданий 15 вересня 2017 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М.; заява, серія та номер: БН, виданий 15 вересня 2017 року, видавник ПАТ "Укрсоцбанк".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" про скасування рішення державного реєстратора та про припинення права власності
Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).
Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Приписами статті 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).
Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19).
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що квартира АДРЕСА_1 і використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) протягом дії Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності ПАТ "Укрсоцбанк" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов укладеного 15 листопада 2007 року договору про споживчий кредит, ураховуючи, що кредит надано кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті.
Таким чином, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк".
При таких обставинах, твердження заявника про те, що у цій справі відсутні підстави для застосування Закону № 1304-VII, є необґрунтованими.
При цьому слід ураховувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) не знайшла підстав для відступу від правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), про те, що на квартиру, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може примусово звернуто стягнення та відчужено на підставі дії Закону, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
У зв`язку з цим оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" про скасування рішення, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства "Реєтраційне бюро" м. Київ Сорокою В. М., про державну реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 та в частині припинення права власності АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", на спірну квартиру є обґрунтованими.