ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 140/551/20
адміністративне провадження № К/9901/184/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 (cуддя-доповідач - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі №140/551/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління ДПС у Волинській області (далі - позивач, контролюючий орган) 11.02.2020 звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна на підставі рішення від 04.02.2020 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Підставою адміністративного арешту майна платника податків (ФОП ОСОБА_1 ) стала неправомірна, на думку контролюючого органу, відмова відповідача у допуску посадових осіб ГУ ДПС у Волинській області до перевірки. У результаті чого 04.02.2020 об 10:00 було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1, обґрунтованість якого позивач просить підтвердити в судовому порядку.
2. Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.02.2020 прийняв позовну заяву Головного управління ДПС у Волинській області до розгляду та відкрив провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. Одночасно у вказаній ухвалі суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
3. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/307/20 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу.
4. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 провадження у справі поновлено.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у задоволенні позову відмовлено. Суд зазначив, що вказане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
6. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, Головне управління ДПС у Волинській області 12.11.2020 оскаржило його в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.12.2020 апеляційну скаргу позивача на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №140/551/20 залишив без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України. Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду апеляційний адміністративний суд керувався відсутністю правових підстав для відкриття апеляційного провадження у даній справі, з огляду на пропуск позивачем процесуального строку на апеляційне оскарження передбаченого частиною восьмою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України та неможливістю його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області звернулось до Верхового Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі №140/551/20, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема вказує на безпідставність постановлення Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали від 04.12.2020, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі зважаючи на відсутність законних підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду. Наголошує, що подаючи до Волинського окружного адміністративного суду позовну заяву щодо необхідності підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення контролюючого органу від 04.02.2020 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, позивач звертався до суду в загальному порядку, а не в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Також вказує про дотримання скаржником порядку та процедури апеляційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 та незаконного обмеження позивача в доступі до правосуддя.
8. ФОП ОСОБА_1 не скористалася своїм правом та не надала відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
9. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Згідно з приписами частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
12. Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 Податкового кодексу України, а саме - на суд покладено обов`язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Отже, для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов`язаний звернутись до суду.
Зверненню податкового органу до суду передує процедура застосування адміністративного арешту, встановлена статтею 94 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючим органом може бути накладено арешт на майно платника податків, який полягає в обмеженні або забороні платнику податків у реалізації прав розпорядження або користування його майном. Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (пункт 94.1).
13. Відповідно до частини першої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
14. Кодексом адміністративного судочинства України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави). Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.
Відповідно до приписів статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів (частина третя).
Відповідно до частини четвертої цієї статті, - суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина п`ята). Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення (частина шоста). Обчислення строку для розгляду заяви судом відбувається в годинах, та суд повинен прийняти рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин, відлік якого розпочинається з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина сьома). До цього строку включаються години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню (частина восьма).
Крім того, Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді цієї категорії термінових справ днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено.
15. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина п`ята статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України). Розгляд термінової адміністративної справи закінчується проголошенням повного судового рішення (частина перша статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України). Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені (частина третя статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в позовній заяві (заяві).
16. Законодавцем визначено, що в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини четвертої статті 283 цього ж Кодексу у зв`язку з наявністю спору про право.
Відмова у відкритті провадження відповідно до частини п`ятої цієї статті дає право податковому органу звернутись в порядку загального провадження, але таке звернення можливе і без попереднього звернення до суду в порядку, визначеному статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, адже спір про право може виникнути і на етапі застосування адміністративного арешту податковим органом, а тому, звернення до суду з заявою відповідно до статті 283 цього ж Кодексу в такому випадку може бути недоцільним. В будь-якому випадку спір про право повинен бути не уявним, а реальним, та суду необхідно надати докази про звернення за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку.
Законодавцем встановлено, що суд повинен перевірити обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна, та в разі наявності спору про право, такий розгляд здійснюється в загальному позовному провадженні. Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3 КАС України).
Отже, здійснюючи розгляд справи в порядку загального провадження, суд зобов`язаний перевірити дотримання критеріїв, встановлених частиною другою статті 2 КАС України з метою досягнення основного завдання адміністративного судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин.
17. При обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судових рішень порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97.
У справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
18. Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Невиконання судом апеляційної інстанції своїх законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").
20. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №140/551/20 залишено без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з пропуском позивачем встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який не може бути поновлений відповідно до положень частини восьмої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
21. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що предметом оскарження у справі №140/551/20 є підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна на підставі рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 04.02.2020 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Керуючись статтями 12, 171, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України та відкриваючи 14.02.2020 провадження у адміністративній справі №140/551/20 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна поданим до суду 11.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Постановляючи 15.10.2020 у порядку письмового провадження з правилами спрощеного позовного провадження рішення про відмову у задоволенні позову, Волинський окружний адміністративний суд керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту І розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України вказав, що рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Головного управління ДПС у Волинській області не була подана до суду першої інстанції у відповідності до частини другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановлення, Волинським окружним адміністративним судом, після відкриття провадження у справі, рішення по суті заявлених позивних вимог не відбувалося за правилами встановленими статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції постановляючи спірну ухвалу від 04.12.2020 дійшов помилкового висновку про визначений статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України особливий порядок оскарження рішення суду першої інстанції у справах за зверненням органів доходів і зборів, що стало підставою для позбавлення позивача у цій справі права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
22. З матеріалів справи вбачається, що в діях відповідача наявні ознаки сумлінності, які полягають в чіткому дотриманні порядку та строків апеляційного оскарження визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а тому доводи касаційної скарги щодо передчасності постановлення Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали від 04.12.2020 є обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. Відповідно до частини першої-третьої та п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
24. Аналіз наведених приписів податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про порушення судом апеляційної інстанції у розглядуваній справі норм процесуального права, оскільки, податковий орган звернувся з позовною заявою в загальному порядку, а не відповідно до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд вважає, що Восьмий апеляційний адміністративний суд постановивши ухвалу від 04.12.2021 про залишення апеляційної скарги без розгляду, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.
25. Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №280/2993/19.
26. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
27. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
28. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -