ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 902/1219/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Крейбух О.Г., Савченко Г.І.)
від 22.07.2021
у справі № 902/1219/20
за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця
про стягнення 516 419, 63 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Історія справи
1.1.Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.04.2021 позов Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 424 399, 53 грн основного боргу. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в іншій частині.
1.2. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанцій, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.05.2021 №573/1709, в якій просив останнє скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
2. Зміст рішення судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2021 залишено без руху; надано скаржнику 10 - денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для звернення до суду з заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.
2.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2021.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
3.2. Скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не дав оцінки його доводам про неможливість підготовки та подачі апеляційної скарги іншими юрисконсультами КЕВ м. Вінниця, у зв`язку з тим, що у період з жовтня 2002 року по травень 2021 року з КЕВ м. Вінниця 2 юрисконсульти з 5 штатних одиниць відповідно до штатного розпису у КЕВ м. Вінниця, звільнилось, а 1 юристка на момент прийняття оскаржуваного рішення та на час подання апеляційної скарги перебувала у декретній відпустці. Впродовж строку на апеляційне оскарження юрисконусульт ОСОБА_1, який представляв інтереси КЕВ м. Вінниця у суді першої інстанції, вів договірну та претензійну роботу з позивачем і до пред`явлення позову, готував відзив та інші процесуальні документи, перебував на лікарняному у зв`язку із захворюванням на Covid-19. Юрисконсульт ОСОБА_2 також перебувала на лікарняному з 26.04.2021 по 05.05.2021.
Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції частини 4 статті 260, частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, виходячи зі змісту яких апелянт мав доводити поважність причин пропущення 20-денного строку на апеляційне оскарження, який сплив 05.05.2021, а не причини неподання апеляційної скарги в найкоротший строк після відповідної дати, з огляду на те, що граничний строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги складає 1 рік.
При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував, що юрисконсульт КЕВ м. Вінниця після одужання від Covid-19 отримав ускладнення у вигляді нервового розладу, який зменшує працездатність та уповільнює роботу в цілому. Окрім того, у період з 31.05.2021 по 04.06.2021 ОСОБА_1 знову перебував на лікарняному. В цей же час ОСОБА_1 вів значну кількість судових справ. З огляду на викладене, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначив, що апелянтом не надано доказів на підтвердження підстав, які перешкоджали юрисконсультам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подати апеляційну скаргу у період з 05.05.2021 по 14.06.2021, як наслідок суд апеляційної інстанції допустив порушення статті 73 Господарського процесуального кодексу України.
Також Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця зазначає про важливість оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі.
Крім того, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця посилається на порушення судом апеляційної інстанції принципу рівності сторін в цій справі, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з захворюванням його представника на Covid-19, було задоволено, не зважаючи на те, що в справі брав участь також інший представник позивача. При цьому суд першої інстанції максимально продовжив строк підготовчого засідання.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалене 01.04.2021 за участю представника скаржника ОСОБА_1 Повний текст рішення складено 08.04.2021, надіслано на поштову адресу скаржника 08.04.2021, згідно з проставленим на зворотному аркуші рішення штампу місцевого господарського суду та оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.04.2021.
Повний текст оскаржуваного рішення відповідачем отримано 14.04.2021, однак апеляційна скарга надіслана до суду лише 14.06.2021, тобто із значним (більше двох місяців) пропуском строку.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що його представник ОСОБА_1, який безпосередньо приймав участь у даній справі, у період з 05.04.2021 по 05.05.2021 перебував на лікарняному у зв`язку із захворюванням Covid-19, відтак, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду не могла бути подана вчасно.
На підтвердження вказаного до апеляційної скарги долучено Довідку про тимчасову непрацездатність від 05.04.2021 № 2170, Листок непрацездатності від 29.04.2021 № 171859 та Довідку про тимчасову непрацездатність від 30.04.2021.
При цьому, причини неможливості подання скарги в найкоротші строки з 05.05.2021 по 14.06.2021 скаржником не було зазначено.
З огляду на вказане, апеляційним господарським судом було визнано неповажними причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції та ухвалою про залишення без руху від 29.06.2021 надано скаржнику строк для звернення до суду з заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи доводи заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідач вказав про те, що у період з жовтня 2020 року по травень 2021 року з КЕВ м. Вінниця 2 юрисконсульта з 5 штатних одиниць відповідно до штатного розпису звільнилось, а 1 юристка на момент прийняття оскаржуваного рішення та по даний час перебуває у декретній відпустці. Впродовж строку на апеляційне оскарження юрисконсульт ОСОБА_1, який представляв інтереси відповідача у суді першої інстанції, вів договірну та претензійну роботу з позивачем і до пред`явлення позову, готував відзив та інші процесуальні документи, перебував на лікарняному у зв`язку із захворюванням на Covid-19. Юрисконсульт ОСОБА_2 також перебувала на лікарняному з 26.04.2021 по 05.05.2021. Окрім того, зазначив, що у період з 24.04.2021 по 20.05.2021 року в КЕВ м. Вінниця були відсутні кошторисні призначення по КЕКВ 2800 для проведення сплати судового збору, що підтверджується довідкою № 537/2314 від 05.07.2021. Поряд з цим, скаржник зазначив, що юрисконсульт ОСОБА_1, після одужання від Covid-19, отримав ускладнення у вигляді нервового розладу, який зменшує працездатність та уповільнює роботу у цілому. Окрім того, у період з 31.05.2021 по 04.06.2021 ОСОБА_1 знову перебував на лікарняному. Також скаржник посилався на принцип рівності сторін у даній справі з огляду на те, що судом першої інстанції, у зв`язку із захворюванням представника позивача, ухвалою від 03.02.2021 було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та відкладено підготовче засідання.
Суд апеляційної інстанції такі доводи не прийняв до уваги з огляду на те, що жодних доказів в обґрунтування неможливості подання скарги юрисконсультами відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 05.05.2021 по 14.06.2021 до заяви не додано. Також не додано доказів на підтвердження того, що юрисконсульт ОСОБА_1, після одужання від Covid-19, отримав ускладнення у вигляді нервового розладу, що перешкодило останньому подати апеляційну скаргу на оскаржуване рішення.
Посилання скаржника на принцип рівності сторін у даній справі судом апеляційної інстанції не взято до уваги, оскільки ототожнення скаржником такої процесуальної дії суду як поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та відкриття апеляційного провадження у справі із продовженням строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи є необґрунтованим та некоректним, оскільки вказані процесуальні дії є різними за своєю правовою природою.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2021.
При цьому на вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про визнання неповажними зазначених скаржником в клопотанні про усунення недоліків підстав для поновлення строку на оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2021.
5.3. Відповідно до частин 1, 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
5.4. Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм, суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалене 01.04.2021 за участю представника скаржника ОСОБА_1; повний текст рішення складено 08.04.2021 та надіслано на поштову адресу скаржника 08.04.2021, згідно з проставленим на зворотному аркуші рішення штампу місцевого господарського суду; повний текст оскаржуваного рішення відповідачем отримано 14.04.2021, то останнім днем строку на апеляційне оскарження було 04.05.2021, проте апеляційна скарга надіслана до суду лише 14.06.2021, тобто із значним (більше двох місяців) пропуском строку.
5.5. Згідно з частиною 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
5.6. Розглянувши подане відповідачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнавши його необґрунтованим, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.06.2021 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця залишив без руху та надав скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для звернення до суду з заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
5.7. Відповідно до частини 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, визнавши наведені скаржником підстави поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції відмовив Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця у відкритті апеляційного провадження.
5.8. Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства (частина 1 статті 119, пункт 1 частини 2 статті 256, частина 2 статті 261 ГПК України), суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник повинен довести суду їх наявність і непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного із процесуальних строків.
Наявність лише факту подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
При цьому ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише із певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
5.9. Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції в тексті оскаржуваної ухвали відобразив доводи апелянта щодо неможливості підготовки та подачі апеляційної скарги іншими юрисконсультами КЕВ м. Вінниця, у зв`язку з тим, що у період з жовтня 2002 року по травень 2021 року з КЕВ м. Вінниця 2 юрисконсульти з 5 штатних одиниць відповідно до штатного розпису у КЕВ м. Вінниця, звільнилось, а 1 юристка на момент прийняття оскаржуваного рішення та на час подання апеляційної скарги перебувала у декретній відпустці; юрисконусульт ОСОБА_1, який представляв інтереси КЕВ м. Вінниця у суді першої інстанції, вів договірну та претензійну роботу з позивачем і до пред`явлення позову, готував відзив та інші процесуальні документи; юрисконсульт ОСОБА_2 також перебувала на лікарняному з 26.04.2021 по 05.05.2021, проте не дав їм належної правової оцінки, вказавши, що жодних доказів в обґрунтування неможливості подання скарги юрисконсультами відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 05.05.2021 по 14.06.2021 до заяви не додано. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував аргумент апелянта про те, що у період з 31.05.2021 по 04.06.2021 ОСОБА_1 знову перебував на лікарняному (що підтверджується відповідним доказом - довідкою про тимчасову непрацездатність № 4265), а також те, що в цей же час ОСОБА_1 вів значну кількість судових справ.
Отже, суд апеляційної інстанції не давши оцінку всім доводам апелянта, наведеним на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов передчасного висновку щодо неповажності причин пропуску такого строку.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам апелянта на відповідність тому чи неможливість своєчасного подання апеляційної скарги залежала тільки від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, чи причини пропуску строку на апеляційне оскарження мали об`єктивний характер, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, і не зважати на такі обставини було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного господарського суду не містить обґрунтованих мотивів визнання неповажними причин пропуску строку, а тому відмова у прийнятті апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню господарського судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.