ПОСТАНОВА
Іменем України
04 листопада 2021 року
Київ
справа №320/1375/19
адміністративне провадження №К/9901/7784/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 320/1375/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу на проведення перевірки, податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Головенко О. Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (головуючий суддя - Оксененко О. М., судді: Лічевецький І. О., Мельничук В. П.),
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 2513 від 19 листопада 2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1" (далі - Наказ № 2513);
- визнати протиправними дії з проведення перевірки на підставі Наказу № 2513;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2019 року: №0000841303, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9452442,75 грн; № 0000851303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510 грн; № 0000861303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510 грн; № 0000871303, яким збільшено грошові зобов`язання з військового збору на загальну суму 1078135,93 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу № 0000811303 від 16 січня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 461697,16 грн;
- визнати протиправними та скасувати рішення від 16 січня 2019 року: № 0000831303 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI); № 0000821303 про застосування штрафних санкцій в сумі 132218,07 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно провів документальну позапланову невиїзну перевірку, яку призначено спірним наказом № 2513, оскільки у ньому не зазначено підстав проведення такої перевірки. Крім того, позивач не отримував належним чином оформлений запит, який є необхідною передумовою призначення податкової перевірки. Як наслідок, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийнятті за результатами проведення незаконної перевірки.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 22 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, позов задовольнив повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Головне управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) призначило документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року, про що видало Наказ № 2513 від 19 листопада 2018 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт № 1101/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 10 грудня 2018 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:
1) пункту 44.1 статті 44 ПК України в частині не надання до перевірки Книги обліку доходів і витрат;
2) пунктів 177.5, 177.11 статті 177 ПК України в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік та невчасне подання декларацій про майновий стан і доходи за 2013 та 2014 роки;
3) підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 - 2017 роки, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 7561954,20 грн, у тому числі за 2015 рік - 142593,00 грн, за 2016 рік - 2574113,49 грн, за 2017 рік - 4845247,71 грн;
4) пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI в частині не подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013, 2014 та 2017 роки;
5) абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI в частині не нарахування, не обчислення та не сплати єдиного внеску всього на загальну суму 461697,16 грн, у тому числі у 2013 році - 71612,63 грн, у 2014 році - 88254,93 грн, у 2015 році - 87163,60 грн, у 2016 році - 94941,00 грн, у 2017 році - 109725,00 грн;
6) пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету за 2015 - 2017 роки на суму 862508,74 грн, у тому числі за 2015 рік - 14990,10 грн, за 2016 рік - 291954,10 грн, за 2017 рік - 555643,54 грн.
На підставі зазначених висновків ГУ ДФС прийняло податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2019 року:
№0000841303, яким ОСОБА_1 збільшено грошові зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 9452442,75 грн, в тому числі за основним платежем - 7561954,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1890488,55 грн;
№ 0000851303, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510 грн за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування";
№ 0000861303, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510 грн за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування";
№ 0000871303, яким ОСОБА_1 збільшено грошові зобов`язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 1078135,93 грн, в тому числі за основним платежем - 862508,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 215627,19 грн.
Також ГУ ДФС прийняло рішення від 16 січня 2019 року:
№ 0000821303, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 132218,07 грн за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
№ 0003033304, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
16 січня 2019 року ГУ ДФС сформувало і направило позивачеві вимогу № Ф-0000811303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 461697,16 грн.
Також суди встановили, що складенню Акта перевірки передували такі обставини.
Для завершення процедури припинення підприємницької діяльності на адресу ОСОБА_1 5 жовтня 2018 року контролюючий орган надіслав запит № 4632/П/10-36-13-03 "Про надання інформації та її документальних підтверджень" на підставі пункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України у зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців запису № 235700500044327 від 8 лютого 2017 року про державну реєстрацію припинення позивачем підприємницької діяльності, в якому контролюючий орган просив надати інформацію та її документальне підтвердження з питань отримання доходів за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року (т. 1, а.с. 166-168).
Запит від 5 жовтня 2018 року № 4632/П/10-36-13-03 був направлений відповідачем на адресу позивача: АДРЕСА_1, проте, повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою "не проживає".
Відповіді на запит ГУ ДФС не отримало, що стало підставою для прийняття Наказу №2513.
Наказ №2513 разом з повідомленням про проведення перевірки були направлені відповідачем на адресу позивача: АДРЕСА_1, проте, повернулися на адресу контролюючого органу з відміткою "не проживає".
Також на зазначену адресу відповідач направив Акт перевірки, проте, такий також повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою "не проживає".
Задовольняючи позов і скасовуючи зазначені рішення ГУ ДФС, суди попередніх інстанцій виходили з таких висновків:
1) направлений запит був спрямований на надання позивачем інформації з огляду на припинення ним реєстрації підприємницької діяльності згідно з пунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Разом з тим, Наказ №2513 на проведення перевірки діяльності позивача був виданий вже на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, з огляду на не надання позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу. Тобто, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача призначена та проведена не у зв`язку з процедурою припинення підприємницької діяльності позивача, визначеною підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
2) податковий контроль за дотриманням податкового валютного та іншого законодавства внаслідок припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця може бути здійснено лише за період, в який здійснювалась відповідна підприємницька діяльність. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивача знято з обліку як фізичну особу-підприємця в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Ірпінське відділення) 9 лютого 2017 року, номер зняття з обліку: 1710310701141. Відтак, проведена податковим органом перевірка могла охоплювати лише період, в який позивачем здійснювалась підприємницька діяльність, а визначення періоду з 9 лютого 2017 року по 31 грудня 2017 року було здійснено поза межами встановленої податковим законодавством компетенції. У вказаний період ОСОБА_1 не здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець та не був зареєстрований як суб`єкт господарювання.
3) з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки у зв`язку з наявністю поважних причин може свідчити про відсутність правових наслідків для її проведення, так як невиїзна перевірка здійснюється не за місцезнаходженням платника податків, а завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, що передбачено статтею 44 ПК України (постанова Верховного Суду від 6 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18). За загальним змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей (постанова Верховного Суду від 5 травня 2018 року у справі № 810/3188/17). Невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої (постанова Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 та постанови Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 160/8859/18, від 31 жовтня 2019 року у справі №0440/6608/18). Таким чином, ОСОБА_1 вважається таким, що повідомлений неналежним чином про отримання запиту та наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Отже, з огляду на порушення податковим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а саме відсутності в наказі підстави для її проведення та належного повідомлення позивача про початок перевірки, Наказ № 2513 підлягає скасуванню, а дії з проведення перевірки на підставі наказу № 2513 є протиправними.
4) здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої (постанова Верховного Суду України від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та постанови Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 20 грудня 2018 року (справа № 815/1851/15), від 11 липня 2019 року (справа № 804/8855/14).
Враховуючи, що підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2019 року № 0000841303 № 0000851303, № 0000861303 № 0000871303, рішень № 0000831303 та № 0000821303, був Наказ № 2513, який не містив підстав для її проведення та був визнаний судом протиправним, тому вказані рішення є відповідно протиправними та підлягають скасуванню.
Спірна вимога є похідною, так як прийнята на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень про нарахування штрафних санкцій, тому також підлягає скасуванню.
Отже, підставою для задоволення позову у повному обсязі стали висновки судів про допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки. Серед підстав позову були відсутні доводи щодо суті виявлених порушень, відповідно, правова оцінка висновкам контролюючого органу, викладеним в Акті перевірки, не надавалася.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС, яке є правонаступником ГУ ДФС, подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ГУ ДФС дотрималося процедури призначення і проведення перевірки, а невручення поштової кореспонденції відбулося внаслідок недобросовісної поведінки позивача, що виключає можливість визнання перевірки протиправною. ГУ ДПС зазначає, що позивачеві було направлено три запити на отримання пояснень і їх документального підтвердження з питань, пов`язаних з отриманням позивачем доходів від продажу об`єктів нерухомого майна (146 квартир): 5 жовтня 2018 року, 17 листопада 2018 року і 3 грудня 2018 року, однак, усі запити повернулися до контролюючого органу у зв`язку з їх неотриманням позивачем. Відповідач наголошує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.
Крім того, на переконання ГУ ДПС суди безпідставно задовольнили позовні вимоги про скасування наказу, оскільки такий як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію фактом його виконання, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах.
Ухвалою від 5 травня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів ГУ ДПС про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, а також протиправність висновків контролюючого органу, здійснених по суті виявлених порушень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Також позивач через свого представника подав заяви з проханням врахувати під час судового розгляду висновки Верховного Суду, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 листопада 2020 року у справі № 826/6329/16, від 28 травня 2021 року у справі №120/1565/19-а, в яких надано оцінку тотожним правовідносинам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Щодо висновку судів попередніх інстанцій про протиправність Наказу №2513, оскільки він прийнятий відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, однак, запит направлявся на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до підпунктів 78.1.1 і 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України (у редакції, чинній на час направлення запиту) документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо:
- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Пунктом 78.2 статті 78 ПК України встановлено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до пункту 88.2 статті 82 ПК України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:
платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;
платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;
в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо: використання платником податку найманої праці фізичних осіб; відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.
Згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
Підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (підпункт 1 пункту 11.18).
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання (підпункт 4 пункту 11.18).
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності. (підпункт 6 пункту 11.18).
Таким чином, положення Порядку №1588 свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2021 року у справі № 480/2004/19, яка підлягає врахуванню відповідно до частини третьої статті 341 КАС України.
При цьому, колегія суддів вважає, що норми ПК України не встановлюють обов`язковою передумовою для проведення перевірки на підставі пункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України направлення запиту до платника податків. Достатнім є, зокрема, сам факт початку процедури припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
З цих підстав колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про протиправність прийняття наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України з огляду на те, що запит було направлено відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Крім того, незмістовними є посилання судів попередніх інстанцій про відсутність в Наказі №2513 підстави для проведення перевірки, оскільки такі суперечать встановленим судами попередніх інстанцій обставинам. Такою підставою зазначено підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
При цьому, враховуючи, що згідно з Наказом №2513 перевірка була призначена щодо фізичної особи ОСОБА_1, а підставою для проведення перевірки зазначено саме підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, висновок судів попередніх інстанції про протиправність проведення перевірки за період з 9 лютого 2017 року до 31 грудня 2017 року, тобто у пері