ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 824/484/17-а
адміністративне провадження № К/9901/3620/17
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2017 (суддя - Брезіна Т.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Ватаманюк Р.В., Сторчак ВЮ.) у справі № 824/484/17-а.
встановив:
У липні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з транспортного податку в розмірі 20833,33 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказує на те, що судами попередніх інстанцій не повністю з`ясовано всі обставини, не були досліджені підстави прийняття податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Чернівецькій області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, згідно довідки Територіального сервісного центру 7343 Регіонального сервісного центру МВС України в Чернівецькій області від 14.06.2017 автомобіль марки "Toyota Land Cruiser 200", універсал В, д.н. - НОМЕР_1, 2011 року випуску був вперше зареєстрований за гр. ОСОБА_1 19.03.2015 Відповідно до довідки - рахунку ААЕ045489 від 12.03.2015 ТОВ "Автопровайдер" 09.06.2015 була проведена заміна свідоцтва про реєстрацію на вищевказаний транспортний засіб.
Згідно паспортних даних ОСОБА_1 зареєстрований 24.10.2009 за адресою: АДРЕСА_1 .
17.06.2015 Хотинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №3070/17, яким визначено податкове зобов`язання ОСОБА_1 по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 20833,33 грн. Вказане податкове повідомлення рішення відправлене ОСОБА_1 за адресою: 32364, с.Ластівці, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та вручено 01.07.2015 за довіреністю.
28.03.2017 податковим органом прийнято податкову вимогу №973/17, де визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку за ОСОБА_1 в сумі 20833,33 грн., яка направлена на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Вказану вимогу було отримано за довіреністю 03.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).
Вирішуючи даний спір судами встановлено, податкова вимога від 28.03.2017 №973/17 на суму 20833,33 грн. відправлена за адресою реєстрації ОСОБА_1 та була отримана за довіреністю 03.04.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Жодними доказами не підтверджено та не наведено обґрунтування факту фальсифікації підпису у вказаному повідомленні про вручення поштового відправлення.
Податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №3070/17 та податкова вимога від 28.03.2017 №973/17 не були оскаржені відповідачем у судовому порядку.
Факт того, що автомобіль марки "Toyota Land Cruiser 200", універсал В, д.н. - НОМЕР_1, 2011 року випуску, з об`єктом двигуна 4461 куб. см., який належить ОСОБА_1 на праві власності та є об`єктом оподаткування згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, не був спростований відповідачем.
За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків виникає через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Під час вирішення даної справи судами попередніх інстанцій відповідачем не було вжито заходів щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №3070/17 та податкової вимоги від 28.03.2017 №973/17, не надано доказів звернення до правоохоронних та/або судових органів щодо факту фальсифікації документів працівниками податкового органу та працівниками Укрпошти.
За наведених обставин та з урахуванням того, що заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до його погашення, доказів про сплату податкового боргу відповідачем під час вирішення справи судами попередніх інстанцій не надано, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 спірної суми податкової заборгованості.
Щодо посилання відповідача ненадання належної оцінки підставам прийняття податкового повідомлення-рішення слід зазначити наступне.
Так, згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податкового кодексу України, тощо.
Обставини, на які посилається заявник касаційної скарги не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -