ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа №808/1398/18
адміністративне провадження № К/9901/63085/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівеломпент" на додаткову постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року (колегія суддів: Коршун А.О., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі № 808/1398/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівеломпент", про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №157 від 13.04.2018 "Про видалення зелених насаджень на перехрещенні вул. Незалежної України та вул. Лермонтова".
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
04.09.2018 до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ТОВ "Ленд Дівелопмент" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом адміністративної справи №808/1398/18, у якій заявник посилається на те, що у зв`язку з апеляційним розглядом даної справи він був змушений звернутись до професійного адвоката. Між підприємством та адвокатом Мухіним О.І. було укладено договір про надання правничої допомоги №17/08 від 17.08.2018, відповідно до умов якого адвокат виконав свої зобов`язання, а ТОВ "Ленд Дівелопмент" сплатив за надану правничу допомогу 26250 грн., враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні апеляційної скарги і рішення суду, яким позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову, набрало законної сили, просив стягнути з позивача у справі ОСОБА_1 понесені ТОВ "Ленд Дівелопмент" витрати за надану правничу допомогу у розмірі 26250 грн.
Додатковою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівелопмент" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом адміністративної справи №808/1398/18, відмовлено.
Не погоджуючись з додатковою постановою, третя особа подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нову, яким заяву задовольнити.
В касаційній скарзі вказують на порушення судом апеляційної інстанції норм статті 139 КАС України, оскільки третьою особою було понесено судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, посилання на частину другу статті 139 КАС України є безпідставним.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, залишити судове рішення без змін.
Відповідач у відзиві касаційну скаргу підтримує, просить задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Витрати на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, і за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката ( ч. 2 ст. 134 КАС України).
Частиною другою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Згідно з частиною одинадцятою статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
У цій справі судом апеляційної інстанції установлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівелопмент" заперечувало проти задоволення позовних вимог та підтримували позицію відповідача - виконкому Запорізької міської ради.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 139 КАС України. Указана норма передбачає відшкодування відповідачу суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз та не передбачає відшкодування інших судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, при ухваленні рішення на користь такого суб`єкта.
Стягнення з особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судового збору чи витрат на правничу допомогу при відмові в задоволенні позову на користь суб`єкта владних повноважень КАС України не передбачено, а відтак і не можуть стягуватись такі витрати на користь третьої особи у цій справі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 808/2832/17.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -