Постанова
Іменем України
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 649/22/20
провадження № 61-10670св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_2, на постанову Херсонського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 01 березня 2016 року йому було висунуто обвинувачення за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України та притягнуто до кримінальної відповідальності.
Вироком Великолепетиського суду Херсонської області від 25 травня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року та Постановою Верховного суду від 23 вересня 2020 року, ОСОБА_1 виправдано.
Посилаючись на те, що протягом усього часу перебування під слідством та судом своєї вини він не визнавав, але відчував приниження та зневагу з боку оточуючих, що призвело до негативних змін у життєвих та суспільних стосунках, а також негативно вплинуло на його престиж та репутацію, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів на його користь 465 624 грн з яких: 415 624 грн на відшкодування моральної шкоди та 50 000 грн на відшкодування витрат, сплачених ним у зв?язку з наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1, 415 624 грн на відшкодування моральної шкоди та 50 000 грн на відшкодування витрат, сплачених ОСОБА_1 у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач був депутатом Великолепетинської районної ради Херсонської області, 4 роки перебував під слідством і судом, що призвело до негативних змін у життєвих та суспільних стосунках, погіршився ступінь його престижу та репутації, він був вимушений доводити свою невинуватість. Усе це призвело до завдання йому моральної шкоди.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 травня 2021 року рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року в частині відшкодування моральної шкоди змінено. Зменшено розмір стягнутої з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1, моральної шкоди з 415 624 грн до 207 812 грн.
Зменшуючи розмір присудженої моральної шкоди апеляційний суд виходив із того, що позивач на час проведення слідчих дій та розгляду справи в суді не був відсторонений від роботи внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, не довів наявності перешкод працювати за професією, не довів втрату ним авторитету та довіри громадян як до фахівця, так і до депутата районної ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 25 травня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представник заявника посилався на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ураховуючи те, що постанова апеляційного суду в частині стягнення відшкодування на правову допомогу у кримінальній справі ОСОБА_1 не оскаржується, судове рішення в цій частині не переглядається.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2021 року Херсонська обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції в Херсонській області надіслали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких посилаються на законність та обгрунтованість постанови апеляційного суду та просять залишити її без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені апеляційним судом
Судами встановлено, що 01 березня 2016 року ОСОБА_1 було висунуто підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України та притягнуто до кримінальної відповідальності.
Вироком Великолепетиського суду Херсонської області від 25 травня 2019 року, залишеним без змін Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року та постановою Верховного суду від 23 вересня 2020 року, ОСОБА_1 було виправдано.
Під слідством та судом він перебував з 01 березня 2016 року по 19 листопада 2019 року.
Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що він відповідно до положень статей 23, 1167 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) має право на відшкодування моральної шкоди.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Статтею 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Наведений висновок щодо визначення розміру моральної шкоди є усталеним і незмінним протягом тривалого часу та викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 (провадження № 14-538цс19).
Позивачем заявлена вимога про відшкодування йому моральної шкоди у подвійному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Апеляційний суд визнав, що перебування позивача під слідством та судом тривалий термін часу порушило його звичний уклад життя, позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та погіршило відносини з оточуючими людьми і відношення останніх до його особистості. Крім того, незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності поставило під сумнів його доброчесність, репутацію та професійні якості, ним втрачена довіра до правоохоронних органів, а доведення ним невинуватості стало вимушеною негативною зміною у життєвих та суспільних стосунках.
При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд врахував і те, що позивач на час проведення слідчих дій та розгляду справи в суді не був відсторонений від роботи внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, не довів наявності перешкод працювати за професією, не довів втрату ним авторитету та довіри громадян як до фахівця, так і до депутата районної ради.