ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2021 року
Київ
справа №2а/1570/9839/2011
адміністративне провадження № К/9901/31107/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (головуючий суддя - Андрухів В.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бітов А.І., судді - Милосердний М.М., Ступакова І.Г.)
у справі № 2а/1570/9839/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно"
до Головного управління ДПС в Одеській області,
за участю прокуратури Одеської області,
про скасування податкових повідомлень - рішень,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Котовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Котовська ОДПІ), за участю прокуратури Одеської області, в якому просило:
- скасувати податкові повідомлення - рішення Котовської ОДПІ від 17.08.2011 № 0000292302 та від 02.11.2011 № 0000322302.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що є сільськогосподарським підприємством у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість". У періоді, що перевірявся, позивач надавав іншим суб`єктам господарювання, зокрема, ЗАТ "АТ "Каргілл", Аграрний фонд, МППФ "Ерідон", ПП "Вал-Агро", ТОВ "Гринвуд", ПП "Опал", ТОВ "Джиністра", ТОВ "Виойл-Агро", ТОВ "Самако Україна", ТОВ "Котовська ЗПП", ТОВ "ФА Інтергрейдінг Україна" та ТОВ "Нобл Ресорсіс Україна" сільськогосподарські послуги з приймання, сушіння, зберігання, відвантаження сільськогосподарських культур, на які поширюється спеціальний режим оподаткування, визначений статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому Товариством правомірно відображено у скорочених податкових деклараціях з податку на додану вартість суми ПДВ за результатами здійснення цих господарських операцій. Також Товариство зазначило про правомірність формування податкового кредиту у спірному періоді за результатами господарської діяльності із ТОВ "Котовське ЗПП", ТОВ "Престиж-ліфт", ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", ТОВ "Енергоцентр", ТОВ "Індустріал-Сервіс Юг", ТОВ "Маком", ТОВ "Еліттех-Україна", ТОВ "Елеваторпромсервіс", ПВКП "Трансімпорт", ТОВ "Сільмет", ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", ТОВ "Завод Елеваторного обладнання", ПП "Укрпроммонтаж", ТОВ "ІПК Темикс", МП "Україна".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем послуги не пов`язані із сільськогосподарським виробництвом та переробкою власної сільгосппродукції, а тому повинні декларуватися у загальному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Котовське зерно" задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено:
- скасовано податкові повідомлення - рішення Котовської ОДПІ від 02.11.2011 №0000322302 та від 17.08.2011 №0000292302.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариством правомірно застосовано пільговий режим оподаткування, оскільки на надані позивачем протягом спірного періоду послуги поширюється дія положень статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Котовської ОДПІ задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судам необхідно дослідити фактичні обставини та встановити, чи надавались позивачем протягом спірного періоду послуги, на які поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України № 23 від 21.12.2009 "Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", та, з урахуванням встановленого, перевірити доводи відповідача про порушення Товариством положень Закону України "Про податок на додану вартість".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що надані позивачем послуги не пов`язані із сільськогосподарським виробництвом та переробкою власної сільгосппродукції, а тому повинні декларуватися у загальному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року апеляційну скаргу Товариства задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:
- скасовано податкові повідомлення - рішення Котовської ОДПІ від 17.08.2011 № 0000292302 та від 01.22.2011 №0000322302;
- стягнуто на користь Товариства з Державного бюджету України понесені судові витрати у сумі 5479,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зазначив, що Товариство правомірно застосувало спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства, передбачений статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", до господарських операцій по добірці зернових культур, наданих контрагентам у періоді, що перевірявся, та правомірно включило податкові зобов`язання по зазначеним господарським операціям до скорочених податкових декларацій.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2016 року касаційну скаргу Котовської ОДПІ задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди не надали належної правової оцінки доводам контролюючого органу про протиправність віднесення платником до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за придбання товарів та послуг, які не були використані Товариством у сільськогосподарській діяльності, зокрема, послуг оренди приміщень, обладнання та електродвигунів, технічного обслуговування та дослідження ліфтів, послуг перевезення, ремонту електрообладнання та запчастин, придбання кабелю, вентилятора, пломб свинцевих та зернометателя у контрагентів ТОВ "Котовське ЗПП", ТОВ "Престиж-ліфт", ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", ТОВ "Енергоцентр", ТОВ "Індустріал-Сервіс Юг", ТОВ "Маком", ТОВ "Еліттех-Україна", ТОВ "Елеваторпромсервіс", ПВКП "Трансімпорт", ТОВ "Сільмет", ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", ТОВ "Завод Елеваторного обладнання", ПП "Укрпроммонтаж", ТОВ "ІПК Темикс", МП "Україна". Також Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, чи набуло податкове повідомлення - рішення від 17.08.2011 №0000292302 статусу відкликаного та чи породжує воно для платника будь-які правові наслідки.
За результатами нового розгляду справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано податкове повідомлення - рішення Котовської ОДПІ від 02.11.2011 №0000322302;
- стягнуто судовий збір у сумі 2285,30 грн з Котовської ОДПІ за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариство правомірно застосувало спеціальний режим оподаткування, визначений статтею 8-1 Закону України "Про податку на додану вартість", до операцій з приймання, сушіння, зберігання та відвантаження зерна іншим суб`єктам господарювання. При цьому, суди погодились з висновками контролюючого органу про протиправність формування платником податкового кредиту у періоді, що перевірявся, за результатами господарських операцій із ТОВ "Котовське ЗПП", ТОВ "Престиж-ліфт", ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", ТОВ "Енергоцентр", ТОВ "Індустріал-Сервіс Юг", ТОВ "Маком", ТОВ "Еліттех-Україна", ТОВ "Елеваторпромсервіс", ПВКП "Трансімпорт", ТОВ "Сільмет", ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", ТОВ "Завод Елеваторного обладнання", ПП "Укрпроммонтаж", ТОВ "ІПК Темикс", МП "Україна" з придбання товарів та послуг, що не були використані платником у сільськогосподарській діяльності. Також суди вказали про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.08.2011 №0000292302, оскільки воно вважається відкликаним та не породжує для Товариства жодних правових наслідків.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на приписи підпункту 8-1.15.1 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначає про неправомірність віднесення Товариством до скорочених податкових декларацій з податку на додану вартість сплачених сум ПДВ за надані позивачем іншим суб`єктам господарювання, що не є сільськогосподарськими підприємствами у розумінні пункту 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", послуги з приймання, сушіння, зберігання та відвантаження сільськогосподарських культур.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
29 травня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017, далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №1002/23-02/30909978 від 13.07.2011 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог:
- пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7, підпунктів 8-1.15.1, 8-1.15.2, 8-1.15.6 пункту 1-8.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", частин першої та п`ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по податкових деклараціях, згідно з якими здійснюються розрахунки з бюджетом, на загальну суму 5014367 грн;
- підпунктів 8-1.15.1, 8-1.15.2, 8-1.15.6 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податок на додану вартість по скорочених податкових деклараціях на загальну суму 6190988,00 грн та занижено податок на додану вартість у сумі 62166,00 грн.
За результатами розгляду заперечення на акт перевірки, контролюючий орган склав довідку № 1127/23-02/30909978 від 12.08.2011, якою зменшив суму основного платежу з податку на додану вартість, визначену Актом перевірки, на 4769729,00 грн.
Також відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 17.08.2011 № 0000292302, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 305797,50 грн, з яких за основним платежем - 244638,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 51159,50 грн.
Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарги, рішенням Державної податкової адміністрації України від 28.10.2011 № 37192/10/25-0007 скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.08.2011 №0000292302 у частині нарахованого податку на додану вартість у розмірі 69583,00 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17396,00 грн, а в іншій частині податкове повідомлення - рішення від 17.08.2011 № 0000292302 залишено без змін.
У подальшому відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 02.11.2011 №0000322302, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму - 218818,50 грн, з яких за основним платежем - 175055,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43763,50 грн.
Вважаючи податкові повідомлення - рішення від 17 серпня 2011 року № 0000292302 та від 02.11.2011 №0000322302 протиправними позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Предметом касаційного розгляду справи є правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 02.11.2011 №0000322302.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають у зв`язку з наступним.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пунктів 8-1.1, 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
При цьому, відповідно до пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" для цілей цієї статті застосовуються такі терміни, зокрема, виробничі фактори - послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції; зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг); надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління; знищення бур`яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ та сільськогосподарських угідь; розділ м`яса для товарної кондиції.
Крім того, підпунктом 8-1.15.6 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб).
Згідно з підпунктом 8-1.15.7 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію".
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, пославшись на наявний у матеріалах справи висновок економічного дослідження № 12/001/1527/4 від 27 січня 2012 року, зазначили про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача від 02.11.2011 № 0000322302. Зокрема, вказали, що, надаючи послуги з приймання, сушіння, зберігання та відвантаження зерна іншим суб`єктам господарювання, Товариство здійснювало підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та правомірно застосувало спеціальний режим оподаткування, визначений статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, виходячи з наступного.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи висновку економічного дослідження №12/001/1527/4 від 27 січня 2012 року встановлене Актом перевірки заниження суми податкового зобов`язання по податковим деклараціям з податку на додану вартість ТОВ "Котовське зерно", за якими здійснюються розрахунки з бюджетом, у розмірі 6893764,65 грн нормативно та документально не підтверджується; встановлене Актом перевірки від 13.07.2011 №1002/23-02/30909978 завищення податкового зобов`язання по скорочених податкових деклараціях з податку на додану вартість Товариства у сумі 5816869,20 грн нормативно та документально не підтверджується.
Відповідно до частини п`ятої статті 82 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) висновок експерта для суду не є обов`язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Як вбачається зі змісту висновку економічного дослідження №12/001/1527/4 від 27 січня 2012 року та оскаржуваних судових рішень, ані судами попередніх інстанцій, ані експертом під час здійснення економічного дослідження не було взято до уваги, що суб`єкти господарювання, яким Товариство надавало послуги з приймання, сушіння, зберігання, відвантаження сільськогосподарських культур, а саме: ЗАТ "АТ "Каргілл", Аграрний фонд, МППФ "Ерідон", ПП "Вал-Агро", ТОВ "Гринвуд", ПП "Опал", ТОВ "Джиністра", ТОВ "Виойл-Агро", ТОВ "Самако Україна", ТОВ "Котовська ЗПП", ТОВ "ФА Інтергрейдінг Україна" та ТОВ "Нобл Ресорсіс Україна" не є сільськогосподарськими підприємствами у розумінні пункту 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", на чому, зокрема, наголошує відповідач та що не заперечується позивачем.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність відображення Товариством у скорочених податкових декларацій з податку на додану вартість сум ПДВ за результатами надання ЗАТ "АТ "Каргілл", Аграрному фонду, МППФ "Ерідон", ПП "Вал-Агро", ТОВ "Гринвуд", ПП "Опал", ТОВ "Джиністра", ТОВ "Виойл-Агро", ТОВ "Самако Україна", ТОВ "Котовська ЗПП", ТОВ "ФА Інтергрейдінг Україна" та ТОВ "Нобл Ресорсіс Україна" послуг з приймання, сушіння, зберігання, відвантаження сільськогосподарських культур є помилковими.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,