ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 816/178/18
адміністративне провадження № К/9901/1330/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача - Петько А.В.,
представника відповідача - Прокопчука О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року (суддя Клочко К.І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Лях О.П., Григоров А.М.) у справі №816/178/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод" (надалі - позивач, товариство, платник податків) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2017 року №0009631414, №0009641414 та №0009651414.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснено та підтверджено належними первинними документами, які відповідають видам цих операцій та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про їх зміст та учасників, а правочини, укладені з контрагентами, мають реальний товарний характер. Суми податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер. Зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та формування витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2017 року №0009631414, №0009641414 та №0009651414.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з реальності господарських взаємовідносин між позивачем і його контрагентами.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання з підстав відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання умов укладених договорів. Зауважує про порушення кримінальних проваджень відносно колишніх службових осіб ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та службових осіб Акціонерного товариства "Укрзалізниця" у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 366, частини 5 статті 191, частини 2 статті 205, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у період з 11 серпня 2017 року по 1 вересня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 19 липня 2017 року, за результатами якої складено акт від 7 вересня 2017 року №1192/16-31-14-03-14/38560924 (надалі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження об`єкту оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 9561757 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок не нарахування податкових зобов`язань при використанні товару в операціях, що не є господарською діяльністю, чим занижено податкове зобов`язання по операціям з постачання товару за невідомим напрямком на загальну суму 1842638,80 грн;
- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1387084,73 грн;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 пункту 201.1, абзацу 1 пункту 201.7, абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 49726,26 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2017 року:
- №0009631414, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2151395 грн, з яких за податковим зобов`язанням у сумі 1721116 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 430279 грн;
- №0009641414, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 1890524 грн;
- №0009651414, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1736157 грн, з яких за податковим зобов`язанням у сумі 1388926 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 347231 грн.
За наслідками адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на непідтверджені належними первинними документами господарських операцій позивача з ТОВ "Векстор", з ПП "Кампус плюс", з ТОВ "Клевенс", з ПРАТ "НДІ "Техностандарт", з ПВКФ "РІК", з TOB "Вторцветметресурс", з TOB "Модуль ЮА", з TOB "Мегалайт Груп" та недостовірності показників податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Дослідивши господарські операції, за результатами яких формувались дані бухгалтерського і податкового обліку, суди установили наступне.
Між позивачем (покупець) та ТОВ "Вторцветметресурс" (постачальник) укладено договір поставки товару від 18 травня 2016 року №ТРЗ-27. На виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, банківські виписки, картки рахунку 311.
Між позивачем (покупець) та ПВКФ (ТОВ) "Рік" укладено договір поставки від 28 грудня 2016 року №ПТРЗ/2016/1. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери та банківської виписки.
Між позивачем (покупець) та ПАТ "НДІ Техностандарт" (продавець) укладено договір від 10 травня 2016 року №100516, предметом якого є купівля-продаж тепловоза у технічно-справному стані, серії 2ТЕ116-055Б. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт здачі-прийняття тепловозу. Право вимоги на отримання коштів у сумі 2775600 грн по договору від 10 травня 2016 року №100516 ПАТ "НДІ Техностандарт" (первісний кредитор) відступило ТОВ "Тепловозоремонтний завод" (новий кредитор) згідно договору про відступлення права вимоги від 11 травня 2016 року. Перерахування грошових коштів відбулось за договором про відступлення права вимоги від 11 травня 2016 року. Придбаний тепловоз знаходився на території ПАТ "Тепловозоремонтний завод" на відповідальному зберіганні відповідно до укладених договорів зберігання.
Між позивачем (покупець) та ПП "Кампус Плюс" (постачальник) укладено договір поставки від 18 липня 2016 року №ПТРЗ-2016/08/18, на виконання умов якого придбано запасні частини (деталі) на загальну суму 2950047,33 грн (з ПДВ), частина яких (втулки циліндра 14Д40.36.01.1, гільзи циліндра 2Д100.01.101сб-1сб, Тронк поршня 40Д.22.01-1) реалізовані ТОВ "Клевенс", інші запасні частини використані у господарській діяльності позивача.
Між позивачем (замовник) та ТОВ "Клевенс" (виконавець) укладено договори про виконання робіт від 1 грудня 2016 року №01/12/16-1 та від 30 грудня 2016 року №30/12/16-2, за умовами яких виконавець зобов`язується провести шеф-нагляд за виконанням робіт по контрольним точкам по ремонту тепловозу серії 2ТЄ10 заводський №3589 секція А (вартість робіт по договору становить 1511200 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 251866,67 грн) та 2ТЄ10 заводський №2265, секції А та В (вартість робіт становить 1466400 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 244400 грн). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт виконаних робіт (надання послуг). Розрахунки за договором проведено шляхом взаємозаліку (зменшенням дебіторської заборгованості у сумі 2977600 грн, яка існувала станом на 1 січня 2017 року за реалізовані товари, придбані у ПП "Кампус".
Між позивачем (замовник) та ТОВ "Мегалайт Груп" (постачальник) укладено договір поставки від 5 вересня 2016 року №05/09/16, предметом якого визначено постачання товару, зокрема, запасні частини для комплектування Кришки циліндра 5Д49.78СПЧ. На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, податкові накладні на загальну суму 2488970,16 грн.
Відповідно до договору про переведення боргу від 30 грудня 2016 між позивачем (первісний боржник), ТОВ "Векстор" (новий боржник) та ТОВ "Мегалайт груп" (кредитор) проведено залік дебіторської заборгованості ТОВ "Векстор" та кредиторської заборгованості по ТОВ "Мегалайт груп" на суму 1488970,16 грн.
Між позивачем (покупець) та ТОВ "Модуль Ю.А." (постачальник) укладено договір поставки від 1 грудня 2016 року №16/01. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні на суму 142200 грн, банківські виписки.
Позивач придбавав комплектуючі, зокрема у ТОВ "Мегалайт груп" та ТОВ "Модуль ЮА". Придбані запасні частини для комплектування кришки циліндра 5Д49.78 спч використані позивачем у виробничому процесі для збирання кришок циліндру 5Д49.78 спч. Під час реалізації кришок циліндру 5Д49.78 спч на адресу ТОВ "Векстор" на підприємстві були в наявності комплектуючі, необхідні для збирання даної кришки, отримані на давальницьких умовах по договору від 4 липня 2016 року №ПТРЗ-2016/55, укладеного з ПАТ "Тепловозоремонтний завод".
Між позивачем (постачальник) та ТОВ "Векстор" (замовник) 30 червня 2016 року укладено договір поставки №ПТРЗ030/2016. На підтвердження постачання товару позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні на суму 11494117,60 грн. ТОВ "Векстор" придбані у позивача кришки циліндру 5Д49.78 СПЧ в кількості 146 шт. поставило на адресу філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" за договором від 18 квітня 2016 року №ЦЗВ-01-00616-01.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами обставин справи, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Судові інстанції здійснили аналіз та надали правову оцінку нормам матеріального права, зокрема пункту 44.1 статті 44, пунктам 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, статті 9 Закону №996-ХІV, та дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону та містять інформацію про здійснені господарські операції, а тому є належними доказами в розумінні адміністративного судочинства.
Суди, досліджуючи господарські операції, які поставлені під сумнів контролюючим органом, визнали, що між позивачем та контрагентами-постачальниками були укладені реальні договори поставки, метою яких було створення реальних наслідків у вигляді здійснення господарської діяльності.
Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у постачальників товарно-матеріальних цінностей, руху активів та підтвердження отриманих позивачем послуг від контрагентів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій зустрічними перевірками контрагентів досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.
Колегія суддів не приймає доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та укладання таких договорів встановлено судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди податкового органу з позицією суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів (переоцінка доказів, надання переваги одних доказів над іншими, тощо).
Касаційна скарга не спростовує висновків судових інстанцій, доводи відповідача є ідентичними тим, які висловлені податковим органом під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, і яким вже надана правова оцінка з урахуванням встановлених обставин на підставі повно і всебічно досліджених доказів.
Враховуючи межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -