ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/2897/17
адміністративне провадження № К/9901/347/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (колегія суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.,) у справі № 826/2897/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 02.02.2017 №194.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2017 адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що в діях ПрАТ "Київський страховий дім" відсутні порушення законодавства про фінансові послуги, зокрема ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підстави для застосування заходів впливу передбачених спірним Розпорядженням відсутні, а тому оскаржуване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що позивачем правомірно відмовлено у здійсненні страхового відшкодування, оскільки не підтверджено правомірність володіння застрахованою особою транспортним засобом.
Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2018 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 17.11.2016 на адресу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшло звернення від ОСОБА_1 за вх. № О-4982 щодо невиконання ПрАТ "Київський страховий дім" зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2016 №АЕ/7814756 та порушення вимог законодавства про фінансові послуги.
З метою належного розгляду вказаного питання, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 08.12.2016 надіслано на адресу ПрАТ "Київський страховий дім" вимогу №7870/13-8 про надання інформації стосовно порушених заявниками питань та відповідних документів.
16.12.2016 на виконання вказаної вимоги позивачем надано письмові пояснення та відповідні документи.
За результатами розгляду питання, порушеного у зверненні ОСОБА_1, та наданих ПрАТ "Київський страховий дім" документів, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено акт "Про правопорушення, вчинені приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" на ринку фінансових послуг" від 27.12.2016 № 818/13-14/13/5, згідно з яким встановлено порушення абзаців 1-3 пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо невиконання страховиком зобов`язання протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Також, відповідач зазначив, що Товариством на вимогу Нацкомфінпослуг не надано інформації, що підтверджує неправомірність володіння ОСОБА_2 забезпеченим транспортним засобом в момент настання події, що має ознаки страхового випадку, яка трапилася 17.04.2016.
02.02.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження №194 "Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім", яким застосовано до Позивача заходи впливу; зокрема, зобов`язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 23.02.2017.
Вважаючи оскаржуване розпорядження протиправним, позивач звернувся з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на вимогу відповідача надав повну інформацію, що підтверджує неправомірність володіння ОСОБА_2 забезпеченим транспортним засобом в момент настання події, що має ознаки страхового випадку, оскільки є належні докази, які підтверджують факт відсутності у ОСОБА_2 законних підстав для керування та експлуатації транспортного засобу.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), до яких не підпадають обставини відшкодування для ОСОБА_1 .
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
За приписами з п.1 ч.1 ст.40 України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.
Судами встановлено, що 14.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" та ОСОБА_2 укладений договір страхування - поліс №АЕ/7814756 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 15.04.2016 по 14.04.2017.
Відповідно до вказаного договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль BMW 525, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - забезпечений ТЗ).
17.04.2016 за участю транспортного засобу BMW 525, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, та транспортного засобу Мlazda 3, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода.
Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 10.06.2016 в адміністративній справі №754/5969/16-п ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності: за ст.124 КпАП України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців; за ч. 3 ст.130 КпАП України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки з оплатним вилученням транспортного засобу BMW 525. Остаточно за сукупністю призначених стягнень накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки з оплатним вилученням транспортного засобу BMW 525.
29.06.2016 до позивача звернулася із заявою ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування.
23.08.2016 ПрАТ "Київський страховий дім" рішенням за вих.№1325, відмовив у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з тим що станом на момент настання події, що має ознаки страхового випадку, яка трапилася 17.04.2016, ОСОБА_2 керував забезпеченим транспортним засобом без посвідчення водія, що свідчить про те, що він керував забезпеченим транспортним засобом без законних на те підстав, тобто неправомірно, з посиланням на порушення п.1.4 ст.1, п.2.1 ст.2, ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.1.6 Правил дорожнього руху, ст.15 Закону України "Про дорожній рух".
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
У статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дано визначення поняття страхового випадку. Так, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7).
Водночас згідно приписів пункту 1.4 зазначеної норми особами, відповідальність яких застрахована є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
З аналізу положень статті 6, пунктів 1.4, 1.7 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" випливає, що обов`язковою умовою визначення страхового випадку є подія ДТП за участю саме забезпеченого транспортного засобу. Водночас транспортний засіб є забезпеченим лише у тому випадку, коли його експлуатує особа, яка правомірно ним володіє.
Отже, під час розслідування страхового випадку страховик вирішує питання чи правомірно особа, під керуванням якої сталася ДТП, володіє транспортним засобом.
З викладеного випливає, що інформація про правомірність володіння особою транспортним засобом є складовою процесу встановлення події страхового випадку у розумінні Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 640/18961/18.
Статтею 15 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно визначень Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у редакції чинній на час вчинення ДТП, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно із пунктом 2.2 статті 2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Із системного аналізу вказаних положень законодавства та умов укладеного між сторонами договору, вбачається, що необхідною умовою для виникнення обов`язку страховика здійснити страхову виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є настання страхового випадку, внаслідок якого спричинено шкоду третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, під керуванням власника або особи, яка на законних підставах володіє ним та має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Вказаний висновок сформований в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 161/8578/16.
Судами встановлено, що згідно з постановою Красноградського районного суду Харківської області від 29.12.2015 у справі №626/2462/15-п, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на 10 (десять) років без оплатного вилучення транспортного - автомобіля CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_3, так як ОСОБА_2 не є його власником.
Також, позивачем на вимогу Нацкомфінпослуг надано лист від 26.07.2016 №31/26-10541/11 Регіонального сервісного центру в м.Києві Міністерства внутрішніх справ України, з якого вбачається, що згідно даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України на ім`я громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 15.07.2016 посвідчення водія в місті Києві не видавалось.
Інформація щодо видачі посвідчення водія громадянину ОСОБА_2 територіальними сервісними центрами МВС інших регіонів України в базі даних відсутня.
Відтак, страхувальник дійшов висновку, що позивач керував транспортним засобом, як особа, яка не мала жодного права на керування транспортними засобами, що встановлено судовим рішенням.
Відповідно до п. 1.5 розділу І Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.11.2012 № 2319, (надалі - Положення №2319), Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.
Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
Судами встановлено, що позивачем на вимогу Нацкомфінпослуг листом від 16.12.2016 № 1445 надано пояснення та пакет документів: копія повідомлення ОСОБА_2 про подію що може бути визнана страховою додатками; копія повідомлення ОСОБА_3 про подію що може бути визнана страховою з додатками; копія заяви на виплату ОСОБА_1 ; копія постанови Деснянського районного суду в м. Києві від 10.06.2015; копія постанови Красногвардійського районного суду Харківської області від 29.12.2015; копія листа від МВС України регіонального сервісного центру в м. Києві від 26.07.2016 копія відмови від 01.09.2016; копія акту огляду транспортного засобу від 20.04.2016; копія Ремонтної калькуляції транспортного засобу "Mazda", номерний знак НОМЕР_2 .
Відтак, колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем на вимогу відповідача не було надано інформації, що підтверджує неправомірність володіння ОСОБА_2 забезпеченим транспортним засобом в момент настання події, що має ознаки страхового випадку, оскільки як вбачається з пояснень та доданих до них документів, останні є належними письмовими доказами, які підтверджують факт відсутності у ОСОБА_2 законних підстав для керування та експлуатації транспортного засобу.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного розпорядженням Нацкомфінпослуг № 194, атому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 352 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Суд, -