ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 802/1057/14-а
адміністративне провадження № К/9901/35776/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства "УкрЄвроекспорт" до Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2017 (суддя - Заброцька Л.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі №802/1057/14-а.
встановив:
Приватне підприємство "УкрЄвроекспорт" (далі - ПП "УкрЄвроекспорт") звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Калинівська ОДПІ) № 0000052200 від 14.01.2014.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Калинівська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Калинівська ОДПІ посилається на те, що на правовідносини щодо отримання поворотної фінансової допомоги не поширюються положення абзацу 4 підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України; змістом первинних документів не підтверджено факт та обсяг отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Хмільницькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "УкрЄвроекспорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 та валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.12.2013 № 41-22-36575242, в якому відображено висновки про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 2250,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 98072,00 грн., за 2012 рік в сумі 259631,00 грн. з огляду на:
1) невключення до складу оподаткованого доходу підприємства за звітний період частини суми коштів поворотної фінансової допомоги, отриманої від ФОП ОСОБА_3, як засновника підприємства, за договорами №24/11/10 від 24.10.2010, №30/08/2011 від 30.08.2011, №25/10/2011 від 25.10.2011, №15/10/2012 від 15.10.2012 та №28/05/2012 від 28.05.2012, оскільки така допомога в повному обсязі не була повернута засновнику у визначені законом строки;
2) неправомірне внесення до складу "інших витрат звичайної діяльності" (рядок 06.4 Декларації з податку на прибуток за 2012 рік) витрат в розмірі 306026,00 грн. на оплату ПП "УкрЄвроекспорт" наданих транспортних послуг ФОП ОСОБА_2 за договором №б/н від 02.01.2012 та наданих посередницьких послуг ФОП ОСОБА_1 за договором №01/01/2012 від 01.01.2012.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052200 від 14.01.2014, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств в загальній сумі 424862,00 грн., в тому числі за основним платежем - 359953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64909,00 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Положеннями підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу.
У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому, доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов`язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.
Надаючи оцінку висновкам акту перевірки щодо невключення до складу оподаткованого доходу підприємства за звітний період частини суми коштів поворотної фінансової допомоги, отриманої від ФОП ОСОБА_3, як засновника підприємства, за договорами №24/11/10 від 24.11.2010, №30/08/2011 від 30.08.2011, №25/10/2011 від 25.10.2011, №15/10/2012 від 15.10.2012 та №28/05/2012 від 28.05.2012 за наслідками дослідження матеріалів справи та висновків економічної експертизи (висновок експерта № 1136/1196/14-21 від 06.03.2015 з додатками), судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідні первинні документи, дають підстави для висновку про відсутність порушення позивачем строків повернення фінансової допомоги, та як наслідок відсутності підстав для включення її сум до оподаткованого доходу.
Зазначене підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, та копіями листів адресованих ФОП ОСОБА_3, якими погоджено зміни призначення платежу за платіжними дорученнями №65 від 02.09.2011, №169 від 02.12.2011, №494 від 19.07.2012, №1751 від 09.01.2013, а також виписками по особовому рахунку ПП "УкрЄвроекспорт".
Контролюючим органом не доведено сплив 365-денного терміну для повернення поворотної фінансової допомоги, оскільки такі доводи спростовані відповідними матеріалами справи, висновком економічної експертизи, що підтверджують повернення позивачем всієї суми такої допомоги до спливу граничного терміну повернення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Судами також встановлено, що 01.01.2012 між ПП "УкрЄвроекспорт" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Посередник) укладено Договір №01/01/2012 про надання послуг в посередництві торгівлею с/г сировиною.
Також ПП "УкрЄвроекспорт" (Замовник) з ФОП ОСОБА_2 (Перевезник) укладено договір від 02.01.2012 №б/н про перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Виконання зазначених договорів підтверджується актами виконаних робіт (послуг) з детальним описом завдання, підсумковими актами здачі-прийому виконаних робіт, видатковими накладними, товарно-транспортними накладним, банківськими виписками.
Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та безпідставно стверджує про порушення позивачем строків повернення поворотної фінансової допомоги, оскільки право позивача включення вказаних витрат до "інших витрат звичайної діяльності" та не включення до складу оподаткованого доходу підприємства за звітний період частини суми коштів поворотної фінансової допомоги, отриманої від ФОП ОСОБА_3, підтверджується відповідними первинними документами та висновками експертизи.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд