ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3990/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Мица Ю. В.,
відповідача - Столбовий М. І.,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (судді: Слободін М. М. - головуючий, Шутенко І. А., Ільїн О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс"
до Харківської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Міський торговий ринок",
про визнання укладеним договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (далі - ТОВ "Перехрестя Плюс") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання укладеним між Харківською міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Перехрестя Плюс" (як орендарем) договору оренди землі у наведеній позивачем у позовній заяві редакції.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статті 12, 116, 124 Земельного кодексу України, статтю 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовані тим, що 25.02.2015 Харківською міською радою прийнято рішення № 1848/15 згідно з яким вирішено надати позивачеві в оренду земельну ділянку, площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по просп. П`ятдесятиріччя СРСР, 182.
Згідно з додатком до рішення Харківської міської ради від 19.04.2017 № 605/17 внесено зміни у пункт 3.5 рішення від 25.02.2015 № 1848/15, зокрема, викладено його в іншій редакції, а саме надано ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду строком до 01.05.2021 земельну ділянку, площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по просп. Льва Ландау, 182 (колишній просп. П`ятдесятиріччя СРСР, 182).
28.08.2019 ТОВ "Перехрестя Плюс" надіслало на адресу Департаменту земельних відносин Харківської міської ради документи, зокрема, підписаний товариством договір оренди землі, рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 № 1848/15, від 19.04.2017 № 605/17, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статут товариства, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, фотографії земельної ділянки та розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.
Отже, позивач виконав всі вимоги, передбачені чинним законодавством та надав всі документи, необхідні для укладення договору оренди землі, однак договір укладено не було.
1.3. У відзиві на позовну заяву Харківська міська рада просила відмовити в її задоволенні, наголошуючи на безпідставності доводів позивача про наявність чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування, оскільки рішенням Харківської міської ради від 16.10.2019 № 1757/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" підпункт 3.5 пункту 3 додатку 1 до рішення від 25.02.2015 № 1848/15 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" було скасовано.
Відповідач зазначає, що земельна ділянка, яка мала бути об`єктом оренди не існує, оскільки була поділена на інші земельні ділянки, державну реєстрацію яких було проведено 17.12.2019.
При цьому, задоволення позовних вимог може вплинути на права, інтереси та обов`язки третіх осіб, зокрема, рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1896/19 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. площею 4,6890 га, кадастровий номер 6310137500:02:043:0048, а створену в результаті поділу земельну ділянку площею 2,3029 га, кадастровий номер 6310137500:02:043:0079, надано у постійне користування Комунальному підприємству "Міський торговий ринок" (далі - КП "Міський торговий ринок") для будівництва та обслуговування об`єкта торговельного призначення по просп. Льва Ландау, 182.
Харківська міська рада також акцентувала увагу на тому, що положення договору, який позивач вимагає визнати укладеним, не відповідають типовому договору оренди землі, оскільки проект договору не відповідає вимогам Положення про оренду землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 17.04.2019 № 1554/19, яке в силу положень статті 144 Конституції України та частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов`язковим до виконання на території міста Харкова.
1.4. Харківська міська рада також подала до суду клопотання про закриття справи на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмета спору внаслідок розподілу земельної ділянки та здійсненням державної реєстрації інших земельних ділянок з іншими кадастровими номерами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2020, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання Харківської міської ради про закриття провадження у справі.
1.5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 зупинено провадження у справі до перегляду апеляційним судом ухвали місцевого суду від 10.02.2020 та повернення матеріалів справи, яке було поновлено згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2020.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 у задоволенні позову ТОВ "Перехрестя Плюс" відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції аргументував рішення тим, що враховуючи те, що рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 № 1848/15 в частині надання ТОВ "Перехрестя плюс" в оренду земельної ділянки площею 4, 6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по просп. Льва Ландау, 182 було скасовано на засіданні 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16.10.2019 та прийнято рішення № 1757/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань", то зазначене свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, що виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) ТОВ "Перехрестя плюс" шляхом укладення з ним відповідного договору оренди. Отже відсутнє рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки у користування.
Суд першої інстанції також установив, що спірна земельна ділянка площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) по просп. Льва Ландау, 182 фактично припинила існувати, а в результаті її поділу створені нові земельні ділянки (кадастровий номер 6310137500:02:043:0076 загальною площею 0,0143 га; кадастровий номер 6310137500:02:043:0077 загальною площею 2,3244 га; кадастровий номер 6310137500:02:043:0078 загальною площею 0,0474 га; кадастровий номер 6310137500:02:043:0079 загальною площею 2,3029 га).
Крім того, суд першої інстанції установив, що КП "Міський торговий ринок" надано у постійне користування земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови кадастровий номер 6310137500:02:043:0079, площею 2,3029 га для будівництва та обслуговування об`єкту торговельного призначення по просп. Льва Ландау, 182.
Водночас, як зазначив суд першої інстанції, взявши до уваги обставини справи № 922/1431/20, зокрема, стосовно того, що факт наявності на земельній ділянці нежитлових будівель ТОВ "Перехрестя Плюс" загальною площею 19 945,90 м2 (під забудовою 1,708 м2 відповідно до витягів ДЗК), що під забудовою становить 25 % площі земельної ділянки, не надає права на отримання земельної ділянки площею більше 4,00 га, то ТОВ "Перехрестя Плюс" не позбавлено права в установленому законом порядку отримати в оренду земельну ділянку, на якій розміщені належні товариству об`єкти нерухомого майна, що необхідні для їх обслуговування.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Перехрестя Плюс" до Харківської міської ради задоволено, визнано укладеним між Харківською міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Перехрестя Плюс" (як орендарем) договір оренди землі в редакції, викладеній в резолютивній частині постанови.
2.4. Суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача та задоволення позову, зазначивши, зокрема, що юридичний факт існування відносин оренди спірної земельної ділянки між Харківською міською радою та ТОВ "Перехрестя Плюс" встановлений також судовим рішенням у справі № 922/3361/19, в якій Харківська міська рада вимагаючи стягнути з товариства безпідставно збережені грошові кошти доводила, що ТОВ "Перехрестя Плюс" є користувачем земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:02:043:0048.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі виник внаслідок незаконних дій Харківської міської ради, а закінчення визначеного у проекті договору строку його дії (до 01.05.2021) жодним чином не повинно перешкоджати захисту права позивача, тим більше що на переконання суду сторони договору не позбавлені розумної можливості вирішення питання строків додатковою угодою до укладеного договору оренди.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, Харківська міська рада у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме вказуючи на ухвалення оскаржуваної постанови із застосуванням норми права без урахування висновків Верховного Суду, а також недослідженням судом всіх доказів у справі.
3 1.1. Так, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про застосування норми права без урахування висновків Верховного Суду, зокрема:
- правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 щодо застосування положень статті 116 і частини 1 статті 124 Земельного кодексу України при вирішенні спору про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки комунальної власності щодо необхідності наявності рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду;
- правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц стосовно того, що договір оренди землі, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. А також висновків, викладені у зазначеній постанові стосовно того, що запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі;
- правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 стосовно того, що суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити;
- правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 про те, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права. бути адекватним наявним обставинам: застосування конкретного способу захисту цивільного права залежать як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, які мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.
3.1.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20 щодо:
- застосування положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час укладення між ТОВ "Перехрестя Плюс" та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (далі - ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко") договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна;
- про відсутність необхідності врахування висновку Конституційного Суду України, викладеного у рішенні № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частини 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з яким органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення;
- про відсутність у позивача (ТОВ "Перехрестя Плюс") правових підстав для визнання його законним користувачем земельної ділянки площею 4,6890 га, згода якого необхідна для поділу ділянки в розумінні пункту "е" частини 1 ст. 56 Закону України "Про землеустрій";
- рішення про надання земельної ділянки в оренду, яке по суті є одним з етапів оформлення договірних відносин і якого без вчинення відповідних дій з обох сторін не є достатнім для виникнення орендних правовідносин;
- дії позивача, направлені на укладення договору можна вважати лише підготовчими, переддоговірними діями для укладання договору, однак вони не є тими діями, які призвели до виконання рішення №1848/15, а тому внаслідок зазначених дій рішення не могло вичерпати свою дію.
3.1.3. Харківська міська рада у касаційній скарзі також зазначила, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
Скаржник зазначає, що рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 № 1848/15 про надання ТОВ "Перехрестя Плюс" земельної ділянки в оренду скасовано, а питання правової оцінки скасування цього рішення органу місцевого самоврядування було предметом судового розгляду у справі № 922/1431/20, в якій постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31.03.2021, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Перехрестя Плюс" про скасування рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 № 1757/19, яким, у свою чергу, було скасовано рішення про надання товариству земельної ділянки в оренду.
Так, суд у справі № 922/1431/20 дійшов висновку, що оскільки з часу прийняття Харківською міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Перехрестя Плюс" і до моменту звернення товариства до міської ради з проектом договору оренди земельної ділянки минуло чотири роки, а фактичне використання земельної ділянки на момент укладення договору не відповідало рішенню Харківської міської ради про надання земельної ділянки в оренду, і Харківська міська рада не мала можливості укласти договір оренди землі з ТОВ "Перехрестя Плюс" на умовах, визначених рішення від 25.02.2015 № 1848/15, суд апеляційної інстанції у справі № 922/1431/20 дійшов висновку про наявність у міської ради і повноважень, і підстав для його скасування.
Отже, законність скасування рішення Харківської міської ради про надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Перехрестя Плюс" та неможливість укладення договору оренди вже встановлені під час розгляду справи № 922/1431/20.
На час розгляду справи № 922/3990/19 та ухвалення рішення судом першої інстанції відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду позивача, наявність якого є обов`язковою умовою для укладення договору оренди землі земельної ділянки відповідно до положень чинного законодавства.
3.1.4. Суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування того, що об`єкт оренди (спірна земельна ділянка кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) не існує у зв`язку із здійсненням її поділу та створення інших чотирьох земельних ділянок.
Отже, оскільки державна реєстрація спірної земельної ділянки площею 4,6890 га скасована під час реєстрації земельних ділянок, утворених шляхом поділу, то спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) припинила існування як об`єкт цивільних прав, тобто відсутній предмет спору.
3.1.5. Суд апеляційної інстанції, на переконання заявника касаційної скарги, безпідставно взяв до уваги висновки, викладені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3361/19, оскільки встановлення обставин у зазначеній справі стосувалося стягнення з ТОВ "Перехрестя Плюс" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, тобто справи з іншим предметом. Судом хоча і досліджувалися обставини правовідносин між ТОВ "Перехрестя Плюс" та Харківською міською радою, проте такі висновки були зроблені з приводу іншого предмета спору та на підставі іншого матеріально-правового регулювання.
При цьому скаржник наголошує, що встановлення обставин щодо правокористування на підставі попереднього договору оренди взагалі не є предметом розгляду справи № 922/3990/19, оскільки позовною вимогою ТОВ "Перехрестя Плюс" було визнання укладеним договору оренди землі саме на підставі рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 № 1848/15.
3.1.6. Харківська міська рада у касаційній скарзі також зазначає, що суд апеляційної інстанції фактично ухвалив оскаржувану постанову поза межами позовної заяви та апеляційної скарги на підставі доповнень підстав позову, викладених в апеляційній скарзі, оскільки доводи товариства, викладені в апеляційній скарзі щодо визнання права користування земельною ділянкою на підставі попереднього договору оренди землі не базуються на вимогах чинного законодавства.
3.1.7. Скаржник також акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції фактично визнав укладеним договір, строк якого закінчився, у той час, як у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 зазначено, що суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.
3.1.8. Харківська міська рада також наголошує на тому, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції впливає на права, обов`язки та інтереси третіх осіб, а саме КП "Міський торговий ринок", за яким зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку площею 2,3029 га, кадастровий номер 6310137500:02:043:0079. Отже частина земельної ділянки площею 4,6890 га, кадастровий номер 6310137500:02:043:0048 щодо якої позивач вимагає визнати укладеним договір оренди вже перебуває у постійному користуванні КП "Міський торговий ринок".
3.1.9. Суд апеляційної інстанції оскаржуваним рішенням зобов`язав Харківську міську раду укласти договір з порушенням вимог законодавства та на умовах, які не відповідають дійним умовам використання земельної ділянки. Так, договір не відповідає типовому договору оренди, позивачем не надано правильного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а отже і правильного розрахунку розміру орендної плати, у договорі не зазначено категорія землі, підрозділ коду КВЦПЗ.
3.1.10. Харківська міська рада вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та за межі апеляційної скарги, встановивши обставини, які не були предметом спору.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, зазначивши, зокрема, що колегія суддів визнає факт політичного, бізнесового та кримінального конфлікту щодо контролю над землями ринку "Барабашово" загальновідомим фактом відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України порушив норми процесуального законодавства, оскільки необхідність визнання факта загальновідомим виникає лише у разі, якщо наявність чи відсутність такого факта впливає на можливість та необхідність доведення обставин, що є підставою для вимог та заперечень сторін. Суд апеляційної інстанції не навів для доведення яких обставин необхідно визнання факту загальновідомим.
Крім того, суд апеляційної інстанції самостійно дослідив інформацію в мережі Інтеренет, надаючи можливість сторонам обговорити отримані судом відомості чим фактично порушив принцип змагальності, згідно з яким докази збираються та надаються сторонами, а не судом.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Перехрестя Плюс" просить залишити її без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 без змін, акцентуючи увагу на тому, що суд апеляційної інстанції здійснив пряме та чесне читання рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 та дійшов цілком вірного висновку про незаконність рішення Харківської міської ради про скасування власного рішення про укладення договору оренди землі з ТОВ "Перехрестя Плюс". При цьому, Харківська міська рада, скасовуючи підпункт 3.5 пункту 3 додатку 1 до рішення від 25.02.2015 № 1848/15, діяла недобросовісно, зловживаючи своїми правами, зухвало, про що зазначено судом апеляційної інстанції.
Щодо посилань заявника касаційної скарги на результати розгляду справи № 922/1431/20, ТОВ "Перехрестя Плюс" вважає, що скаржник не має сумнівів стосовно того що Харківська міська рада буде свідомо намагатися приховати від суду той факт, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 922/1431/20 переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у цій справі, на яку посилається скаржник, та залишено в силі рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2020 про задоволення позовних вимог ТОВ "Перехрестя Плюс".
Стосовно доводів касаційної скарги щодо відсутності спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, ТОВ "Перехрестя Плюс", зокрема, посилається на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2021 у справі № 908/454/17, від 29.05.20189 у справі № 367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 та постанові Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 912/686//17, згідно з якими сам по собі поділ земельної ділянки не може бути підставою для відмови у захисті прав та законних інтересів особи, пов`язаних із попередньо існуючою земельною ділянкою.
Так само і наявність у третіх осіб охоронюваного законом інтересу на відповідні земельні ділянки не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідні дії, що призводять до виникнення у третіх осіб майнових прав на земельні ділянки були вчинені саме відповідачем, який не міг не знати про судовий спір у цій справі та про незгоду позивача із не підписанням договору оренди землі.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу КП "Міський торговий ринок" просить її задовольнити, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.201 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2021, погоджуючись із доводами заявника касаційної скарги та вказуючи на те. що суд апеляційної інстанції фактично прийняв оскаржувану постанову поза межами позовної заяви та апеляційної скарги, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановив суд першої інстанції рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 № 1848/15 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" (підпункт 3.5. пункту 3 додатка 1 до рішення) ТОВ "Перехрестя Плюс" надано в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова площею 4,6890 га за рахунок земель житлової та громадської забудови земельну ділянку кадастровий номер 6310137500:02:043:0048 для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по просп. П`ятдесятиріччя СРСР, 182.
При цьому, матеріали справи свідчать, що згідно з пунктами 3.1, 3.2 зазначеного рішення від 25.02.2015 № 1848/15 припинено АТ "Концерн АВЕК та Ко" право користування земельною ділянкою загальною площею 5,3478 га, у тому числі земельною ділянкою 1 - площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048), ділянкою 2 - площею 0,6588 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0027) (договір оренд землі від 23.03.2006 № 640667100020) по просп. П`ятдесятиріччя СРСР, 182 за його добровільною згодою (лист від 11.02.2015 № 67). Договір оренди землі від 23.03.2006 № 640667100020 вважати таким, що втратив чинність з моменту реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі (том 1, а. с. 17-18).
Згідно з пунктом 2 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.04.2017 № 605/17 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" змінено підпункту 3.5 пункту 3 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 № 1848/15 та викладено його в новій редакції, а саме надано ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по проспекту Льва Ландау, 182 (колишній проспект П`ятдесятиріччя СРСР) строком до 01.05.2021 (том 1, а. с. 20).
4.3. Предметом спору у справі, яка розглядається є вимога ТОВ "Перехрестя Плюс" про визнання укладеним договору оренди землі у редакції, викладеній позивачем, у пункті 1 якого передбачено, що орендодавець на підставі рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 № 1848/15 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів"; рішення 12 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.04.2017 року № 605/17 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, просп. Льва Ландау, 182 (колишній просп. П`ятдесятиріччя СРСР).
4.4. У пунктах 37-41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (на незастосування висновків у якій посилається у касаційній скарзі скаржник) зазначено, що завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
4.5. У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20 (на яку посилається заявник касаційної скарги) установлено такі обставини:
" 25.05.2007 на підставі договорів купівлі-продажу ТОВ "Перехрестя Плюс" (покупець) придбало у ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" (продавець) нерухоме майно, а саме, нежитлові будівлі: літ. "Д-2" площею 668,6 кв. м., літ. В-1 площею 119,7 кв. м, літ. Б-2 площею 376,7 кв. м., літ. А-4 площею 10 288,0 кв. м., літ. 3-1 площею 4 399,3 кв. м, літ. К-1 площею 1 544,3 кв. м., літ. Л-1 площею 386,7 кв. м., літ. Р-1 площею 75,8 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр. П`ятидесятиріччя (Льва Ландау), 182 (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048). На час відчуження вищевказаної нерухомості від ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" до ТОВ "Перехрестя Плюс" земельна ділянка площею 4,6890 га кадастровий номер 6310137500:02:043:0048, на якій розташоване відчужуване майно, знаходилася у користуванні ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" (орендаря) згідно з договором оренди землі від 23.03.2006, реєстраційний № 640667100020, укладений з Харківською міською радою (орендодавцем).
Рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 № 1848/15 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" (пункт 3.5. додатку № 1) ТОВ "Перехрестя Плюс" надано в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по проспекту П`ятидесятиріччя СРСР, 182.
Водночас судами з`ясовано, що договір оренди землі від 23.03.2006 Харківською міською радою та ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" було розірвано після прийняття вказаного рішення, а саме 14.06.2016, шляхом укладення угоди про розірвання договору оренди землі реєстраційний № 640667100020, на умовах якої земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048, площею 4,689 га) повернуто орендарем до земель запасу міста; здійснено реєстрацію припинення права оренди 06.09.2016.
Відповідно до пункту 2 додатку до прийнятого в подальшому рішення 12 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" № 605/17 від 19.04.2017 змінено підпункт 3.5 пункту 3 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання №1848/15 від 25.02.2015 і викладено його в новій редакції, а саме надано ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по просп. П`ятидесятиріччя СРСР, 182 строком до 01.05.2021.
Рішенням Харківської міської ради від 21.02.2018 № 985/18 надано ТОВ "Перехрестя Плюс" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) із земель територіальної громади міста Харкова для будівництва торговельного центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Льва Ландау (колишній просп. П`ятидесятиріччя СРСР), 182; будівництво об`єкту виконати за рахунок часткової реконструкції та знесення нежитлових будівель літ. "А-4", літ. "К-1", літ. Л-1", літ. "И-1", літ. "Р-1", літ. "З-1", літ. "Б-2", літ. "Д-2", літ. "В-1", літ. "Г-3" по просп. Льва Ландау, 182, які належать ТОВ "Перехрестя плюс" на праві приватної власності".
4.6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (на яку також посилався заявник касаційної скарги) вказала на те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди і наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. При цьому, у цій постанові також зазначено, що у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, від якого немає підстав для відступу, стосовно того, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
4.7. У справі № 922/1431/20 судами також було установлено, і про це зазначає ТОВ "Перехрестя Плюс" у позовній заяві у справі, яка розглядається, що 30.08.2019 Харківська міська рада отримала від товариства лист від 28.08.2019, зокрема, з проектом договору оренди землі (об`єкт оренди земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:02:043:0048 загальною площею 4,6890 га).
При цьому, у справі № 922/1431/20 суди установили, що на засіданні 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16.10.2019 прийнято рішення № 1757/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань", яким скасовано рішення Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 № 1848/15 в частині надання ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду земельної ділянки площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по просп. Льва Ландау,182.
4.8. Станом на час звернення ТОВ "Перехрестя плюс" з позовом про визнання укладеним договору оренди землі (03.12.2019) та ухвалення судових рішень у справі № 922/3990/19, рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 № 1757/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань", яким скасовано рішення Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 № 1848/15 в частині надання ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду земельної ділянки площею 4,6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по просп. Льва Ландау,182, рішення міської ради було чинним.
4.9. Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України в "Про оренду землі", визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.
Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 1 статті 124 зазначеного Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563).
4.10. Ураховуючи положення чинного на час звернення позивача до суду законодавства, правову позицію викладену Верховним Судом, зокрема, у справі № 32/563, а також обставини, встановлені судами під час розгляду справи № 922/1431/20, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021, у зв`язку із відсутністю на час звернення до суду з позовом відповідного рішення органу місцевого самоврядування (скасування згідно з рішенням Харківської міської ради від 16.10.2019 № 1757/19 попереднього рішення від 25.02.2015 № 1848/15 зі змінами, внесеними рішенням від 19.04.2017 № 605/17 про надання ТОВ "Перехрестя Плюс" земельної ділянки) колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору оренди землі в судовому порядку.
При цьому, зазначені обставини щодо відсутності підстав для визнання укладеним у судовому порядку договору оренди землі за відсутності рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу не спростовані судом апеляційної інстанції та зроблено висновок, який суперечить положенням чинного законодавства.
4.11. Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку із встановленням обставин стосовно припинення існування спірної земельної ділянки площею 4,6890 га, кадастровий номер 6310137500:02:043:0048 по просп. Льва Ландау, 182 через її поділ та створення нових земельних ділянок (кадастровий номер 6310137500:02:043:0076 загальною площею 0,0143 га; кадастровий номер 6310137500:02:043:0077 загальною площею 2,3244 га; кадастровий номер 6310137500:02:043:0078 загальною площею 0,0474 га; кадастровий номер 6310137500:02:043:0079 загальною площею 2,3029 га) з огляду на таке.
У пункті 7.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 зазначено, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56).
Однак, помилкове посилання суду першої інстанції у справі, яка розглядається, на зазначені обставини, з огляду на встановлення обставин щодо відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування позивачу, не тягнуть за собою скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та не беруться до уваги.
4.12. Стосовно посилань суду апеляційної інстанції на обставини, встановлені судами під час розгляду справи 922/3361/19, про що також зазначає заявник касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в ухвалі Верховного Суду від 14.09.2021 про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу у зв`язку із непідтвердженням скаржником підстав касаційного оскарження зазначено, зокрема, що оскаржувана Харківською міською радою постанова суду апеляційної інстанції мотивована посиланням на положення статей 377, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статей 79, 791, 93, 120, 125, 206 Земельного кодексу України, статті 289 Податкового кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" та статей 73, 74, 76, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на які апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) з урахуванням правових позицій щодо застосування норм частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, з 25.05.2007 ТОВ "Перехрестя Плюс" фактично стало орендарем земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди земельної ділянки від 23.03.2006 стосовно ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" (попереднього землекористувача та попереднього власника нерухомого майна) припинився відповідними договорами купівлі-продажу (від 25.05.2007 №№ 1352, 1357, 1362), на підставі яких ТОВ "Перехрестя Плюс" набуло право власності на розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно, отже, договір оренди від 23.03.2006 не підлягає розірванню; 2) таким чином, укладена у подальшому (14.06.2016) між ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" та Харківською міськрадою угода про розірвання договору оренди землі від 23.03.2006 є нікчемною, оскільки на той момент ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" вже не було орендарем, тобто наразі для сторін (Харківської міської ради та ТОВ "Перехрестя Плюс") фактично діють умови договору оренди землі від 23.03.2006 (у тому числі щодо орендної плати); 3) відповідач (ТОВ "Перехрестя Плюс") упродовж спірного періоду користувався спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди 2006 року, що свідчить як про відсутність безпідставного збереження ним за рахунок міської ради грошових коштів внаслідок використання цієї земельної ділянки, так і про відсутність порушеного права позивача, на захист якого ним подано позов у цій справі про стягнення безпідставно збережених коштів.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що обставини, встановлені судами під час розгляду справи № 922/3361/19 не свідчать про наявність підстав для укладення договору оренди землі між Харківською міською радою та ТОВ "Перехрестя Плюс" у редакції товариства за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а доводять наявність правових підстав для користування ТОВ "Перехрестя Плюс" земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника на підставі договору оренди землі від 23.03.2006.
4.13. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про визнання укладеним договору оренди землі в судовому порядку за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування правильними та такими, що відповідають чинному законодавству, а доводи касаційної скарги такими, що знайшли своє підтвердження. Разом з цим, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають положенням чинного законодавства та є помилковими, що свідчить про те, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
4.14. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що колегія суддів визнає факт політичного, бізнесового та кримінального конфлікту щодо контролю над землями ринку "Барабашово" загальновідомим фактом відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, зокрема, розповсюдженою у масштабах країни є інформація про існування гарячого політичного і бізнесового конфлікту між керівництвом Харківської міської ради та власниками (бенефіціарами) земельних ділянок, на яких розташований найбільший в Європі відкритий торгівельний комплекс, який узагальнено звуть "Ринок Барабашово" і цей конфлікт супроводжується комерційними суперечками, масовим насильством, перестрілками з вогнепальної зброї тощо, що відображено в тисячах публікацій у республіканських засобах масової інформації, суд касаційної інстанції також вважає передчасним з таких підстав.
За змістом частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16).
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначені межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції та передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції здійснюючи розгляду справи № 922/3990/19 та визнаючи факт політичного, бізнесового та кримінального конфлікту щодо контролю над землями ринку "Барабашово" загальновідомим фактом відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не зазначив підстав визнання такого факту загальновідомим здійснюючи перегляд рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову про визнання укладеним договору оренди землі за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування та не навів передумов визнання відповідного факту загальновідомим для розгляду такої категорії спорів.