Постанова
іменем України
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 662/2/21
провадження № 51-2833км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Єременка М.В.,
в режимі відеоконференції:
захисника Зайцева М.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Зайцева М.П. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від 18 лютого 2021 року й ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020230220000431, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Батурина Бахмацького району Чернігівської області та жительку АДРЕСА_1, раніше не судиму,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 13 листопада 2020 року у вечірній час, після 17:00, знаходячись за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли раптово, використовуючи дерев`яну палицю, нанесла більше двох ударів в область голови ОСОБА_2, спричинивши останній тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції, а в подальшому і судом апеляційної інстанції не було проведено належної перевірки версій сторони захисту щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 саме ОСОБА_1 . Вказує на недопустимість доказу - обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_1 . На зазначені порушення ним було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника, та на підставах неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної юридичної оцінки дій засудженої, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, даними в суді потерпілою ОСОБА_3, яка пояснила, що 14 листопада 2020 року близько 07:00 побачила, що її сестра ОСОБА_2 лежить на клумбі поблизу 2 під`їзду будинку АДРЕСА_3, що в тамбурі на першому поверсі будинку АДРЕСА_3 було багато крові. У сестри голова була в крові, волосся липке від крові. Від під`їзду не землі бачила доріжку зі слідами крові, під носом у ОСОБА_2 крові не було. Вона попросила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 довести сестру додому, але так як вона жила на 5 поверсі, вони довели її лише до 2 поверху та залишили лежачою на площадці, де сестра згодом померла, а вони викликали швидку допомогу. Також показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які підтвердили показання потерпілої.
Відповідно до покладеного в основу вироку висновку експерта судово-медичної експертизи № 108/Н від 21 грудня 2020 року у ОСОБА_2 виявлені ушкодження у вигляді забою головного мозку в лівій тім`яній ділянці, 7-ми крововиливів у м`які тканини голови, забійної рани в лівій надбрівній ділянці, забійної рани в лівій скроневій ділянці, забійної рани в лівій тім`яній ділянці, крововиливів на віках лівого ока, крововиливу на лівій щоці, крововиливу по наружній поверхні верхньої третини лівого плеча, крововиливу по наружній поверхні середньої третини лівого передпліччя, крововиливів на тильних поверхнях обох кістей, крововиливу по зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна, крововиливу в лівій скроневій ділянці. Вказані ушкодження виникли від дій тупих предметів, можливо в ніч 13 - 14 листопада 2020 року і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Смерть настала від забою головного мозку, внаслідок закритої внутрішньочерепної травми, що підтверджується наявністю забою головного мозку в лівій тім`яній ділянці.
Допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_6 надав роз`яснення своїх висновків та зазначив, що тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, потерпілій були завдані в ніч з 13 на 14 листопада 2020 року, встановити більш точний час заподіяння таких ушкоджень неможливо. Після отримання таких тілесних ушкоджень потерпіла могла самостійно пересуватись, могла жити декілька годин, а у випадку надання своєчасної медичної допомоги її смерть могла і не наступити. Смерть настала від забою головного мозку внаслідок закритої внутрічерепної травми. Такі тілесні ушкодження не могли виникнути внаслідок падіння потерпілої, а виникли від дії тупого предмету, не виключено від дії дерев`яної палиці (тростини), яку було представлено на експертизу.
В основу обвинувального вироку були покладені й інші письмові докази.
Доводи захисника про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, яке, на його думку, полягає у тому, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, послався на недопустимий доказ, а саме: протокол обшуку від 14 листопада 2020 року, є безпідставними.
Згідно з положеннями ст.ст. 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
Частиною 1 ст. 233 КПК України визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
Аналіз вищевказаних положень кримінальних процесуальних норм свідчить про те, що право слідчого, прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати у трьох випадках: 1) за ухвалою слідчого судді, 2) без постановлення такої ухвали на підставі добровільної згоди власника житла чи іншого володіння особи; 3) до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
Невідкладність проведення обшуку була обґрунтована тим, що є необхідність безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Також з матеріалів провадження слідує, що після здійснення 14 листопада 2020 року обшуку квартири АДРЕСА_4 слідчий цього ж дня звернувся з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, яке було 16 листопада 2020 року задоволено ухвалою слідчого судді Новотроїцького районного суду Херсонської області.
Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, підставою для її проведення було повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, зафіксоване у належній процесуальній формі, та здійснювалася вона з метою безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, відтак проведення вказаної слідчої дії відповідає приписам статей 233, 237 КПК України, що було вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і зазначено в судових рішеннях.
Що стосується посилань у касаційній скарзі на те, що судами не було належно перевірено версію захисту про те, що тілесні ушкодження були заподіяні потерпілій невідомою особою вже після того, як вона залишила помешкання ОСОБА_1, то вони є неспроможними.
Так, судом вказана версія сторони захисту була перевірена та спростована наявними в матеріалах справи доказами, зокрема під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_1 були виявлені чисельні плями крові потерпілої, її дерев`яну палицю зі слідами крові, пакет потерпілої з її речами, зі слідами крові (т. 2, а.п 17-24). Крім того, плями крові потерпілої, залишені не тільки в квартирі засудженої, але й протягом всього шляху слідування ОСОБА_2 від квартири до виходу з під`їзду та до місця, де вона впала, що підтверджується висновками експертів, проведених у справі експертиз № 292 від 10 грудня 2020 року, № 293 від 11 грудня 2020 року, № 294 від 17 грудня 2020 року, № 132/ц від 18 грудня 2020 року.
Всі ці докази у їх сукупності дали судам підстави вважати версію захисту про те, що тілесні ушкодження були заподіяні потерпілій невідомою особою вже після того, як вона залишила помешкання засудженої, безпідставною.
Була спростована наявними в матеріалах справи доказами і версія захисту про те, що до приходу ОСОБА_1 у ОСОБА_2 текла кров з носу. Зокрема, відсутність крові з носа у потерпілої як до приходу засудженої, так і під час спільного розпивання спиртних напоїв була підтверджена показаннями свідка ОСОБА_7, показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що крові під носом у ОСОБА_2 не було, показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, даними протоколу огляду трупа та висновком експерта, проведеної судово-медичної експертизи, яким не виявлено у потерпілої ушкоджень носа та крові під носом.
Таким чином, як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, його розгляд здійснено відповідно до положень КПК України, з додержанням засад диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1 .
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді першої інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженою дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК України.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, в тому числі і тим, на які він послався у касаційних скаргах, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.
Інші доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
Покарання засудженій призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових кримінальних правопорушень, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд