ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа №640/3005/19
адміністративне провадження № К/9901/30969/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/3005/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд Юг" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. М. Ганечко, В. В. Кузьменко, О. І. Шурко) від 22 вересня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд Юг" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва до Державної податкової служби України (правонаступником, якого є Державна фіскальна служба), Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступником, якого є Головне управління ДФС у м. Києві, далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, скаржник), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 852038/41327333, № 852039/41327333 від 24 липня 2018 року Комісії ДФС щодо відмови у реєстрації податкових накладних № 7279 від 30 квітня 2018 року та № 9122 від 31 травня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 22937/41327333/2 та № 22935/41327333/2 від 06 серпня 2018 року Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України щодо залишення скарг без задоволення;
- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 7279 від 30 квітня 2018 року та № 9122 від 31 травня 2018 року, подані ТОВ "ПРАЙМ ТРЕЙД ЮГ" - датою їх отримання Державною фіскальною службою України.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року позов задоволено. Зазначене рішення ухвалено за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржником отримано 13 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 187), які містяться в матеріалах справи.
3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги 03 березня 2020 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків - 10 днів з дня закінчення дії карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України (коронавірусу COVID-19" (зі змінами).
Так, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, судом наголошено скаржнику на необхідності вказати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та сплатити судовий збір у розмірі 8644,50 грн.
5. Надалі, до суду від відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого було додано платіжне доручення 2475 від 19 червня 2020 року на суму 8644,50 грн. У частині пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, скаржником зазначено про те, що строк на звернення до суду з апеляційною скаргою було пропущено, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Крім того, у зазначеному клопотанні відповідач вказує на те, що строк в один рік на подачу апеляційної скарги не закінчився, що є підставою для поновлення такого строку.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року у справі № 640/3005/19 відмовлено.
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, Головне управління ДПС у м. Києві звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Гусак М. Б. - суддя-доповідач, суддів: Гімон М. М., Усенко Є. А.) від 26 січня 2021 року поновлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві. Надіслано скаржнику копію цієї ухвали, а іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
9. 03 березня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
10. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року № 1764/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року замінено відповідача у справі з Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 43005393).
Замінено відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44116011).
13. 21 жовтня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва було направлено лист, з проханням надіслати на адресу Верховного Суду адміністративну справу № 640/3005/19 та 27 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа.
14. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд виходив з того, що копію оскаржуваного рішення від 24 грудня 2019 року представником апелянта отримано 13 січня 2020 року, тобто, останнім днем подання апеляційної скарги фактично є 12 лютого 2020 року. Проте, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 03 березня 2020 року (що підтверджується штампом на поштовому конверті), тобто, з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення від 24 грудня 2019 року, скаржник так і не надав суду належних та достатніх доказів, які реально підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги.
16. Судом апеляційної інстанції також враховано й те, що у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами такого пропуску апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких, адже це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
18. Відповідач наголошує на тому, що при поданні вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, контролюючим органом було повідомлено, що з метою відновлення руху коштів на рахунках, терміново було вжито відповідні заходи та дії. Проте, суд за своїм внутрішнім переконанням, зазначив про відсутність обставин, які перешкоджають скаржнику реалізувати своє право на подання належним чином оформленої апеляційної скарги.
19. Надалі, доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема скаржник зазначає, що не міг вчасно звернутися з апеляційною скаргою з причин незалежних від його волевиявлення, а саме, у зв`язку з ситуацією з обмеженням фінансування для сплати судового збору.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
21. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
22. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
23. За приписами частини першої статті 293 КАС України Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
24. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
25. При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
26. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
27. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
28. Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, у разі не подання заяви про поновлення цього строку, або якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
29. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
30. Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
31. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
32. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
33. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
34. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
35. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
36. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
37. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
38. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
39. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
40. Вимоги наведеного законодавства встановлювало для особи, яка подає апеляційну скаргу можливість подання скарги протягом 30 днів, строк якого розпочинав обчислюватися з дня складання повного рішення, ухваленого в порядку письмового (спрощеного) провадження.
41. Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийняте та повний текст його складений 24 грудня 2019 року. Тобто, відповідач повинен був подати скаргу у строк встановлений процесуальним законодавством.
42. У той же час, законодавством надається можливість для скаржника у випадку отримання рішення суду не в день його ухвалення, чи складання та підписання складом суду, на поновлення строку апеляційного оскарження з моменту його отримання, який повинен бути підтверджений належними доказами.
43. Як вбачається з матеріалів справи, скаржник отримав повний текст судового рішення 13 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 187). З апеляційною скаргою, відповідач звернувся 03 березня 2020 року, тобто з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року, який відраховується з дня вручення повного тексту рішення суду, разом з тим відповідач не надав суду жодних доказів, які підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції подану апеляційну скаргу обґрунтовано було залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків, шляхом надання доказів сплати судового збору та подання клопотання із зазначенням поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження.
44. Станом на час винесення оскаржуваної ухвали скаржником на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого було додано платіжне доручення № 2475 від 19 червня 2020 року на суму 8644,50 грн. У частині пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, апелянтом зазначено про те, що строк на звернення до суду з апеляційною скаргою було пропущено, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Крім того, у зазначеному клопотанні скаржник вказує на те, що строк в один рік на подачу апеляційної скарги не закінчився, що є підставою для поновлення такого строку.
45. У зв`язку з викладеним, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки, контролюючий орган, при поданні апеляційної скарги надано заяву для поновлення строку апеляційного оскарження, без зазначення обґрунтованих підстав для його поновлення та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, відповідачем не наведено у клопотанні (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження поважних причин (підстав) пропущення процесуального строку.
46. Водночас, у касаційній скарзі так само відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
47. Також, судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано те, що у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами такого пропуску апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких, адже це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
48. Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів на підтвердження поважних причин не подано.
49. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
50. Суд звертає увагу на те, що у цьому конкретному випадку право доступу до суду не можна вважати порушеним, оскільки відповідач мав можливість звернутись до суду в порядку та строки визначеному як процесуальним законодавством, так і судом. Адже національне процесуальне законодавство з регулювання цього питання є достатньо чітким для його розуміння та виконання, розумних сумнів у не відповідності вимогам "якості" закону не виникає, ознак свавільного втручання у справа заявника не вбачається.
51. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
52. Колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд