ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2021 року
м. Київ
справа №822/1124/16
адміністративне провадження № К/9901/25681/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Боровицького О.А., Сапальової Т.В. від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" (далі - позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Інспекція) про: 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягала у ненаправленні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року; 2) зобов`язання Інспекції підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що у відповідності до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) Товариством подано до Інспекції заяву про повернення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі, відображеному у податковій декларації за березень 2016 року, однак відповідачем у встановлений законодавством строк не було сформовано та не передано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, чим порушено право позивача на його своєчасне отримання.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок контролюючого органу із підготовки та подачі до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виникає лише після узгодження останньої за результатами камеральної перевірки, а такі обставини у даному випадку відсутні, як і можливість проведення відповідачем документальної позапланової перевірки заявлених Товариством до відшкодування сум через недопуск посадових осіб Інспекції до здійснення такого заходу податкового контролю. За таких обставин дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування, адже таке право може бути реалізоване лише після підтвердження у встановленому законодавством порядку достовірності суми бюджетного відшкодування.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протиправно не подано протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення тридцятиденного терміну проведення камеральної перевірки, за результатами якої платнику податку не було надіслано податкове повідомлення-рішення у строк, визначений ПК України, та узгодження суми податку, вказаної позивачем у декларації за березень 2016 року і заявленої до відшкодування, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору обставин фактичної сплати ПДВ до бюджету постачальниками товарів/послуг, що в силу положень статті 200 ПК України є передумовою для відшкодування з Державного бюджету України ПДВ, а також проігноровано факт неможливості проведення Інспекцією документальної позапланової перевірки заявлених Товариством до відшкодування сум через недопуск посадових осіб контролюючого органу до здійснення такого заходу податкового контролю; крім того вказує на отриманий Інспекцією лист начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Хмельницькій області, у якому повідомлено про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016240000000024 від 05 липня 2016 року, порушеного за фактом створення Товариства з метою прикриття незаконної діяльності, у тому числі безпідставного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.
Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
У відповідності до пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.
За правилами пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ.
Зміст наведених законодавчих положень, які були чинними на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган зобов`язаний провести камеральну перевірку заявлених у ній даних і у разі якщо за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку, то сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення тридцятиденного терміну проведення камеральної перевірки. Право ж на проведення документальної перевірки платника податку виникає у контролюючого органу лише у тому разі, коли розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями, перелік яких наведено у пункті 200.11 статті 200 ПК України.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 05 квітня 2016 року Товариством подано до Інспекції податкову декларацію з ПДВ за березень 2016 року. Разом із податковою декларацією відповідно до вимог пунктів 200.7, 200.8 статті 200 ПК України позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 490094 грн. (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).
Відповідачем за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності за березень 2016 року, складено акт від 20 травня 2016 року №1202/12-02/39702233, у якому не підтверджено задекларовану суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 490094 грн., чим порушено вимоги пунктів 200.1, 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 ПК України.
Водночас на підставі зазначеного акту камеральної перевірки Інспекцією у порядку пункту 200.14 статті 200 ПК України та у строк, визначений цим Кодексом, не було сформовано та не надіслано Товариству відповідного податкового повідомлення-рішення із зазначенням підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування та/або суми перевищення такого над сумою, визначеною контролюючим органом, та підстави для її вирахування.
За таких обставин, на думку Верховного Суду, оскільки в силу вимог пункту 200.10 статті 200 ПК України коли за результатами проведення камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом, сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення такої перевірки, то у відповідача, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції у цій справі, не було підстав для ненадання у строк, встановлений пунктом 200.12 статті 200 ПК України, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню Товариству з бюджету.
В контексті ж наведеного та викладених у касаційній скарзі посилань відповідача на обставини неможливості контролюючого органу підтвердити чи спростувати викладені у акті камеральної перевірки факти у ході розгляду поданих платником податку заперечень на такий акт, а також необхідності проведення документальної позапланової виїзної перевірки достовірності заявленої Товариством до відшкодування з бюджету суми ПДВ за березень 2016 року й відмови позивача у допуску до перевірки посадових осіб Інспекції, то такі твердження не спростовують правильності висновків апеляційного суду у даній справі з огляду на наступне.
Встановлені у ході розгляду цієї справи обставини свідчать, що 08 червня 2016 року позивач звернувся до Інспекції із запереченнями на акт перевірки №1202/12-02/39702233 від 20 травня 2016 року, внаслідок розгляду яких відповідачем листом надано відповідь, у якій повідомлено про відповідність вимогам законодавства висновків акта камеральної перевірки, однак зазначено, що підтвердженням або спростуванням раніше викладеного може слугувати документальна позапланова виїзна перевірка, яку в подальшому буде призначено.
21 червня 2016 року контролюючим органом прийнято наказ №390 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Проскурівбудмеханізатор", яким на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України призначено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за березень 2016 року.
21 червня 2016 року позивач відмовив посадовій особі відповідача у допуску до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, про що складено відповідний акт №83 про недопуск до перевірки.
Позивач не погодився із згаданим наказом про проведення позапланової документальної виїзної перевірки і оскаржив його у судовому порядку.
Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень, право на використання яких при здійсненні судочинства надано суду частиною третьою статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року №3262-IV, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі №822/1145/16, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року, позов Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції від 21 червня 2016 року №390 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Проскурівбудмеханізатор". У ході розгляду цієї справи судом першої інстанції, з яким погодився й касаційний суд, встановлено відсутність у контролюючого органу підстав для прийняття наказу про проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 ПК України з огляду на те, що законодавець обмежує предмет такої перевірки виключно питаннями, що стали предметом оскарження, однак обставин, які б були зазначені в запереченнях платника податку та невідображені в акті камеральної перевірки, судом встановлено не було.
У ході здійснення перегляду рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку у даній справі не можуть бути не врахованими й обставини подальшої реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, результати якої оформлено актом від 16 листопада 2016 року №3494/14-1/39702233, у якому не підтверджено заявлену у березні 2016 року суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 490094,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 30 листопада 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001881401/1407 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2016 року.
За інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень Товариство не погодилось із згаданим податковим повідомленням-рішенням і оскаржило його у судовому порядку. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі №822/2434/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 25 травня 2021 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року №0001881401/1407. Рішення суду набрало законної сили.
Враховуючи наведене у сукупності, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, відсутність заперечень контролюючого органу щодо обраного позивачем способу судового захисту порушеного права, підстави вважати висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права, немає й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення.
Більше того, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №686/20143/16-к) постановою старшого слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 27 жовтня 2018 року кримінальне провадження №32016240000000024, на яке посилається скаржник, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто у зв`язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення.
За наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 350 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд