УХВАЛА
01 листопада 2021 року
м. Київ
провадження № 13-225зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаЄленіної Ж. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2009 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Одеської області від 29 грудня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2009 року, ОСОБА_1 засуджено за пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням положень статей 70, 71 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, яким було визнано такими, що не відповідають Основному Закону України, окремі положення статей 81, 82 КК, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з питанням перегляду за виключними обставинами зазначених вироку та ухвали. На думку автора звернення, висновки органу конституційної юрисдикції свідчать про незаконність призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому є підстава для скасування оспорюваних рішень у частині призначення покарання та звільнення засудженого з ув`язнення.
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата), перевіряючи підстави для відкриття провадження за заявою, виходить з такого.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, на яке заявник посилається як на підставу своїх вимог, не констатовано невідповідності Основного Закону тих кримінально-правових норм, що встановлюють довічне позбавлення волі як вид покарання.
Згаданим рішенням визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81 і ч. 1 ст. 82 КК у зв`язку з неможливістю умовно-дострокового звільнення від відбування цього заходу примусу і заміни невідбутої його частини більш м`яким.
Наведених норм кримінального права суди в оскаржуваних рішеннях не застосовували, адже відповідні питання вирішуються на стадії виконання вироку, а не його постановлення і перегляду.
У п. 4.1 рішення Конституційний Суд України зобов`язав Верховну Раду України усунути невідповідність окремих положень КК Основного Закону шляхом запровадження правового механізму, здатного забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
У зазначеному рішенні Конституційного Суду України не поставлено під сумнів конституційність призначення обвинуваченим такого виду покарання, як довічне позбавлення волі.
Таким чином, немає передбачених ч. 3 ст. 459 КПК підстав для здійснення Великою Палатою процедури перегляду судових рішень за виключними обставинами, а доводи заявника про протилежне є неприйнятними.
Отже, у відкритті провадження за зверненням засудженого ОСОБА_1 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду