ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 340/699/19
адміністративне провадження № К/9901/761/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (суддя: Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (судді: Лукманова О.М., Божко Л.А., Дурасова Ю. В.) у справі за позовом Державної установи "Петрівська виправна колонія №49" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
в с т а н о в и в :
Державна установа "Петрівська виправна колонія (№49)" (далі - ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)", позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС у Кіровоградській області, відповідач), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0000171304 та №0000191304.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 по справі №820/11382/15, від 02.03.2018 по справі №820/6196/16 та від 22.05.2018 по справі №820/6437/16.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" з питань правильності обчислення, нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також з питань дотримання законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, результати якої оформлено Актом від 17.01.2019 №1/11-28-13-04/08563808.
В ході означеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем: пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп. 167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п. 176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого не нарахований та не утриманий податок на доходи фізичних осіб в сумі 11218,84 грн, пп.168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп.176.2 ст.176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, нарахованого на оплату праці осіб, засуджених до позбавлення волі за період, що перевірявся; пп.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 розд. ХХ, пп.168.1.2, пп. 168.1.5, п.168.1 ст.168, пп. 176.2 "а" ст.176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору, нарахованого на оплату праці засуджених до позбавлення волі, за період, що перевірявся.
12 лютого 2019 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000191304, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податків на зборів, в тому числі з військового збору, пені на загальну суму 8 519,14 грн;
- №0000171304, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податків на зборів, в тому числі з військового збору, пені на загальну суму 112944,13 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даному випадку висновок податкового органу про необхідність застосування позивачем "натурального" коефіцієнта до бази оподаткування заробітної плати осіб, засудженим до позбавлення волі, є безпідставним, адже згідно відомостей про нарахування заробітної плати та платіжних відомостей на видачу особистих коштів нарахування та виплата заробітної плати таким особам здійснювались виключно у грошовій формі. Оплата ж харчування не є видом доходу засуджених, а, навпаки, є здійсненням витрат, під час відбування покарання, тобто розпорядженням належним їм коштами.
Відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплату військового збору, суди обґрунтували тим, що в даному випадку мало місце саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання, а, відтак, такі дії позивача не підпадають під санкції, що встановлені ч.1 п.127.1 ст.127 ПК України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до п.164.1, пп.164.2.1 п.164.2, п.164.6 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподаткований дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. До загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Відповідно до п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Підпунктом 176.2 "а" статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно ч.1 ст.120, ст.121 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги. Відшкодування засудженими витрат на послуги, визначені у частині першій цієї статті, провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом.
Відповідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №78 (чинної до 21.02.2017 року) із заробітної плати засуджених відраховуються прибутковий податок, вартість гарантованого харчування, одягу, взуття і спеціальних медикаментів, фактично наданих їм послуг. Інші відрахування із заробітної плати провадяться на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п.5 Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 року №80 ( чинної з 21.02.2017 року), відшкодування засудженими вартості витрат свого утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним.
Відповідно до підпунктів 6.1, 6.3 п.6 Інструкції про умови праці та заробітну плату зас