ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 4/42-Б (906/1210/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представника:
ліквідатора Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерного" - арбітражного керуючого Борейка А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Богунський районний суд м. Житомира касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 24.06.2021
у складі колегії суддів: Тимошенка О.М. (головуючий), Юрчука М.І., Крейбух О.Г.
та на рішення Господарського суду Житомирської області
від 01.04.2021
у складі судді: Макаревича В.А.
у справі № 4/42-Б(906/1210/20)
за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерного" в особі ліквідатора Борейка А. М.
до ОСОБА_1
про стягнення 72 740 грн.
в межах справи №4/42-Б
заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національного акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерного"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 4/42-Б про банкрутство Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (далі-Житомирське ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго").
2. 05.10.2020 Житомирське ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" в особі ліквідатора Борейка А.М. звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою № 02-14/11Д-07 від 01.10.2020 до ОСОБА_1 про стягнення 72 740 грн у межах справи № 4/42-Б про банкрутство Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго".
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 72 740,00 грн та 2 197,00 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 у даній справі залишено без змін.
Рух касаційної скарги
6. 16.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 15.07.2021 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 у справі № 4/42-Б(906/1210/20), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 4/42-Б(906/1210/20) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Жукова С.В., Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.08.2021.
8. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 у справі № 4/42-Б(906/1210/20), залишено без руху надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 02.09.2021 року.
9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.09.2021 № 29.3-02/3473, у зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 4/42-Б(906/1210/20).
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 4/42-Б(906/1210/20) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Жукова С.В., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.10.2021.
11. Скаржником усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
12. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 4/42-Б(906/1210/20) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021; призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 26.10.2021 року о 10:30.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення та постанову скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, а суму судового збору за розгляд касаційної скарги стягнути з позивача.
14. Аргументи касаційної скарги полягають, зокрема, у наступному.
14.1. Комітетом кредиторів Житомирського ОПТМ "Житомиртеплоко- муненерго" від 01.11.2019, яке оформлено протоколом і міститься в матеріалах справи №4/42-6, прийнято до відома подані проміжні звіти ліквідатора Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" за лютий-жовтень 2017 року, що включають в себе звіти ліквідатора про нарахування та виплату основної винагороди ліквідатора за відповідний період.
14.2. Під час виконання повноважень ліквідатора Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" було порушено кримінальне провадження №12014060020005402 від 01.10.2014 стосовно зловживань колишнім керівником боржника ОСОБА_2 . В рамках даного кримінального провадження відповідачем надано оригінали усіх документів, що стверджують правопорушення в загальному об`ємі біля 9000 аркушів, надавались пояснення, отримано постанову слідчого про визнання боржника потерпілою особою.
14.3. На дату припинення повноважень ліквідатора Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" (07.11.2017) кримінальне провадження № 12014060020005402 від 01.10.2014 не було закінчене (існувала таємниця досудового розслідування), а тому відповідач був позбавлений можливості надати документальні копії своїх пояснень від 24.02.2017, 30.03.2017, 21.04.2017, 19.05.2017, 23.06.2017, 28.07.2017, 23.08.2017, 29.09.2017, 20.10.2017, що стверджують виконання повноважень ліквідатора.
14.4. Суд апеляційної інстанції визначивши, що строк позовної давності не пропущено, не спростував доводи відповідача стосовно відсутності у позивача причин, які унеможливлювали подання ним даного позову в межах строку позовної давності (3 роки з дати вчинення правочину) починаючи з 16.02.2017 - моменту, коли ОСОБА_1 отримав (зняв) з рахунку боржника 7 000,00грн ( із суми 72 740,00 грн), оскільки заявлена позивачем до стягнення сума (72 740,00 грн) отримана відповідачем не одноразово, а частинами (щомісячно) у розмірі, встановленому судом як щомісячна основна винагорода ліквідатора боржника. Днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за дим правочином. (Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/945/2012). Відтак, суди апеляційної і першої інстанцій не застосували наслідки спливу строку позовної давності, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі №924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №920/903/17, від 19.11.2019 у справі №910/16827/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Борейко А.М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
16. У судовому засіданні 26.10.2021 ліквідатор заперечив проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ліквідатора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
20. Предметом розгляду у судах попередніх інстанцій була заява Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" в особі ліквідатора Борейка А.М. до ОСОБА_1 (колишнього ліквідатора боржника) про стягнення 72 740,00 грн у межах справи № 4/42-Б про банкрутство Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго".
21. Вказана заява обґрунтована тим, що після призначення ухвалою Господарського суду Житомирської області 07.11.2017 ліквідатором боржника - Борейка А.М., останнім було здійснено дослідження матеріалів справи та встановлено відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджують проведену роботу колишнім ліквідатором ОСОБА_1 у ліквідаційній процедурі за період з 20.12.2016 по 07.11.2017, а також було встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно знято з ліквідаційного рахунку боржника за період з 20.12.2016 по 07.11.2017 в сумі 65 400,00 грн та за період з 07.11.2017 по 11.12.2020 в сумі 7 340,00 грн (вже після призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Борейка А.М.), а всього на суму 72 740,00 грн.
22. Відповідач, заперечуючи проти позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
23. Судами встановлено, що зняття арбітражним керуючим ОСОБА_1. коштів в рахунок оплати послуг останнього підтверджуються банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи.
24. Ураховуючи період нарахування та виплати (з 20.12.2016 по 11.12.2017) з ліквідаційного рахунку банкрута основної грошової винагороди у сумі 72 740,00 грн колишньому ліквідатору у справі ОСОБА_1., суди попередніх інстанцій розглядали вищезазначену заяву ліквідатора Борейка А.М. з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону від 22.12.2011 року № 4212-VI ( далі - Закон про банкрутство).
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.
26. Отже, суди встановили, що днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день, коли Житомирськоге ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" довідалося або могло довідатися про порушення свого права, тобто - 11.12.2017 (остання дата зняття всієї заявленої до стягнення позивачем суми 72 740,00 грн з ліквідаційного рахунку боржника), відповідно строк позовної давності сплив - 11.12.2020. При цьому ліквідатор Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" Борейко А.М. звернувся із позовною заявою до суду 05.10.2020, тобто без пропуску строку позовної давності.
27. Також з урахуванням досліджених звітів ОСОБА_1 за відповідний період, протоколу засідання комітету кредиторів Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" від 01.11.2019, письмових пояснень членів комітету кредиторів про прийняті 01.11.2019 рішення, пояснень у судовому засіданні ОСОБА_1, ліквідатора Борейка А.М., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року відсутні докази на підтвердження проведеної ОСОБА_1. роботи ліквідатора, відповідно безпідставне нарахування та зняття останнім з ліквідаційного рахунку боржника 72 740,00 грн. При цьому ОСОБА_1 не надано інших доказів про проведену роботу на виконання повноважень ліквідатора у справі у вказаний період.
28. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника та стягнення з відповідача на користь позивача 72 740,00 грн.
29. Відповідно до вимог частини першої статті 41 Закону Про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
30. Згідно частини 3 статті 98 Закону про банкрутство, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
31. Аналогічні вимоги містить частина 3 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, якою визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).
32. При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012).
33. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
34. Постановою Господарського суду Житомирської області від 08.07.2014 у справі №4/42-Б, зокрема, визнано банкрутом Житомирське ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго"; відкрито ліквідаційну процедуру банкрута; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1
35. Ухвалою Господарського суду Житомирської області 20.12.2016, яка набрала законної сили, було усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обов`язків ліквідатора Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" та покладено на нього тимчасове виконання обов`язків ліквідатора до призначення нового ліквідатора у визначеному Законом порядку.
36. У вищезазначеному судовому рішенні (ухвалі від 20.12.2016) Суд дійшов висновку про неналежне виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1. обов`язків ліквідатора банкрута, що призвело до значного перевищення допустимих строків здійснення ліквідаційної процедури та завдання збитків як кредиторам так і банкруту у вигляді зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури, зокрема, з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за відповідний період. Крім того, судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів звітування ліквідатором банкрута щомісяця перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату грошової винагороди. Зазначено, що звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди до суду також не подавався упродовж ліквідаційної процедури банкрута, а тому ліквідатором банкрута систематично порушувалися вимоги абзацу 1 статті 115 Закону про банкрутство.
37. Вищим господарським судом України у постанові від 27.06.2017 у даній справі було встановлено, що у фінансовому звіті ліквідатора банкрута ОСОБА_1. від 18.04.2016 про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 08.07.2014 по 18.04.2016 на суму 113 552, 86 грн міститься інформація про виплату з ліквідаційного рахунку банкрута грошової винагороди в сумі 113 552, 86 грн, які було проведено з порушенням чинного законодавства.
38. Колегія суддів Вищого господарського суду України у цій же постанові вказала про те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено систематичність порушень відповідачем вимог абзацу 1 частини 7 статті 115 Закону про банкрутство, невідповідність дій арбітражного керуючого ОСОБА_1. ознакам добросовісності та сумлінності, які здійснювались без урахування інтересів боржника та кредиторів, що призвело не тільки до значного перевищення максимально допустимих строків здійснення ліквідаційної процедури, а також до завдання збитків як кредиторам, так і банкруту, у вигляді зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури, зокрема з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого.
39. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факти, встановлені в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 20.12.2016 та постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2017 у справі № 4/42-Б про визнання банкрутом Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго", встановлені за участі того ж самого учасника провадження - ОСОБА_1, відтак, обставини встановлені в зазначених судових рішеннях, які набрали законної сили, є преюдиціальними і повторного доведення не потребують.
40. Суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи № 4/42-Б про банкрутство Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" та матеріали справи № 4/42-Б (906/1210/20), встановили відсутність доказів звітування ліквідатором банкрута ОСОБА_1. щомісяця перед комітетом кредиторів про проведену ним роботу та про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 20.12.2016 по 07.11.2017 у справі № 4/42-Б. Звіт арбітражного керуючого ОСОБА_1. про нарахування та виплату грошової винагороди до суду за відповідний період з 20.12.2016 по 07.11.2017 також не подавався упродовж ліквідаційної процедури банкрута, а тому суд констатує порушення вимоги абзацу 1 статті 115 Закону про банкрутство (у відповідній редакції, чинній на момент правовідносин, що склалися).
41. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги обставини прийняття до відома комітетом кредиторів боржника від 01.11.2019, подані проміжні звіти ліквідатора ОСОБА_1. за лютий-жовтень 2017 року, що включають в себе звіти про нарахування та виплату основної винагороди ліквідатора за відповідний період з тих підстав, що матеріали судової справи № 4/42-Б не містять доказів погодження чи схвалення комітетом кредиторів щомісячних звітів ліквідатора боржника ОСОБА_1., як це вимагає імперативна норма частини 7 статті 115 Закону про банкрутство.
42. Згідно з частини 7 статті 115 Закону про банкрутство розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.
43. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.
44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатор Борейко А.М. неодноразово звертався до ОСОБА_1 з метою отримання додаткових доказів звітування ОСОБА_1 щомісяця перед комітетом кредиторів про проведену роботу та нарахування та виплату грошової винагороди за вказаний період.
45. Разом з тим, лише на виконання вимог ухвали господарського суду від 23.07.2019 ОСОБА_1 було подано проміжні звіти арбітражного керуючого ОСОБА_1. за період з лютого 2017 по жовтень 2017, при дослідженні яких судами встановлено, що останні не містять дій, які б свідчили про належне виконання ліквідатором своїх обов`язків, не є критерієм якості роботи ліквідатора та не може визнаватись роботою ліквідатора, спрямованою на захист інтересів кредиторів.
46. Відповідно до приписів статей 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
47. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
48. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
49. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
50. З огляду на викладене та встановлення судами попередніх інстанцій обставин безпідставного нарахування та зняття ОСОБА_1 з ліквідаційного рахунку боржника 72 740,00 грн за відсутності доказів на підтвердження проведеної ОСОБА_1 роботи ліквідатора за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заяви Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" в особі ліквідатора Борейка А.М. та стягнення з колишнього ліквідатора боржника - ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно отриманих коштів у сумі 72 740,00 грн .
51. Аргументи касаційної скарги щодо неспростування доводів відповідача стосовно відсутності у позивача причин, які унеможливлювали подання ним даного позову починаючи з 16.02.2017 - моменту, коли ОСОБА_1 отримав (зняв) з рахунку боржника 7 000,00грн ( із суми 72 740,00 грн), дати вчинення правочину та відповідно необхідності застосування судом позовної давності (неврахування відповідних висновків Верховного Суду), колегія суддів зазначає наступне.
52. Згідно частин першої, третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
53. Окрім того, відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
54. Згідно частини другої статті 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
55. Відповідно до частини першої статті 40 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
56. Відповідно до частин першої та другої статті 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - це фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
57. У справі що розглядається, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.12.2016, яка набрала законної сили, було усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обов`язків ліквідатора Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" та покладено на нього тимчасове виконання обов`язків ліквідатора до призначення нового ліквідатора у визначеному Законом порядку.
58. Отже, якби ОСОБА_1. добросовісно діяв в інтересах боржника, станом на 16.02.2017 - на момент, коли він отримав (зняв) з ліквідаційного рахунку боржника 7 000,00 грн (перший платіж із загальної нарахованої йому суми грошової винагороди), і тимчасово виконував обов`язки ліквідатора боржника (будучи при цьому єдиним, хто виконував повноваження керівника банкрута і представляв його інтереси), то діяв би проти себе.
59. Відтак, наведені скаржником аргументи касаційної скарги у пункті 14.4. колегія судді вважає безпідставними та такими, що спростовуються обставинами цієї справи.
60. Щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків наведених у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 колегія суддів зазначає наступне.
61. У наведеній скаржником справі, вирішувалося питання про наявність правових підстав для задоволення заяви Боржника в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Смілянця С.М. до відповідачів про визнання недійсним Аукціону та наявності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду. Водночас, Верховний суд, у даній справі, серед іншого, дійшов висновку, що у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.
62. Разом з тим, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій встановив, що місцевий суд, відмовив ліквідатору Боржника у задоволенні вимог без застосування до спірних правовідносин позовної давності, а апеляційний суд, ухвалюючи про поважність причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, наведеного не врахували, допустивши порушення норм матеріального права та процесуальні порушення, які полягають у не дослідженні зібраних у справі доказів, зокрема, заяви ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого про визнання недійсним рішення Аукціону з вимогою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду; клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогою визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та визначених в ньому обставин, а також не взяли до уваги факт участі арбітражного керуючого Смілянця С.М. у цій справі з 2014 року як керуючого санацією Боржника (ухвала від 09.09.2014), що унеможливило встановлення з урахуванням вимог чинного на час виникнення спірних відносин фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення питання про існування у Боржника в особі ліквідатора права на судовий захист у спірних правовідносинах, а саме: щодо наявності поважних (у розумінні наведених норм закону та відповідно до викладених в цій постанові висновків) причин пропуску ним позовної давності у спірних правовідносинах.
63. Отже, з наведеного вбачається, що обставини справи, про неврахування висновків якої зазначає скаржник (№ 10/5026/995/2012 ) є відмінними від обставин справи, що розглядається (№ 4/42-Б(906/1210/20) з огляду на те, що у цій справі (№ 4/42-Б(906/1210/20) судами встановлено, що порушення прав боржника відбулося у зв`язку із недобросовісною поведінкою саме ліквідатора, який на момент вчинення цього порушення був єдиним представником боржника, відтак, аргументи касаційної скарги щодо неврахування висновків наведених судом у справі (№ 10/5026/995/2012) за неревалентних обставин у наведених справах є необґрунтованими.
64. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі ліквідатор Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" Борейко А.М. звернувся із позовною заявою до суду без пропуску строку позовної давності, відтак, аргументи касаційної скарги щодо необхідності застосування строку позовної давності та відповідних правових позицій Верховного Суду є необґрунтованими, та спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій.
65. Аналізуючи обсяг дослідження доводів скаржника та повноту їх відображення у судових рішеннях, вичерпність висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Касаційний господарський суд вважає, що ним наведено обґрунтування на всі доречні та вагомі доводи, викладені у касаційній скарзі.
66. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, Європейський суд з прав людини, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
67. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
68. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду фундаментальних порушень не встановила та зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 01.04.2021 у справі № 4/42-Б(906/1210/20) прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.
69. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних у справі судових рішень немає, то судовий збір згідно з статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -