ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17348/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Український капітал"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 (судді: Дикунська С. Я. - головуючий, Тищенко О. В., Станік С. Р.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 (суддя Балац С. В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Тутковський "
до Акціонерного товариства "Банк "Український капітал"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Реєстратор" Столяров Едуард Олегович;
про визнання незаконними рішень державного реєстратора та скасування реєстраційних дій.
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство "Тутковський" (далі - ПрАТ "Тутковський") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно комунального підприємства "Реєстратор" Столярова Едуарда Олеговича (далі - державний реєстратор) про визнання незаконними рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством "Банк "Український Капітал" (далі - АТ "Банк "Український капітал") на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, 28, скасування записів про право власності та відновлення права власності на нерухоме майно за ПрАТ "Тутковський".
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у цьому випадку позивач вказує на порушення відповідачем як державним реєстратором порядку здійснення реєстраційних дій, а вимоги позивача зводяться до оскарження рішень індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, тобто спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
2. Короткий зміст оскаржуваного у справі судового рішення
2.1. Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі скасовано, матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що, звертаючись із позовом до суду про визнання незаконними рішень державного реєстратора та скасування реєстраційних дій, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що за наявності судової заборони на вчинення реєстраційних дій, заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій та незавершених реєстраційних дій щодо нерухомого майна за адресою: м, Київ, вул. Дубровицька, 28, неможливе проведення державної реєстрації прав власності щодо нерухомого майна та наявні підстави для зупинення реєстраційних дій відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проте 08.05.2019 державним реєстратором прийнято рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке належало позивачу, за АТ "Банк "Український капітал".
Тобто суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом спору у цій справі є не лише правомірність рішення державного реєстратора, а й законність вибуття права власності ПрАТ "Тутковський" на майно, а тому спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів від порушень з боку органів державної влади у сфері публічно-правових відносин, а наявний спір про право, яке виключає розгляд заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.
Тому, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції встановлюючи підвідомчість спору, мав застосувати приписи пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, однак помилково відніс даний спір до публічно-правового.
З огляду на наведене вище апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно, всупереч вимогам чинного Господарського процесуального кодексу України, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ПрАТ "Тутковський" про визнання незаконними рішень державного реєстратора та скасування реєстраційних дій.
2.2. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021, зокрема, задоволено заяву ПрАТ "Тутковський" про заміну первісного відповідача належним відповідачем та залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, здійснено заміну первісного відповідача - державного реєстратора належним відповідачем - АТ "Банк "Український капітал", залучено до участі у справі державного реєстратора як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції після розгляду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021, а також з мотивувальною частиною ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2020, АТ "Банк "Український капітал" у касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтувань про належність спору до адміністративної юрисдикції на обґрунтування про належність спору до цивільної юрисдикції.
Скаржник зазначає, що підставою для подання касаційної скарги, визначеною пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неправильне застосування:
- судом першої інстанції статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин);
- судом апеляційної інстанції статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (які також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин);
- незастосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції норм статті 175 Господарського процесуального кодексу України, яку правильно до спірних правовідносин застосував суд першої інстанції.
Скаржник зазначає, що позивач - ПрАТ "Тутковський" визначило відповідачем у справі на час подання позову та ухвалення судами оскаржуваних судових рішень фізичну особу - державного реєстратора КП "Реєстратор" Столярова Е. О., отже суб`єктний склад сторін, визначений позивачем свідчить, що справа належить до цивільної, а не господарської юрисдикції, отже, суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначив, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства, а суд першої інстанції правильно відмовляючи у відкритті провадження у справі, помилкового вказав на належність спору до юрисдикції адміністративного суду.
Додатково скаржник зазначив, що залишення в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 зі зміною її мотивувальної частини не є перешкодою у доступі ПрАТ "Тутковський" до судочинства та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неодноразові звернення ПрАТ "Тутковський" до суду з аналогічними вимогами (справи № 910/16239/20, № 910/16414/20, № 910/17083/20, № 910/17649/20, № 910/18196/20) також підтверджують відсутність підстав вважати наявними перешкоди позивачеві в реалізації його права на захист. Водночас, дії ПрАТ "Тутковський" щодо зміни суб`єктного складу, предмета та підстав позову під час неодноразових звернення до суду з аналогічними вимогами, на думку скаржника, свідчать про наявність мети маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями.
Крім того, у поясненнях до касаційної скарги АТ "Банк "Український капітал" також зазначає, що зміна фактичних обставин справи, зокрема зміна складу відповідачів у справі після прийняття оскаржуваних судових рішень, не може мати значення під час перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права за існуючих на час ухвалення оскаржуваних судових рішень обставин.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Тутковський" просить відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на правомірності висновків суду апеляційної інстанції та безпідставності доводів касаційної скарги.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи, ПрАТ "Тутковський" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконними рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про державну реєстрацію права власності за АТ "Банк "Український капітал" на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, 28, скасування записів про право власності та відновлення права власності на нерухоме майно за ПрАТ "Тутковський", обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що за наявності судової заборони на вчинення реєстраційних дій, заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій та незавершених реєстраційних дій щодо нерухомого майна за адресою: м, Київ, вул. Дубровицька, 28, неможливе проведення державної реєстрації прав власності щодо нерухомого майна та наявні підстави для зупинення реєстраційних дій відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Проте 08.05.2019 державним реєстратором прийнято оспорювані рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке належало позивачеві, за АТ "Банк "Український капітал".
4.3. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшов висновку, що у цьому випадку позивач вказує на порушення відповідачем як державним реєстратором порядку здійснення реєстраційних дій, відповідачем визначено саме державного реєстратора, а вимоги фактично зводяться до оскарження рішення індивідуального акта суб`єкта владних повноважень.
4.4. Водночас суд апеляційної інстанції установив, що предметом спору у цій справі є не лише правомірність рішення державного реєстратора, а й законність вибуття права власності ПрАТ "Тутковський" на нерухоме майно, а тому спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів від порушень з боку органів державної влади у сфері публічно-правових відносин, а наявний спір про право, яке виключає розгляд заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.
4.5. У пунктах 22- 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 зазначено таке:
"22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
23. Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
24. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
25. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
26. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
27. Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
28. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
29. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
30. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
31. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
32. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
33. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна".
4.6. При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц зазначено, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.
4.7. Отже, ураховуючи встановлення судом апеляційної інстанції обставин стосовно того, що предметом спору у цій справі є не лише правомірність рішення державного реєстратора, а й законність вибуття права власності ПрАТ "Тутковський" на нерухоме майно та реєстрацію такого права іншою особою (АТ "Банк "Український капітал"), виходячи з норм чинного законодавства та з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що у цьому випадку спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів від порушень з боку органів державної влади у сфері публічно-правових відносин, а наявний спір про право, яке виключає розгляд заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.
4.8. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як свідчать матеріали справи, ПрАТ "Тутковський" пред`явив позов про визнання незаконними рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права власності за АТ "Банк "Український капітал" на об`єкти нерухомого майна, скасування записів про право власності та відновлення права власності на нерухоме майна за ПрАТ "Тутковський" до державного реєстратора, посилаючись на неправомірність здійснення реєстраційних дій та реєстрації права власності на нерухоме майно за АТ "Банк "Український капітал".
4.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 зазначено, що належним відповідачем у такій справі (скасування рішення, запису про державну реєстрацію) є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
4.10. За змістом частин 2, 4 статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
4.11. Як вже зазначалося та свідчать матеріали справи, згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021, зокрема, задоволено заяву ПрАТ "Тутковський" про заміну первісного відповідача належним відповідачем та залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, здійснено заміну первісного відповідача - державного реєстратора належним відповідачем - АТ "Банк "Український капітал", залучено до участі у справі державного реєстратора як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
4.12. Ураховуючи наведене, положення чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду у зазначених вище справах, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 та повернення матеріалів справи до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
4.13. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції як на підставу для скасування ухвали місцевого суду, і зводяться до незгоди із судовим рішенням у справі.
Посилання заявника касаційної скарги на те, що подання позовної заяви ПрАТ "Тутковський" у первісній редакції, в якій відповідачем визначений лише державний реєстратор, є метою маніпулювати автоматизованим розподілом справи між суддями, ґрунтуються на припущеннях скаржника.
З урахуванням викладеного доводи заявника касаційної скарги про наявність підстав для зміни мотивувальної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 в частині визначення юрисдикції для розгляду позову ПрАТ "Тутковський" також не беруться до уваги.