Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/15036/18
провадження № 61-5800св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року у складі судді Шестака О. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради про надання житлового приміщення взамін зруйнованого.
Позов мотивовано тим, що у період з 26 квітня 2011 року по 30 жовтня
2014 року він відбував покарання в установі Державної кримінально-виконавчої служби. На момент затримання був зареєстрований за місцем мешкання в квартирі АДРЕСА_1 . Зазначав, що після звільнення з місця позбавлення волі він прибув за адресою своєї реєстрації, як указано в довідці про звільнення, але будинок АДРЕСА_2 виявився знесений. Його баба, яка раніше також була зареєстрована за тією ж адресою, що і він, мешкала у квартирі АДРЕСА_3, куди була відселена на підставі рішення виконкому ХМР від 22 травня 2013 року № 337.
Вважав, що при вирішенні цього питання міською владою не були враховані його законні права як мешканця знесеного будинку, який за рішенням Дзержинського райвиконкому від 25 грудня 1990 року № 327/55 вцілому було визнано ветхим, зі зносом 73 %. Зазначав, що органом виконавчої влади були грубо порушені його Конституційні права як громадянина України, та права, які гарантує мешканцям житлового фонду діючий Житловий Кодекс Української PCP, зокрема порушено пункт 7 статті 71 Житлового Кодексу України та статтю 47 Конституції України. Крім того, вважав, що органи міської влади повинні були надати житло з урахуванням норм житлової площі, встановленої ЖК Української PCP, враховуючи його права як мешканця квартири у знесеному будинку.
Вказував, що рішення суду про позбавлення його права користування житловою площею немає. Статтею 9 ЖК Української PCP обумовлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування житлове приміщення.
Його звернення у досудовому порядку до Харківської міської ради про поновлення прав не були прийняти до уваги. Відповідальні особи відмовляли йому в задоволенні законних прав, посилаючись на норми закону, що не відповідають, на його думку, дійсному положенню речей в його питанні.
Посилаючись на вимоги статті 112 ЖК Української РСР, позивач просив зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 ізольоване жиле приміщення взамін квартири АДРЕСА_1 з урахуванням норм, встановлених житловим законодавством України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 жовтня 2019 року залишено без мін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 березня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, неправильно трактував норми права, які регулюють питання надання житлової площі. Зазначає, що в першу чергу, суд був зобов`язаний застосувати при винесенні рішення норми статей, на які посилався позивач у позовній заяві та посилався в апеляційній скарзі. Ті норми законодавства, на які посилався суд не відносять до випадку позивача, а регулюють зовсім інші правовідносини в житловому законодавстві.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дзержинського районного суду міста Харкова.
19 травня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно з довідкою про звільнення Серії ХАР № 03276 ОСОБА_1 у період з
26 квітня 2011 року по 30 жовтня 2014 року відбував покарання в установі Державної кримінально-виконавчої служби.
На момент затримання був зареєстрований у квартирі
АДРЕСА_1 .
30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі статті 81 КК України та ухвали Орджонікідзевського райсуду міста Харкова від 22 жовтня 2014 року і відбув із установи Державної кримінально-виконавчої служби до місця проживання АДРЕСА_4 .
Відповідно до даних Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради Харківською міською радою чи її виконавчим комітетом рішень про знесення будинку за АДРЕСА_2 не приймалось; згідно отриманих відомостей від Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, у останніх відсутня будь-яка інформація щодо надання права користування земельною ділянкою для нового будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідно до інформації Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради відомості про те, яка організація здійснювала знесення будинку АДРЕСА_2, відсутні. Разом з цим, при обстеженні будинку в 2015 році за заявою ОСОБА_1, зі слів працівників дільниці № 10 КП "Жилкомсервіс", які обслуговували цей будинок, вказаний будинок, після відселення останнього мешканця ОСОБА_2, був розібраний на будівельні матеріали мешканцями будинків, розташованих навколо.
Також встановлено, що ОСОБА_1 на квартирному обліку в Управлінні обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради не перебуває. Після звільнення з місць позбавлення волі йому пропонували стати на квартирний облік, але він відмовився.
Відповідно до інформації Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради ОСОБА_1 неодноразово був проінформований що громадяни, які не перебувають на квартирному обліку безкоштовною житловою площею забезпечуватись не можуть.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно статті 1 ЖК УРСР громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного та громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Відповідно до статті 4 ЖК УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Статтею 7 ЖК УРСР визначено, що періодично провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Згідно статті 10 ЖК УРСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.