ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 820/6968/16
адміністративне провадження № К/9901/32054/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №820/6968/16 за позовом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення, вимоги та податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 (головуючий суддя Бондар В.О., судді: Калитка О. М., Калиновський В.А.),
ВСТАНОВИВ:
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі позивач) звернувсь до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №820/6968/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №820/6968/16 за правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 02.11.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Зазначає, що за наслідками проведеної перевірки виявлено заниження оподатковуваного доходу, визначено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті, суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування. Оскільки первинні документи на перевірку позивачем не надавались, тому висновки акту сформовано без їх дослідження. На думку відповідача, судами при винесенні рішень прийнято до уваги переважно докази надані позивачем, у свою чергу, доказам податкового органу не надано належної оцінки. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставини неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 є самозайнятою особою, що проводить незалежну професійну нотаріальну діяльність, на підставі свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю від 27.03.2002 №4281 та реєстрованого посвідчення від 07.10.2002 №219 (т.1 а.с.53-54), перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) від 16.10.2002 №1330 як платник податків (т.1 а.с.55), є платником єдиного соціального внеску (т.1 а.с.56).
На підставі наказу від 30.12.2015 Східною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова невиїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.
За результатами документальної планової невиїзної перевірки складений акт від 04.03.2016 №718/20-38-17-01-08/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.17-43), у висновках якого визначено порушення:
пункту 178.3 статті 178 ПК України, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід в розмірі 3ʼ 159ʼ 877,49грн.;
абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 248595,15грн.;
пункту 3.1 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який затверджено наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №454, а саме: платником не надано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги) зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2014 року;
підпункту 1 пункту 1 статті 4, підпункту 1 пункту 2 статті 6, підпункту 1 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", за результатами перевірки донараховано єдиного соціального внеску з сум нарахованої заробітної плати у сумі 1537,72грн.;
пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, в результаті чого включено до податкової звітності дані не підтвердженні документально.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016 №0000821305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 669701,29грн., в т.ч. за основним платежем - 535761,03 та штрафними (фінансовими) санкціями - 133940,26 грн. (т.1 а. с.44).
Також за результатами висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а саме:
від 14.04.2016 №0000821305, яким донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 248595,15 грн. (т.1 а.с.46-47);
від 14.04.2016 №0000831305, яким донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 1537,72грн. (т.1 а.с. 66).
Податковим органом сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: від 04.03.2016 №Ф-0000421701 у розмірі 248595,15грн. (т.1а.с.45) та №Ф-0000431701 у розмірі 1537,72грн. (т.1 а.с.65).
Позивач не погодилась та звернувся до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати:
податкове повідомлення-рішення №0000841305 від 14.04.2016 на суму: за податковими зобов`язаннями 535761,03грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 133940,26грн.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000421701 від 04.03.2016 на суму 248595,15грн.;
рішення №0000821305 від 14.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 40642,86грн.;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000431701 від 04.03.2016 на суму 1537,72грн.;
рішення №0000831305 від 14.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 768,86грн.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що оскаржувані рішення є такими, що прийняті поза межами повноважень, що передбачені ПК України, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, через що позовні вимоги про скасування рішення, вимоги та податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню. За наслідками апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що на виконання затвердженого плану - графіку проведення комплексних документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на IV квартал 2015 року, контролюючим органом винесено наказ про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 від 08.10.2015 (т.1 а.с.125) та направлено на адресу позивача повідомлення про проведення перевірки від 08.10.2015 (т.1 а.с.126-127). При цьому, визначена в наказі дата початку проведення перевірки - з 20.10.2015.
На виконання вказаного наказу посадовими особами податкового органу здійснено вихід за адресою позивача для проведення документальної планової виїзної перевірки, проте, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 не знаходилась, складено акт про неможливість розпочати перевірку від 20.10.2015 (т.1 а.с.128-129).
Податковим органом до Головного територіального управління юстиції в Харківській області направлено лист від 21.10.2015 (т.1 а.с.130), в якому відповідач просив останнього надати інформацію щодо ОСОБА_1 .
У відповідь на вказане звернення ГТУЮ у Харківській області повідомило листом від 09.11.2015 (т.1 а.с.131) про те, що ОСОБА_1 в період з 15.10.2015 до 26.10.2015 перебувала у відпустці та здійснює свою нотаріальну діяльність, за адресою: АДРЕСА_1 .
Податковим органом винесено наказ про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 від 24.12.2015 (т.1 а.с.119) та складено повідомлення про проведення перевірки від 24.12.2015 (т.1 а.с.120). При цьому, визначена в наказі дата початку проведення перевірки - з 11.01.2016.
Для вручення вказаного наказу посадовими особами здійснено вихід за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у зв`язку з неможливістю вручення вказаного наказу про перевірку ОСОБА_1 складено акт від 25.12.2015.
Згідно матеріалів справи, також податковим органом до Головного територіального управління юстиції в Харківській області направлено лист (т.1 а.с.132-133), в якому просив посприяти проведенню документальної перевірки приватного нотаріусу ОСОБА_1 .
У відповідь на вказане звернення ГТУЮ у Харківській області повідомило листом від 04.03.2016 (т.1 а.с.134-135) про те, що у приватного нотаріуса відбирались письмові пояснення, в яких зазначено про те, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки податковим органом 20.10.2015 ОСОБА_1 не отримано. Також ГТУЮ у Харківській області повідомлено, що в період з 15.10.2015 до 26.10.2015 та з 28.12.2015 до 28.01.2016 приватний нотаріус ОСОБА_1 перебувала у відпустці, про що повідомила ГТУЮ у Харківській області заявами.
Враховуючи те, що податковим органом за місцем здійснення незалежної професійної діяльності не вдалось провести виїзну документальну перевірку приватного нотаріусу ОСОБА_1, контролюючим органом винесено наказ від 30.12.2015 про проведення планової невиїзної документальної перевірки фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 (т.1 а.с.113).
Контролюючим органом направлено рекомендованим листом, на адресу: АДРЕСА_2 повідомлення про проведення документальної планової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 30.12.2015 (т.1 а.с.115-117). Зазначене поштове відправлення повернуто відправнику з позначкою "за закінченням терміну зберігання".
На підставі наказу від 30.12.2015 Східною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова невиїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.
За результатами документальної планової невиїзної перевірки складений акт на підставі висновків якого, винесено спірні рішення.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 ПК України).
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 ПК України).
На підставі встановлених обставин та з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суди дійшли висновку, що контролюючим органом не дотримано вимог чинного законодавства при проведенні документальної планової невиїзної перевірки, оскільки повідомлення із зазначенням дати початку проведення документальної планової невиїзної перевірки не отримано позивачем у відповідності до чинного законодавства, у зв`язку з її перебуванням у відпустці.
Незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Виходячи з аналізу положень ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних планових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було визначено порушення в період 2012-2014 роки щодо оподаткування позивачем (чистого) доходу, через що заниження сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб, а також сум єдиного соціального внеску в період 2011-2014 роки. У ході перевірки контролюючим органом не було досліджено первинні документи позивача, оскільки приватний нотаріус ОСОБА_1 не була обізнана про таку перевірку та не подавала відповідні документи до перевірки.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування"передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною восьмою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Таким чином, приватні нотаріуси зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.
Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.
Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.
До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині одинадцятій статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" (34.7%).
Водночас, слід наголосити, вказані норми законодавства, не зобов`язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.
При цьому, обов`язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений. Сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
Зазначене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.10.2020 у справі №822/779/16.
У справі, що розглядається, на підтвердження понесених витрат під час здійснення незалежної професійної діяльності у 2012-2014 роках позивачем до матеріалів справи надано в частині оплати праці найманих працівників, сплати ЄСВ з сум заробітної плати, сплати ЄСВ самостійно сплачено ПН 34,7%, а саме: відомості на виплату коштів, платіжні доручення податкові розрахунки, з відміткою податкового органу щодо їх прийняття, тощо (т.3 а. 190-250, т. 4 а.с.1-106).
Суми понесених витрат, виходячи зі змісту акту перевірки, податковим органом не заперечуються.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суди констатували, що матеріали справи містять належні докази, які підтверджують суми понесених витрат, пов`язаних з незалежною професійною діяльністю приватного нотаріуса ОСОБА_1
Таким чином, позивачем було дотримано вимог Податкового кодексу України з оподаткування (чистого) доходу за період 2012-2014 років, позивачем подано декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік (т.1 а.с.136-137, т.2 а.с.1-2, 129-130). Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Верховний Суд враховує, що право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
З вказаного слідує, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Як вбачається, суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.
Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -