ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 540/1067/19
адміністративне провадження № К/9901/23011/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року, додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (суддя: Кисильова О.Й.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року (судді: Шеметенко Л.П., Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (далі - ТОВ "Херсонський тепличний комбінат", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, відповідач), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.20016 року №№ 0000302222, 0000312222, 0000322222, 0000342222.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 №0000342222 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 162458 грн; №0000322222 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 11625 грн; податкове повідомлення-рішення №0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 26777,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на 21422 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5355,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2019 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року у справі № 821/474/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Херсонський тепличний комбінат", справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанова від 30.06.2016 року та ухвала від 24.05.2017 року по справы залишені без змін.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016: № 0000342222 в частині зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9588835 грн; № 0000322222 в частині зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 193938 грн; № 0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 713030 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 570424 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 142606 грн; № 0000312222 про зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 82339 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року задоволено частково заяву ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" про розподіл судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи: стягнуто на користь товариства судові витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи у сумі 20096 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено.
За результатами апеляційного перегляду постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року вказані судові рішення були залишені без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами всупереч приписів п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) взято до уваги надані позивачем первинні документи за взаємовідносинами з ПП "Вінсплав", які не були надані під час перевірки та не вплинули на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 КС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 по справі №816/1109/18, від 19.03.2019 по справі №804/15542/13-а, від 12.09.2019 по справі №804/7086/14, від 12.12.2019 по справі №540/2501/18, від 05.03.2021 по справі №821/1488/16, від 20.04.221 по справі №822/5960/15, від 22.04.2021 по справі №520/11812/18, від 23.04.2021 по справі №460/742/19, від 15.06.2020 по справі №0440/7010/18.
В частині розподілу судових витрат скаржник також наполягає на необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій, оскільки, на його думку, зміст таких рішень не дає належного обґрунтування щодо задоволення заяви ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" в частині стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 20 096 грн.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2015 працівниками ГУ ДФС у Херсонській області складено Акт від 09.03.2016 № 14/21-22-22.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: ст.ст.138, 139 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у сумі 4381478 грн, за 2015 рік у сумі 10156363 грн; ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення (р.24), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 205563 грн у червні 2015 року, завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню (р.23), у розмірі 82339 грн, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (р.25), у сумі 591846грн.
28 березня 2016 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення - рішення: №0000342222 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 10156363 грн; №0000322222 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ у розмірі 205563 грн; №0000312222 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 82339 грн та штрафними санкціями у розмірі 20584,75 грн; №0000302222 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 591846 грн основного платежу та 147961,50 грн штрафних санкцій.
Враховуючи, що ця справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій і частина позовних вимог отримала своє остаточне вирішення в таких, що набрали законної сили, судових рішеннях, під час нового розгляду предметом правової оцінки судів стали лише господарські операції позивача з придбання товарів та послуг у контрагентів позивача - ТОВ НПО "Донгрі" та ПП СП "ВІД", а також правомірність включення витрат за такими операціями у періоді, що перевірявся.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що характер спірних господарських операцій відповідає видам діяльності позивача, а досліджені у судовому засіданні докази є достатніми для висновку про реальність господарських операцій між ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" та ТОВ НПО "Донгрі" і ПП "СП ВІД". Таким чином, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про безпідставність зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9588835,00 грн та скасував податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 №0000342222 в цій частині.
Щодо решти спірних податкових повідомлень-рішень від 28.03.2016, а саме: №0000322222, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 205563 грн, №0000302222, яким збільшена сума грошового зобов`язання з ПДВ на 739807,50 грн, № 0000312222, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 82339 грн, суд першої інстанції зазначив, що описані в Акті перевірки № 14 порушення щодо заниження позивачем суми ПДВ, завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту, є суміжними із порушеннями, які отримали оцінку при вирішенні питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000342222, а, відтак, такі вимоги також підлягають задоволенню.
Водночас, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача про наявність підстав для зменшення ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 405070 грн, а тому відмовив позивачеві у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000342222 в цій частині.
Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б ) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податково