ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.002016
адміністративне провадження № К/9901/739/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Пасічник С.С., Хохуляк В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 (суддя - З.В. Гавдик) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (колегія суддів: Л.П. Іщук, І.М. Обрізко, Т.В. Онишкевич) у справі №1.380.2019.002016 за позовом Підприємства об`єднання громадян "Супер Стиль" до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
22 квітня 2019 року Підприємство об`єднання громадян "Супер-Стиль" (далі ПОГ "Супер-Стиль") звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості: UA 209000/2019/200464/2 від 29.03.2019 року; UA 209000/2019/200451/2 від 27.03.2019 року; UA 209000/2019/200436/2 від 25.03.2019 року; UA 209000/2019/200399/2 від 18.03.2019 року; UA 209000/2019/200397/2 від 18.03.2019 року; UA 209000/2019/200375/2 від 14.03.2019 року; UA 209000/2019/200374/2 від 13.03.2019 року; UA 209000/2019/200359/2 від 12.03.2019 року; UA 209000/2019/200353/2 від 11.03.2019 року; UA 209000/2019/200339/2 від 07.03.2019 року; UA 209000/2019/200340/2 від 07.03.2019 року; UA 209000/2019/200337/2 від 07.03.2019 року; UA 209000/2019/200336/2 від 06.03.2019 року; UA 209000/2019/200334/2 від 06.03.2019 року; UA 209000/2019/200335/2 від 06.03.2019 року; UA 209000/2019/200332/2 від 05.03.2019 року; UA 209000/2019/200318/2 від 04.03.2019 року; UA 209000/2019/200317/2 від 04.03.2019 року; UA 209000/2019/200316/2 від 04.03.2019 року; UA 209000/2019/200298/2 від 01.03.2019 року; UA 209000/2019/200299/2 від 01.03.2019 року; UA 209000/2019/200300/2 від 01.03.2019 року у зв`язку з їх безпідставністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у численних митних декларації, до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2019, що було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 адміністративний позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості UA 209000/2019/200451/2 від 27.03.2019; UA 209000/2019/200436/2 від 25.03.2019, UA 209000/2019/200399/2 від 18.03.2019, UA 209000/2019/200397/2 від 18.03.2019, UA 209000/2019/200375/2 від 14.03.2019, UA 209000/2019/200374/2 від 13.03.2019, UA 209000/2019/200359/2 від 12.03.2019, UA 209000/2019/200353/2 від 11.03.2019, UA 209000/2019/200339/2 від 07.03.2019, UA 209000/2019/200340/2 від 07.03.2019, UA 209000/2019/200337/2 від 07.03.2019, UA 209000/2019/200336/2 від 06.03.2019, UA 209000/2019/200334/2 від 06.03.2019, UA 209000/2019/200335/2 від 06.03.2019, UA 209000/2019/200332/2 від 05.03.2019, UA 209000/2019/200318/2 від 04.03.2019, UA 209000/2019/200317/2 від 04.03.2019, UA 209000/2019/200316/2 від 04.03.2019, UA 209000/2019/200298/2 від 01.03.2019, UA 209000/2019/200299/2 від 01.03.2019, UA 209000/2019/200300/2 від 01.03.2019.
Задовольняючи адміністративний позов суди виходили з того, що відповідачем порушені вимоги митного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення та не підтвердив належними документально обґрунтованими доказами наявність правових підстав для винесення спірного рішення.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Вказується на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на підтвердження числового значення ціни ввезеного товару з-за кордону, Товариство не надало Митниці запитувані нею документи, а саме платіжні доручення. При цьому, суди отримавши від позивача платіжні доручення, якими останній підтверджує дійсну ціну оплаченого товару, не надали їм належної оцінки, як і не встановили чому такі не були надані за запит митниці під час консультації.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 січня 2019 року між ПОГ "Супер-Стиль", як покупцем, та "НМР Group" (Рига, Латвія), як продавцем, укладено контракт №1-SSHMP, відповідно до якого продавець зобов`язувався продати покупцю одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд), кількість, асортимент і ціна якого зазначаються в інвойсі.
На підставі вказаного контракту позивачем було ввезено на митну територію України відповідний товар вартістю 1,2 та 1.22 долара США за одиницю відповідно, у зв`язку з чим до митного контролю подано наступні митні декларації: від 29 березня 2019 року №UA209140/2019/126604, від 27 березня 2019 року №UA209140/2019/125772, від 25 березня 2019 року №UA209140/2019/125013, від 18 березня 2019 року №UA209140/2019/122825, від 18 березня 2019 року №UA209140/2019/122560, від 13 березня 2019 року №UA209140/2019/121258, від 13 березня 2019 року №UA209140/2019/121050, від 12 березня 2019 року №UA209140/2019/120529, від 11 березня 2019 року №UA209140/2019/120191, від 07 березня 2019 року №UA209140/2019/119454, від 07 березня 2019 року №UA209140/2019/119494, від 07 березня 2019 року №UA209140/2019/119285, від 06 березня 2019 року № UA209140/2019/119089, від 06 березня 2019 року № UA209140/2019/118913, від 06 березня 2019 року №UA209140/2019/118969, від 05 березня 2019 року №UA209140/2019/118816, від 04 березня 2019 року № UA209140/2019/118271, від 04 березня 2019 року №UA209140/2019/118259, від 04 березня 2019 року №UA209140/2019/118126, від 01 березня 2019 року №UA209140/2019/117475, від 01 березня 2019 року №UA209140/2019/117487, від 01 березня 2019 року №UA209140/2019/117482.
Згідно з вказаними митними деклараціями митну вартість товару позивачем визначено за основним методом за ціною договору.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості заявлених позивачем до декларування товарів за згаданими вище митними деклараціями відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 Митного кодексу України Львівська митниця ДФС зобов`язала декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку із бухгалтерської документації.
На вимогу митниці ПОГ "Супер-Стиль" не надало запитувані документи.
Митним органом були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, якими визначено вартість імпортованого товару в розмірі 1,4401 долара США за одиниць за 6 (резервним) методом митної вартості, які обґрунтовані тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 Митного кодексу України. Зазначено, що у рахунках-фактурах відсутні відомості щодо термінів оплати відповідно до пункту 5.2 контракту (можлива передоплата), а такий контракт не відповідає вимогам статті 254 Митного кодексу України. Вказано, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та метод 2г (стаття 63 Митного кодексу України) - з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Зазначено митну декларацію (UA209180/2019/001690 від 08 лютого 2019 року), яка, на думку відповідача, слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості.
Незгода із рішенням про коригування заявленої в ній митної вартості та картки відмови у прийнятті МД позивач звернувся до суду, який відновив його права, з чим погоджується Верховний Суд.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, Товариство надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару.
Зокрема, Судами було установлено, що до митного оформлення позивачем були надані МД установленого зразка, в яких митна вартість завезеного позивачем товару була вказана з урахуванням долучених до неї документів, якими були: сертифікати якості, рахунки-фактури (інвойси), автотранспорті накладні, декларації про походження товару, зовнішньоекономічний договір, заяви про включення товарів до зеленого переліку відходів, сертифікати дезінфекції, копії митних декларацій країни відправлення.
Оцінивши надані позивачем документи разом із митними деклараціями відповідачем під час проведених консультацій було запропоновано надати інші, відмінні від тих, що були надані під час розміщення імпортованого товару під митний контроль. Такими документами, серед іншого, були бухгалтерські відомості, платіжні доручення, які в той час представник позивача надати не міг, просив здійснити митне оформлення без них.
Водночас, оцінюючи встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, а також приписи МК України, Верховний Суд відзначає, що позивач до митного оформлення надав всі можливі документи, які у належний спосіб, що визначений КАС України були оцінені судами попередніх інстанцій.
Так, суд першої інстанції, дослідивши зміст кожного рішення відповідача, правильно вказав, що заявлена позивачем митна вартість товару в розмірі 1.2 та 1.21 дол. США за одиницю, підтверджена наданими документами до кожної із митних декларацій. Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідна митна вартість товару оплачена позивачем на підставі платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи, дійсність яких не заперечується заявником касаційної скарги.
Доводи відповідача, про те, що позивач не надав такі платіжні доручення під час розмитнення товару не можуть бути єдиною підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Зауваження митниці щодо наданого позивачем експертного висновку, який, на думку останнього, містить зіставний аналіз цін завезеного на митну територію України товару з Китаю, тоді як позивач завозить товар з ЄС, також не приймаються до уваги колегією судді, адже згідно із висновку такого, експерт відзначив про можливу вартість такого товару на рівні 0,440, 0,578 та 0,558 дол. США за одиницю. Тоді як позивач, як вже зазначалось, декларує ціну за одиницю в рази більше, - 1,2 та 1,21 дол. США за одиницю.
Підсумовуючи наведене, оцінені судами попередніх інстанцій докази, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, що відповідає приписам КАС України, Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанції про наявність всіх підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій не спростованими доводами касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -