ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа №815/6496/15
адміністративне провадження № К/9901/29184/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ ДПС)
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року (суддя-доповідач: Яковлєв О.В., судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В.)
у справі за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт"
до Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ ДПС), Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об`єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області (правонаступник Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ; надалі також - Відповідач 1, скаржник), Державної податкової служби України (надалі також - Відповідач 2), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0000272201, №0000292201, №0000302201 в частині.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій є безпідставним.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0000272201, №0000292201, №0000302201.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов в частині часткового скасування податкових повідомлень-рішень №0000272201, №0000292201, №0000302201 від 11 червня 2015 року задоволено.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року касаційну скаргу Ізмаїльської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково: постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі №815/6496/15 скасовано; передано справу №815/6496/15 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року позовну заяву задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000272201 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 131834 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 65917 грн; №0000292201 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 543150 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 271575 грн; №0000302201 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 510 грн повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС в Одеській області 31 березня 2021 року подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням десятиденного строку на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
11 травня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області подано клопотання про продовження встановленого строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області повернуто. Відмовляючи в задоволенні клопотання скаржника апеляційний суд виходив з того, що апелянтом подано клопотання про продовження встановлених процесуальних строків для сплати судового збору на невизначений термін через тимчасову неможливість надання доказів зі сплати судового збору, яке не підтверджене жодним доказом.
Ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року учасниками справи не оскаржувалась та набрала законної сили.
10 червня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області повторно подано апеляційну скаргу. До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтоване тим, що апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги, поданої повторно у найкоротший строк після повернення попередньої апеляційної скарги.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС України в Одеській області про поновлення процесуального строку; апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку упродовж десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, а саме: вирішити питання щодо реалізації права повторного звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження.
Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлене апелянтом клопотання не підтверджене жодним доказом. При цьому, пояснення апелянта, як суб`єкта владних повноважень, про відсутність коштів на сплату судового збору не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення у червні 2021 року пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду від 26 лютого 2021 року.
На виконання вимог апеляційного суду апелянтом подано клопотання про поновлення пропущених строків, яке обґрунтовано тим, що податковим органом у стислі строки оскаржено рішення суду після повернення першої апеляційної скарги, а тому він має право на поновлення пропущених процесуальних строків.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС України в Одеській області про поновлення процесуального строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав передбачених у пункті 4 частини першої статті 299 КАС України.
Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження слугували висновки про те, що податковим органом не надано суду жодного доказу на підтвердження відсутності коштів у відповідному періоді для вчасної сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції вказав і на те, що посилання податкового органу у червні 2021 року на стислі строки подання другої апеляційної скарги при повторному оскарженні рішення суду першої інстанції від 26 лютого 2021 року не можуть бути єдиною підставою для поновлення пропущених строків. При цьому судом апеляційної інстанції враховано й те, що справа розглядається судами з 2015 року, відтак необґрунтовані затягування строків набрання рішенням суду законної сили у цій справі є неприпустимим.
1.3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, Головне управління ДПС в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування підстав для касаційного оскарження ухвали апеляційного суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки повернення апеляційної скарги не позбавляє можливості повторного звернення з апеляційною скаргою, а усунення недоліків попередньо поданої апеляційної скарги доданням до повторної апеляційної скарги належного доказу сплати судового збору утворює, на думку скаржника, достатні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
При цьому скаржник посилається на норму частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначаючи про можливість (право) звернення до суду з повторною апеляційною скаргою в межах річного строку, а також зауважує щодо неурахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі №820/1212/17.
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області, оскільки сплата Відповідачем 1 судового збору після спливу встановленого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення.
Стверджує, що звертаючись з апеляційною скаргою без сплати судового збору скаржник достеменно розумів порушення у такий спосіб норм процесуального права в частині належного оформлення апеляційної скарги, а невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та звернення з повторною апеляційною скаргою за сплином значного часу після ухвалення рішення суду першої інстанції поряд з тривалим судовим розглядом цієї справи не відповідатиме принципу правової визначеності.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такі обставини мають бути підтверджені належними доказами.
У касаційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області насамперед зазначає про те, що звернення з первинною апеляційною скаргою було у межах визначених строків на апеляційне оскарження, а звернення з повторною апеляційною скаргою - у найкоротші строки після повернення попередньої апеляційної скарги та зі сплатою судового збору, що, на думку скаржника, утворює достатні підстави для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
Надаючи оцінку таким доводам скаржника в контексті обставин у цій справі Суд виходить з такого.
На виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року про залишення апеляційної скарги (повторної) без руху Головним управлінням ДПС в Одеській області було надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року. У цьому клопотанні скаржником наведено підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, аналогічні викладеним скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року, яке було додано до поданої повторно апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області.
Аналіз змісту зазначеного клопотання дає підстави вважати, що вказані скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції вже отримали оцінку апеляційного суду та були визнані цим судом неповажними. Інших причин (підстав) для поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції контролюючим органом у повторному клопотанні не наведено, як і вкотре не додано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 Великою Палатою зазначено про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У цій справі слід врахувати також й те, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому Відповідач 1, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
При цьому, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що на підтвердження поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження на виконання вимог ухвали суду від 17 травня 2021 року податковим органом не надано жодного доказу, зокрема й щодо відсутності коштів у відповідному періоді для вчасної сплати судового збору у цій справі.
Також, суд апеляційної інстанції правильно зазначив й про те, що не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2020 року у справі №580/1020/19 та від 4 березня 2021 року у справі №160/2538/19.
Суд зазначає, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
Однак у цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати Головним управлінням ДПС в Одеській області судового збору та не надання жодних доказів на підтвердження обставин (об`єктивних перешкод), які перешкоджали вчасній сплаті судового збору, тобто обставин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що підтверджені належними доказами.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постанові від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17 не є релевантними з огляду на відмінність обставин у цій справі зі спірними.
У постанові від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17 Верховний Суд виходив з того, що питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством (3200807,54 грн у справі №820/1212/17). Крім того, на підтвердження фінансової неспроможності у цій справі скаржником було надано відповідні листи, зміст яких свідчить про звернення відповідача до вищого органу про виділення коштів для сплати судового збору, зокрема, у справі №820/1212/17.
Натомість у справі, що переглядається, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, складає 22793 грн, що не можна розцінювати виключним випадком в контексті фінансової неспроможності суб`єкта владних повноважень, а також апелянтом ані до апеляційної скарги, ані до відповідних клопотань про поновлення строку не було додано жодних доказів вжиття скаржником необхідних заходів, спрямованих на забезпечення сплати судового збору в межах такого строку.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299КАС.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зроблено висновок про те, що усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги частини 3 статті 298 КАС України, надав скаржнику час для повідомлення інших (поважних та підтверджених документально) причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою. Однак, в клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 17 травня 2021 року, апелянт лише зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір (оцінку яким вже було надано судом апеляційної інстанції), не навівши жодних інших поважних підстав для поновлення процесуального строку подання апеляційної скарги.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "...підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Оскільки викладені Головним управлінням ДПС в Одеській області у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які не підтверджені апелянтом жодними доказами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неповажними, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.