ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2021 року
м. Київ
справа №822/1124/16
адміністративне провадження № К/9901/25683/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Совгири Д.І., суддів Білоуса О.В., Курка О.П. від 29 листопада 2016 року, постановленої за наслідками розгляду заяви Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Інспекція) про: 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягала у ненаправленні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року; 2) зобов`язання Інспекції підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок контролюючого органу із підготовки та подачі до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виникає лише після узгодження останньої за результатами камеральної перевірки, а такі обставини у даному випадку відсутні, як і можливість проведення відповідачем документальної позапланової перевірки заявлених Товариством до відшкодування сум через недопуск посадових осіб Інспекції до здійснення такого заходу податкового контролю. За таких обставин дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування, адже таке право може бути реалізоване лише після підтвердження у встановленому законодавством порядку достовірності суми бюджетного відшкодування.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протиправно не подано протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення тридцятиденного терміну проведення камеральної перевірки, за результатами якої платнику податку не було надіслано податкове повідомлення-рішення у строк, визначений Податкового кодексу України (далі - ПК України), та узгодження суми податку, вказаної позивачем у декларації за березень 2016 року і заявленої до відшкодування, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У жовтні 2016 року Інспекція звернулась до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач як на нововиявлені обставини посилався на те, що після прийняття судом апеляційної інстанції рішення у справі на адресу Інспекції надійшов лист начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Хмельницькій області від 03 жовтня 2016 року №118/7/22-01-23-01, в якому повідомлено, що слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню за №32016240000000024 від 05 липня 2016 року за фактом вчинення, у тому числі посадовими особами Товариства, кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. В ході проведення слідчо-оперативних заходів встановлено, що в лютому 2015 року засновник та директор Товариства ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими особами вчинив фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість (далі - ПДВ) з Державного бюджету України. Наведені відомості, на думку відповідача, могли вплинути на судове рішення, але такі обставини не були та не могли бути відомі суду й Інспекції під час вирішення справи.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року заява Інспекції про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишена без задоволення.
Таке рішення суду обґрунтовано тим, що наявні в матеріалах кримінального провадження відомості стосовно посадових осіб позивача, на які посилається відповідач у своїй заяві, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; далі - КАС України), й не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийнятим за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, залишивши в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року.
При цьому, мотивуючи касаційну скаргу, відповідач фактично посилався на ті ж обставини, що й в самій заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначений у статті 245 КАС України (в редакції, що діяла на момент подання позивачем заяви та прийняття судами рішень) й відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті такою підставою є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Таким чином нововиявленими вважаються обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі на той час особі, що звертається із заявою. Саме наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою.
Завданням провадження за нововиявленими обставинами є перегляд справи у зв`язку з виявленням обставин, про які не міг знати адміністративний суд, та ознаками яких є їх істотність, наявність під час розгляду справи й невідомість таких обставин.
Істотними обставинами справи вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін з метою розгляду спірної ситуації й могли вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі.
При цьому нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Також слід розрізняти нововиявлені обставини як факти та нові докази як підтвердження факту. Нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами, й не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались адміністративним судом у процесі розгляду справи.
Отже істотними для розгляду в адміністративному суді адміністративної справи обставини, які представляють сутність адміністративної справи та можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили по ній, та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду адміністративної справи, мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що є учасниками розгляду справи в суді; не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, або ті, які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи.
В той же час процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ має суттєве значення.
Проте, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, обставини, наведені в заяві про перегляд судового рішення, не могли не бути відомі податковому органу на час розгляду адміністративної справи й, до того ж, не мають самостійного юридичного значення для вирішення спору по суті, а отже в цілому не можуть класифікуватися як нововиявлені у визначенні приписів статті 245 КАС України.
Більше того, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №686/20143/16-к), право на використання яких при здійсненні судочинства надано суду частиною третьою статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року №3262-IV, постановою старшого слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 27 жовтня 2018 року кримінальне провадження №32016240000000024, на яке посилається скаржник, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто у зв`язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене та з огляду на зміст поданої Інспекцією заяви про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами, касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для її задоволення та, як наслідок, - скасування прийнятого судом рішення.
Доводи ж касаційної скарги, за наведеного, таких висновків апеляційного суду не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд