ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 906/294/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2021
у складі колегії суддів: М. Г. Петухов- головуючий, О. В. Мельник, І. В. Розізнана
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко"
про стягнення 3 066 437, 27 грн
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко"
до товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс"
про визнання недійсною додаткову угоду від 27.01.2020 до договору поставки №1-20/12-19АВ від 20.12.2019
ВСТАНОВИВ:
1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (далі - ТОВ-підприємство "Авіс", позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (далі - ТОВ "Цефей-Еко", відповідач) 3 066 437,27 грн, з яких: 2 799 000,00 грн - основного боргу, 86 500,60 грн 3% - річних та 180 936,67 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 13.05.2021.
Від ТОВ "Цефей-Еко" надійшли клопотання про поновлення строку встановленого на подання зустрічного позову і зустрічна позовна заява ТОВ "Цефей-Еко" до ТОВ "Авіс" про визнання недійсною додаткової угоди від 27.01.2020 до договору поставки №1-20/12-19АВ від 20.12.2019 та клопотання про призначення судової економічної експертизи.
11 травня 2021 року від ТОВ "Цефей-Еко" надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.06.2021 у справі №906/294/21 поновлено ТОВ "Цефей-Еко" строк для подання зустрічної позовної заяви та прийнято зустрічний позов ТОВ "Цефей-Еко" до ТОВ "Авіс" про визнання недійсною додаткової угоди від 27.01.2020 до договору поставки №1-20/12-19АВ від 20.12.2019 для спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.07.2021 відмовлено: у задоволенні клопотання представника ТОВ "Цефей-Еко" адвоката Мариніної М.О. від 14.07.2021 про відкладення судового засідання; у задоволенні клопотання ТОВ "Цефей-Еко" про призначення судової економічної експертизи; залишено без розгляду клопотання ТОВ "Цефей-Еко" про призначення судової почеркознавчої експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/294/21 до судового розгляду по суті на 06.09.2021.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" подало апеляційну скаргу, в якій просило Суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.07.2021 у справі №906/294/21 та постановити нову ухвалу, якою призначити у справі № 906/294/21 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо документального підтвердження розміру заборгованості.
2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.07.2021 у справі №906/294/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. Скаргу разом з доданими до неї документами надіслано ТОВ "Цефей-Еко".
Апеляційний суд зазначив, що ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи не охоплюється переліком, наведеним у ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції та відсутні законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного господарського суду, ТОВ "Цефей-Еко" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Верховний Суд скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 у справі №906/294/21 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії прийняття апеляційної скарги.
З тексту касаційної скарги вбачається, що скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ч. 5 ст. 236, ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач зазначає, що відсутність у переліку ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи та закриття підготовчого провадження у справі, не позбавляє особу права оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 2 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Статтею 255 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Верховний Суд констатує, що приписи ст. 255 Господарського процесуального кодексу України свідчать про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Такі висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 15.01.2020 у справі №923/133/19, від 19.04.2021 у справі № 910/4248/20.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, про призначення судової економічної експертизи, про залишення без розгляду клопотання ТОВ "Цефей-Еко" про призначення судової почеркознавчої експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу №906/294/21 до судового розгляду по суті на 06.09.2021.
В апеляційній скарзі відповідач просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.07.2021 у справі № 906/294/21 і постановити нову ухвалу, якою призначити судову економічну експертизу.
Відповідач зазначав, що для задоволення клопотання про призначення експертизи, необхідним є скасування ухвали про закриття підготовчого провадження, оскільки відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України питання про призначення експертизи суд вирішує у підготовчому засіданні.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Цефей-Еко" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.07.2021 у справі № 906/294/21, суд апеляційної інстанції вказав на те, що зазначена ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 14.07.2021 у справі № 906/294/21 не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що зазначена ухвала не охоплюється переліком наведеним в ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Разом з тим згідно з п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З огляду на зазначене, процесуально необхідними були дії суду апеляційної інстанції щодо повернення скаржнику апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.07.2021 у справі 906/294/21 на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, правова позиція щодо повернення апеляційної скарги на ухвалу про відмову в призначенні судової експертизи викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 925/1641/17, від 12.03.2019 у справі №918/361/18, від 15.01.2020 у справі №923/133/19, від 29.04.2021 у справі №910/4248/20.
Таким чином, апеляційний господарський суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України замість повернення апеляційної скарги у справі на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10 є безпідставними, з огляду на те, що зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано у зв`язку з конфліктом приписів статей 255 і 331 Господарського процесуального кодексу України. За результатами розгляду Великою Палатою у зазначеній постанові викладено висновок про те, що відсутність у переліку ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України ухвали про відмову в зміні способу виконання рішення не позбавляє особу права, визначеного ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції. Водночас у справі, що розглядається, не вбачається відповідного конфлікту норм процесуального права.