ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 818/75/17
адміністративне провадження № К/9901/31846/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар`єр кварцитів" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 (суддя - Павлічек В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі №818/75/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар`єр кварцитів" (далі - ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області) від 28.12.2016 № 0002311405.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Сумській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у Сумській області зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження використання придбаного технічного обладнання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а тому висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту, і як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є обґрунтованими.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ГУ ДФС у Сумській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Алюмінієва катанка Запоріжжя" за період з 01.06.2015 по 31.07.2015.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.12.2016 №244/14-05-24/14015554/64, в якому відображено висновки про порушення позивачем пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1672859,00 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002311405, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1672859,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 418214,75 грн.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Судами встановлено, ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів" укладено з ТОВ "Алюмінієва катанка Запоріжжя" договори купівлі-продажу № АКЗ - Д-2015-002 від 05.06.2015 та №АКЗ -Д-2015-004 від 09.06.2015.
Відповідно до договору купівлі-продажу №АКЗ-Д-2015-002 від 05.06.2015, Продавець (ТОВ "Алюмінієва катанка Запоріжжя") зобов`язується продати, а покупець (ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів") зобов`язується прийняти і оплатити Обладнання, до якого входить Лінія лиття і прокату алюмінієвої катанки моделі 6F/1400-9/2+8 mini, виробництва фірми Continuus Properzi (Італія) та інші ТМЦ згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.
За умовами договору купівлі - продажу №АКЗ -Д-2015-004 від 09.06.2015 Продавець (ТОВ "Алюмінієва катанка Запоріжжя") зобов`язується продати, а покупець (ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів") зобов`язується прийняти і оплатити Товар (обладнання) згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.
На виконання зазначених договорів складено акти приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні, оплата за ТМЦ здійснена у безготівковій формі в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями, копії яких надано до матеріалів справи.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
В подальшому придбане згідно вказаних договорів майно було передане позивачем на зберігання ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат".
Так, ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів" укладено з ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" договір зберігання №ЗАЛК-Д-2015-80 від 16.06.2015, відповідно до якого Поклажодавець (ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів") передає, а Зберігач (ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат") приймає на відповідальне зберігання майно, перелік та заставна вартість якого вказана в акті - прийому передачі майна на зберігання. Майно передається на зберігання і повертається із зберігання відповідно до актів прийому - передачі майна.
Судами враховано пояснення позивача, які не спростовано відповідачем по справі, що обладнання за договорами купівлі-продажу № АКЗ-Д-2015-002 від 05.06.2015 та № АКЗ-Д-2015-004 від 09.06.2015 придбано з метою використання у господарській діяльності, оприбутковано та відображено позивачем в бухгалтерському обліку та балансовій звітності ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів" як основні засоби, про що свідчать надані до матеріалів справи копії журналу-ордеру № 6 за червень 2015 року та балансів (звітів про фінансові результати) за 3-4 квартали 2015 року та 2016 рік.
Копії вищезазначених документів надавались до перевірки, були відображені в акті, однак, не враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з поясненнями представника позивача, підтверджених матеріалами справи, з 16.06.2015 по 16.06.2016 майно, придбане у ТОВ "Алюмінієва катанка Запоріжжя", перебувало на зберіганні у ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", що було зумовлене необхідністю проведення аналізу кон`юнктури ринку для обрання найбільш раціонального та прибуткового способу та напрямку використання придбаного майна у господарській діяльності.
Проте, з 17.06.2016 ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" безпідставно, на думку позивача, утримувало вищезазначене майно, у зв`язку з чим ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів" було вжито комплекс заходів щодо повернення належного йому майна.
Так, судами встановлено, що позивачем 13.07.2016 надіслано Генеральному директору ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" вимогу про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання.
У зв`язку з невиконанням вказаної вимоги 22.08.2016 та 06.10.2016 позивач звернувся до Національного антикорупційного бюро із заявою про вчинення кримінального правопорушення Генеральним директором ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат".
Національним антикорупційним бюро на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08.11.2016 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження № 52016000000000444 від 23.11.2016.
Крім того, 20.04.2007 Господарським судом Запорізької області було відкрито провадження у справі № 908/846/17 за позовною заявою ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів" до ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про зобов`язання повернути майно, передане на зберігання за договором № ЗАЛК-Д-2015-80 від 16.06.2015.
Також позивач 20.07.2016 та 31.08.2016 звертався до Запорізької обласної державної адміністрації щодо сприяння недопущенню використання ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" лінії по виробництву алюмінієвої катанки, за результатами розгляду звернень позивача йому було рекомендовано звернутись до правоохоронних або судових органів.
Вжиття позивачем вищенаведених заходів (звернення позивача до поклажодавця ПАТ "Запорізький виробничий комбінат" з вимогою про повернення майна власнику, звернення до Національного антикорупційного бюро, Господарського суду Запорізької області, Запорізької обласної державної адміністрації) свідчить про те, що обладнання у ТОВ "АКЗ" було придбане саме з метою використання його позивачем у власній господарській діяльності.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Глухівський кар`єр кварцитів" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд