ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 803/129/17
адміністративне провадження № К/9901/37564/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №803/129/17 за позовом Приватного підприємства "Волинь Авто Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 (суддя Андрусенко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.),
ВСТАНОВИВ:
ПП "Волинь Авто Плюс" 06.02.2017 звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення повністю та частково.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 у справі №803/129/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №803/129/17 за правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 02.11.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статтей 133-137, 180-184, 201 Податкового кодексу України, пунктів 9, 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, та процесуального права, а саме: статтей 11, 69, 159 КАС України. Як стверджує відповідач, під час перевірки встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання у Фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва доходів, які слід було відобразити у податковій звітності - поданій декларації з податку на прибуток підприємства як фінансовий результат до оподаткування, чим завищено від`ємний фінансовий результат до оподаткування та занижено оподатковуваний оборот по податку на прибуток. Крім того, позивачем невчасно подано реєстраційну заяву до органу державної податкової служби для реєстрації як платника податку на додану вартість та не відображено перевищення обсягів реалізації товарів у декларації з ПДВ.
Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставини неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 21.07.2016 по 29.07.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Волинь Авто Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт від 05.08.2016 № 326/14-03/39883419 (т. 1 а.с. 10-18).
Позивач подав до ГУ ДФС у Волинській області письмові заперечення (вх.3932/10) на акт перевірки від 05.08.2016 №326/14-03/39883419.
У період з 22.09.2016 по 28.09.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Волинь Авто Плюс" з питань, що становлять предмет заперечення на акт перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2015 по 31.12.2015, з
За результатами перевірки складено акт від 05.10.2016 №464/03-20-14-03/39883419 (т. 1 а.с. 68-78), яким встановлено порушення позивачем вимог:
пунктів 181.1, 183.2, 183.6, 183.10 статті 183, пунктів 185.1 "а", 187.1 "б" статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 2015 рік на загальну суму 1ʼ 870ʼ 985,00грн., в тому числі у листопаді-грудні 2015 року у сумі 1ʼ 870ʼ 985,00грн.;
підпунктів 14.1.13, 14.1.36, 14.1.202, 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8, 21 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 №290, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом МФУ від 31.03.1999 №87, в результаті чого завищено від`ємний фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності на суму 1`748`308,00грн. та занижено сплату податку на прибуток у сумі 912,00грн. за 2015 рік.
Листом від 12.10.2016 "Про розгляд заперечення" (т. 1 а.с. 28-30) податковий орган повідомив позивача про те, що враховуючи підтверджуючі первинні документи, отримані листом від ТСЦ м. Житомир (1841) від 10.10.2016, висновки акту перевірки 05.10.2016 № 464/03-20-14-03/39883419 а слід читати в такій редакції:
Перевіркою встановлено порушення ПП "Волинь Авто Плюс":
пунктів 181.1, 183.2, 183.6, 183.10 статті 183, пунктів 185.1 "а", 187.1 "б" статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на суму 295049,00грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 2015 рік на загальну суму 1ʼ 872ʼ 257,00грн.;
підпункту 14.1.13, 14.1.36, 14.1.202, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8, 21 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 №290, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом МФУ від 31.03.1999 №87, в результаті чого завищено від`ємний фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності на суму 1ʼ 748ʼ 308,00грн. та занижено сплату податку на прибуток у сумі 2056,00грн. за 2015 рік.
18.10.2016 на підставі акту перевірки від 05.10.2016 №464/03-20-14-03/39883419 з врахуванням листа "Про розгляд заперечення" від 12.10.2016 контролюючим органом прийнято повідомлення-рішення:
№0004321403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 2056,00грн. (т. 1 а.с. 7);
№0004311403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 2ʼ 709ʼ 132,50грн., в тому числі за основним платежем на 2ʼ 167ʼ 306,00грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 541826,50грн. (т. 1 а.с. 8);
№0004281403, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1ʼ 748ʼ 308,00грн. (т. 1 а.с. 9).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство звернулося до суду з позовом про їх скасування, а саме: від 18.10.2016 №0004321403, №0004281403 - в повному обсязі, №0004311403 - за основним платежем в частині 1ʼ 706ʼ 389,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в частині стягнення - 426597,25грн., разом за даним платежем на 2ʼ132ʼ986,25грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки виявлені в актах перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.
Суд першої інстанції, висновки якого залишено без змін апеляційним судом, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 18.10.2016 №0004311403 в частині визначення грошового зобов`язання у розмірі 2ʼ 132ʼ 986,25грн., №0004281403 - в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 41919,00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди посилались на те, що під час розгляду справи підтверджено помилковість висновків податкового органу щодо необхідності віднесення до оподатковуваного доходу сум, отриманих від реалізації товарів без урахування витрат на їх придбання, а також завищення підприємством суми витрат у 2015 році у зв`язку з зайво віднесеними до витрат сум ПДВ, які підлягали віднесенню до податкового кредиту. Крім того, суди встановили підстави для висновку про те, що протиправне анулювання свідоцтва позивача про реєстрацію його платником ПДВ, яке в подальшому було скасовано у судовому порядку, призвело до позбавлення позивача права на користування податковим кредитом, що виник у зв`язку зі сплатою ПДВ при імпорті товару.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для скасування судових рішень, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
У справі, що розглядається, податковим органом встановлено зменшення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на суму 29 049,00грн., заниження ПДВ на загальну суму 1ʼ 872ʼ 257,00грн. та завищення від`ємного фінансово результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності на суму 1ʼ 748ʼ308,00грн., та заниження сплату податку на прибуток у сумі 2056,00грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що як слідує з акту перевірки, встановлено заниження задекларованих ПП "Волинь Авто Плюс" показників у рядку "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на суму 1ʼ 753ʼ 372грн. по автотранспортних засобах, які за даними бухгалтерського обліку підприємства (рахунок 281 "Товари") станом на 31.12.2015 рахувались у залишку в кількості 14 одиниць на суму 1ʼ 584ʼ 568,00грн.
Податковий орган вказав, що згідно отриманої інформації від Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області баз даних аналітичного пошуку транспортних засобів (далі - ТЗ) по "НАІС ДДАІ" МВС України, окремі автотранспортні засоби із вищезазначеного залишку по 281 рахунку було реалізовано, що підтверджується довідками-рахунками та укладеними договорами купівлі-продажу, на підставі яких пройшла зміна власника ТЗ, його державна реєстрації та видано свідоцтво про реєстрацію ТЗ - як дохід, що передбачає збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу за звітний період та інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності; дохід (виручка) від реалізації (товарів, інших активів) визнається в разі наявності умов: - покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив), підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами), є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, тощо.
Згідно поданого ПП "Волинь Авто Плюс" до ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва та Звіту про фінансові результати, платником задекларовано за 2015 рік: доходів 27ʼ 805ʼ900,00грн., в т.ч. інших доходів на суму 0грн., витрат 29ʼ 554ʼ 200,00грн. в т.ч. собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - 28ʼ 234400,00грн. та інші операційні витрати - 1ʼ 319800,00грн.
Відповідач вважає, що перевіркою встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання у Фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва доходів у вигляді реалізованих автотранспортних засобів, які перебували за даними обліку 281 рахунку "Товари" станом на 31.12.2015 у залишку на суму 1ʼ 753ʼ 372,00грн., що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 08.07.2015 по 31.12.2015, та які слід було відобразити у податковій звітності - поданій декларації з податку на прибуток підприємства як фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, чим завищено від`ємний фінансовий результат до оподаткування на суму 1ʼ 748ʼ 308,00грн. та занижено оподатковуваний оборот по податку на прибуток в сумі 5064,00грн. (29ʼ 559ʼ 264 - 29ʼ 554ʼ 200=5064).
На підставі матеріалів справи суди встановили, що відповідно до контракту від 17.09.2015 №02/15, укладеного позивачем із фірмою "SCANDIO IMPEX LIMITED PARTNERSHIP", згідно вантажно-митних декларацій у період з вересня по листопад 2015 року позивачем імпортовано на митну територію України автомобілі на суму 1ʼ 769ʼ 392,79грн.
Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктами 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Пунктами 5, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
З наведеного вбачається, що при визначенні доходу, який підлягає оподаткуванню, необхідно враховувати витрати, понесені на придбання активів.
Однак, податковим органом при визнанні доходом сум від реалізації 14 автомобілів, вартість яких у залишку становила згідно даних акту перевірки 1ʼ 753ʼ 372,00грн., не було враховано витрати на їх придбання.
З пояснень представників відповідача, які проводили перевірку, було встановлено, що підприємством до перевірки було надано вантажно-митні декларації, на підставі яких було імпортовано транспортні засоби і в яких було відображено вартість останніх, проте суму витрат на придбання автомобілів не було взято до уваги, оскільки придбаний товар не оплачено і у позивача рахується кредиторська заборгованість перед постачальником за товар.
Суди констатували, що в ході розгляду справи підтверджено помилковість висновків податкового органу щодо необхідності віднесення до оподатковуваного доходу сум, отриманих від реалізації товарів без урахування витрат на їх придбання.
З матеріалів справи слідує, що за період з 15.10.2015 по 20.10.2015 ПП "Волинь Авто Плюс" було досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій понад 1ʼ 000ʼ 000,00грн., а саме 3ʼ 166ʼ 600,00грн.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
ПП "Волинь Авто Плюс" відповідно поданої заяви від 18.08.2015 до Луцької ОДПІ прийнято рішення з 01.10.2015 про реєстрацію платником ПДВ та з 01.10.2015 було зареєстровано платником ПДВ.
Проте, згідно рішення від 02.10.2015 анульовано реєстрацію платника ПДВ, дата анулювання 05.10.2015, причиною анулювання стало внесення 11.09.2015 до ЄДР запису про внесення інформації про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.
ПП "Волинь Авто Плюс" подавалася заява щодо обов`язкової реєстрації платником ПДВ 02.11.2015 до Луцької ОДПІ, яку листом від 03.11.2015 підприємством відкликано.
Повторно подано заяву реєстрації платником ПДВ 03.11.2015. У ході розгляду вищезазначеної заяви та доданих документів до неї, встановлено порушення Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 за №88, про що листом від 06.11.2015 Луцькою ОДПІ повідомлено платника та запропоновано подати нову заяву.
Нову заяву щодо реєстрації платником ПДВ Підприємством подано 19.11.2015. Відповідно до поданої заяви з 24.11.2015 ПП "Волинь Авто Плюс" було зареєстровано платником ПДВ та присвоєно іпн - 398834103188.
Разом з тим, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 у справі № 803/1742/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.01.2017, рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ скасовано.
За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що ПП "Волинь Авто Плюс" за період з 11.11.2015 по 23.11.2015 включно було реалізовано автомобілів на 9ʼ 076ʼ 800,00грн. Податковий орган вважає, що за результатами такої реалізації до сплати підлягає 1ʼ 815ʼ 360,00грн. податку на додану вартість.
Як зазначалося вище, рішенням Луцької ОДПІ про анулювання реєстрації платником ПДВ від 02.10.2015 року № 180 було скасовано свідоцтво платника ПДВ від 18.08.2015 року, видане ПП "Волинь Авто Плюс". Однак, рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ скасовано у судовому порядку.
З вантажно-митних декларацій слідує, що у період з жовтня по листопад 2015 року позивачем було імпортовано на митну територію України транспортні засоби, при розмитненні яких було сплачено податок на додану вартість у розмірі 1ʼ 706ʼ 388грн.
Під час розгляду справи судами встановлено, що після здійснення імпорту автомобілів позивач був позбавлений можливості задекларувати суми ПДВ, сплачені на митниці, як податковий кредит, оскільки свідоцтво про реєстрацію його платником ПДВ було скасовано.
Наведене дає підстави для висновку про те, що протиправне анулювання свідоцтва позивача про реєстрацію його платником ПДВ від 18.08.2015 згідно рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ від 02.10.2015, яке в подальшому було скасовано у судовому порядку, призвело до позбавлення позивача права на користування податковим кредитом, що виник у зв`язку зі сплатою ПДВ при імпорті автомобілів.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що оскільки перевіркою встановлено факт несплати грошового зобов`язання з ПДВ з реалізації транспортних засобів у розмірі 1ʼ 815ʼ 360,00грн. та зважаючи на те, що відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України позивач мав право зменшити дану суму зобов`язання на суму податкового кредиту, права на декларування якого він був протиправно позбавлений, а також встановлені у справі обставини щодо завищення підприємством витрат у 2015 році на суму ПДВ, сплаченого при імпорті, у розмірі 1ʼ 706ʼ 389,00грн., правомірно можна вважати, що відповідачем протиправно донараховано підприємству ПДВ у розмірі 1ʼ 706ʼ389,00ʼгрн. та застосовано штрафні санкції в сумі 426ʼ 597,25грн.
З вказаного слідує, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні даної справи.
Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -