Постанова
Іменем України
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 599/64/18
провадження № 61-11602св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Озернянська сільська рада Зборівського району Тернопільської області, голова зборів трудового колективу колишніх членів господарства Колективне сільськогосподарське підприємство "Озернянський" Редчук Андрій Іванович,
треті особи: Зборівська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області,
особи, які не брали участі у справі в суді першої інстанції: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області (далі - Озернянська сільська рада), голови зборів трудового колективу колишніх членів господарства Колективне сільськогосподарське підприємство "Озернянський" (далі - КСП "Озернянський") Редчука А. І., треті особи: Зборівська районна державна адміністрація (далі - Зборівська РДА), Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про визнання нечинними та скасування рішень, посилаючись на те, що на підставі державного акта на право колективної власності на землю, виданого 26 грудня 1996 року Озернянською сільською радою, КСП "Озернянський" стало власником 3 998,70 га земель, а він - співвласником земель колективної власності. Із земель колективної власності паюванню підлягало 3 713,50 га земель з видачею державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а решта - 285,20 га становили землі загального користування, в тому числі 71,50 га під виробничими будівлями, які залишилися у колективній власності. 24 лютого 2005 року зборами трудового колективу колишніх членів господарства КСП "Озернянський" прийнято рішення про надання згоди на передачу земель колективної власності колишнього КСП "Озернянський" до земель запасу загальною площею 276,45 га, в тому числі: сільськогосподарських угідь - 93,95 га (перелоги - 44,95 га; сіножаті - 20 га; пасовища - 27 га); під господарськими шляхами і прогонами - 56 га; під господарськими будівлями і дворами - 71,50 га; ліси і лісовкриті площі - 25 га; води - 19 га; відкриті землі без рослинного покриву - 2 га; забудовані землі - 7 га; відкриті та заболочені землі - 2 га; надано згоду на передачу земель державної власності, які перебували у постійному користуванні цього господарства, до земель запасу загальною площею 118 га; вирішено звернутися до Озернянської сільської ради з клопотанням погодити це рішення та з клопотанням до Зборівської РДА про надання дозволу на розробку проектно-технічної документації із землеустрою. Протокол зборів підписаний головою зборів Редчуком А. І. та секретарем Любунем В. І . За змістом протоколу зборів на них були присутні 798 осіб із загальної кількості членів 1 367 чоловік. Вважає зазначений протокол зборів недійсним, оскільки в ньому не вказане місце проведення зборів (єдиним місцем на дату проведення цих зборів (24 лютого 2005 року) могло бути лише приміщення сільського клубу, яке для таких цілей не надавалося); відсутній реєстр учасників зборів колишніх членів господарства; КСП "Озернянський" ніколи не існувало; підпис голови зборів засвідчено печаткою КСП "Озернянський"; Любунь В. Б. не був присутній на зборах, не обирався секретарем цих зборів і не підписував протокол загальних зборів. Крім того, він як член колгоспу був відсутній на зборах, оскільки про їх проведення йому, як і іншим співвласникам, не було відомо. Рішенням Озернянської сільської ради від 26 квітня 2005 року № 388 "Про передачу земель колективної власності, які перебували у користуванні КСП "Озернянський" до земель запасу", підписаним сільським головою Редчуком А. І. (далі - рішення № 388), погоджено передачу земель колективної власності, які перебували у користуванні КСП "Озернянський", до земель запасу загальною площею 279,95 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами 75 га. Редчук А. І. як член трудового колективу одночасно підписав і протокол зборів трудового колективу колишніх членів господарства КСП "Озернянський". При цьому в рішеннях загальних зборів КСП "Озернянський" та Озернянської сільської ради є істотні відмінності щодо загальної площі земель колективної власності та площі земельної ділянки під господарськими будівлями і дворами, а саме: 276,45 га та 279,95 га і 71,50 га та 75 га. Таким чином, рішення № 388 прийнято на підставі підробленого протоколу зборів трудового колективу колишніх членів КСП "Озернянський" від 24 лютого 2005 року без рішення співвласників земель колективної власності та з відмінностями у площі земель колективної власності щодо земель запасу, а також з перевищенням наданих повноважень та з порушенням вимог законів. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати нечинним та скасувати рішення зборів трудового колективу колишніх членів КСП "Озернянський" від 24 лютого 2005 року про надання згоди на передачу земель колективної власності колишнього КСП "Озернянський" загальною площею 276,45 га до земель запасу; визнати нечинним та скасувати рішення Озернянської сільської ради від 26 квітня 2005 року № 388.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2018 року у складі судді Чорної В. Г. позов задоволено. Визнано нечинним і скасовано рішення, оформлене протоколом зборів трудового колективу колишніх членів господарства КСП "Озернянський" від 24 лютого 2005 року про надання згоди на передачу земель колективної власності колишнього КСП "Озернянський" загальною площею 276,45 га, які перебували у користуванні вказаного підприємства, до земель запасу. Визнано нечинним і скасовано рішення сесії Озернянської сільської ради від 26 квітня 2005 року № 388.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що 24 лютого 2005 року загальні збори членів трудового колективу не проводилися, а питання передачі земель, які перебували у власності КСП "Озернянський", не вирішувалося, що підтверджується показаннями чотирьох свідків. Суд зазначив, що при ліквідації КСП "Озернянський" державна реєстрація державного акта на право колективної власності на землю не скасована, законодавчого механізму передачі земель колективної форми власності до державної не існує, тому припинення колективної власності КСП "Озернянський" можливе лише в судовому порядку.
У червні-липні 2019 року особи, які не брали участі у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційні скарги на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2018 року, посилаючись на те, що місцевим судом вирішено питання про їх права та обов`язки, оскільки вони є співвласниками частини спірної земельної ділянки, яка була передана до земель запасу на підставі оспорюваних позивачем рішень.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Вирішуючи спір, суд першої інстанції обмежився лише поясненнями чотирьох свідків. Позивач вважав себе співвласником земель колективної власності, які не були розпайовані, однак Земельним кодексом України, який набрав чинності у 2002 році, не передбачено колективної форми власності. Отримавши у 2003 році державний акт на право власності на земельну ділянку, позивач не порушував питання розпаювання земель колективної власності, які залишилися нерозпайованими. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 не був власником частини нерозпайованих земель колгоспу. Місцевий суд помилково вважав, що проведена в 1996 році реєстрація державного акта на право колективної власності на землю КСП "Озернянський", незважаючи на ліквідацію колгоспу, свідчить про існування колективної власності колгоспу - його членів на нерозпайовані землі. Та обставина, що Редчук А. І. підписав протокол зборів як голова зборів та рішення Озернянської сільської ради як сільський голова не дає підстав вважати їх незаконними, оскільки згідно зі списком до державного акта на право колективної власності він був членом колгоспу, а перебування його на виборній посаді сільського голови не припиняє його членства у колгоспі. Сама по собі відсутність доказів про те, що для проведення зборів надавалося приміщення клубу, яке могло вмістити значну кількість людей, оскільки збори відбувалися взимку, не може свідчити, що такі збори не проводилися. Позивач стверджував, що оскаржувані ним протокол та рішення підроблені, однак не заявляв клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для визначення належності підписів зазначеним підписантам. Відмінності в оспорюваних рішеннях у площах землі не мають правового значення для вирішення спору, оскільки розпорядженням голови Зборівської РДА від 31 травня 2005 року № 241 передано до земель запасу землі колективної власності у розмірах, зазначених у протоколі загальних зборів, а не в рішенні Озернянської сільської ради.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Разом з тим, переглянувши рішення суду першої інстанції по суті, апеляційний суд не встановив, чи вирішувалося цим судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про скасування рішення суду першої інстанції.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що предметом позову у цій справі є правовідносини щодо передачі земель колективної власності, які перебували у користуванні КСП "Озернянський", до земель запасу. 27 березня 2018 року особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції із заявою про залучення його до участі у справі як третьої особи, посилаючись на те, що прийняте судове рішення може вплинути на його права та законні інтереси. Однак місцевий суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання. Разом з тим встановлено, що у серпні 2017 року ОСОБА_1 звертався до Зборівського районного суду з іншим позовом (справа № 599/1189/17) до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської районної державної адміністрації, Зборівської РДА про визнання недійсними наказів і реєстрації права власності на земельну ділянку. Свій позов у справі № 599/1189/17 ОСОБА_1 мотивував тим, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2, відноситься до земель колективної власності колгоспу "Озернянський". Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2019 року у справі № 599/1189/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Таким чином, ухваливши оскаржуване рішення в цій справі, суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не брали участі у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з переданих до запасу земель, які перебували в користуванні колишнього колгоспу "Озернянський", заявникам надано у приватну власність земельні ділянки для ведення особисто селянського господарства. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу без залучення до участі в ній вищезгаданих осіб як відповідачів, то наявні підстави для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2018 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 30, 140, 142 та пункту 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України у подібних правовідносинах. Крім того, апеляційний суд не дослідив та не дав оцінки зібраним у справі доказам.
У серпні 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області та представник ОСОБА_2 - адвокат Жеребецька І. О. подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Зборівського районного суду Тернопільської області.
02 серпня 2021 року справа № 599/64/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням Озернянської сільської ради від 14 жовтня 1995 року колгоспу "Озернянський" передано у колективну власність земельну ділянку площею 3 998,70 га землі в межах згідно з планом, а 26 грудня 1996 року видано державний акт на право колективної власності на землю серії ТР № 30, який зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю за № 28.
На підставі розпорядження Зборівської РДА від 03 листопада 2003 року № 632 пайовикам колгоспу "Озернянський", в тому числі ОСОБА_1, були видані державні акти на право власності на земельну ділянку площею 1,91 га.
До та після видачі державних актів членами колгоспу не порушувалося питання про розпаювання решти нерозпайованих земель.
24 лютого 2005 року зборами трудового колективу колишніх членів господарства КСП "Озернянський" прийнято рішення, яким надано згоду на передачу земель колективної власності колишнього КСП "Озернянський" до земель запасу загальною площею 276,45 га, в тому числі: сільськогосподарських угідь - 93,95 га (з них: перелоги - 44,95 га; сіножаті - 20 га; пасовища - 27 га); під господарськими шляхами і прогонами - 56 га; під господарськими будівлями і дворами - 71,50 га; ліси і лісовкриті площі - 25 га; води - 19 га; відкриті землі без рослинного покриву - 2 га; забудовані землі - 7 га; відкриті та заболочені землі - 2 га; надано згоду на передачу земель державної власності, які перебували у постійному користуванні вищезгаданого господарства, до земель запасу загальною площею 118 га; вирішено звернутися до Озернянської сільської ради з клопотанням погодити дане рішення та з клопотанням до Зборівської РДА про надання дозволу на розробку проектно-технічної документації із землеустрою.
На підставі зазначеного рішення 26 квітня 2005 року Озернянська сільська рада прийняла рішення № 388 про передачу земель колективної власності, які перебували у користуванні колишнього КСП "Озернянський", до земель запасу загальною площею 279,95 га, в тому числі 75 га під господарськими будівлями і дворами.
Згідно із записами Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КСП "Озернянський" не знайдено, а колгосп "Озернянський" зареєстровано 02 вересня1998 року і припинено його діяльність 26 грудня 2007 року.
Предметом позову в цій справі є правовідносини щодо правомірності передачі земель колективної власності, які перебували у користуванні КСП "Озернянський", до земель запасу.
В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок про те, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Апеляційним судом також встановлено, що 27 березня 2018 року ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції із заявою про залучення його до участі у справі як третьої особи, посилаючись на те, що прийняте судове рішення може вплинути на його права та законні інтереси. Однак ухвалою, внесеною до журналу судового засідання, місцевий суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Разом з тим у серпні 2017 року ОСОБА_1 звертався до Зборівського районного суду з іншим позовом (справа № 599/1189/17) до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської РДА, Зборівської РДА про визнання недійсними наказів і реєстрації права власності на земельну ділянку. Свій позов у справі № 599/1189/17 ОСОБА_1 мотивував тим, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2, відноситься до земель колективної власності колгоспу "Озернянський".
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2019 року у справі № 599/1189/17, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Отже, рішенням суду першої інстанції в цій справі вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не брали участі у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки з переданих до запасу земель, які перебували у користуванні колишнього колгоспу "Озернянський", заявникам надано у приватну власність земельні ділянки для ведення особисто селянського господарства, про що свідчать копії Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
За теоретичним визначенням "відповідач" - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Згідно з частинами першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
Позивачем не заявлялося клопотання про залучення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до участі у справі як співвідповідачів, хоча вони є власниками частини земельної ділянки, яка була передана до земель запасу на підставі оспорюваних ОСОБА_1 рішень загальних зборів господарства та сільської ради.