Постанова
Іменем України
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2-165/09
провадження № 61-11396св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів") звернулося до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні її правонаступником, посилаючись на те, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2009 року у справі № 2-165/09 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № 2208 в розмірі 131 124,69 грн. 09 червня 2010 року Полтавським районним судом Полтавської області було видано виконавчий лист № 2-165/09 (22ц-84/2010) про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № 2208, на підставі якого Полтавським районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) відкрито виконавче провадження № 39579266. 29 травня 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір № 000127-а про відступлення прав вимоги, за умовами якого товариство набуло прав вимоги за вказаним кредитним договором. Враховуючи викладене, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" просило замінити стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на нього у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-165/09, виданого Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № 2208.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2021 року у складі судді Потетій А. Г. закрито провадження з розгляду заяви ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони виконавчого провадження.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 12 листопада 2020 року у справі № 2-165/09 (провадження № 6/554/6/2020), яка набрала законної сили, було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № 40766143, заінтересовані сторони ОСОБА_1, Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми). Тому в цій справі провадження з розгляду заяви ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони виконавчого провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" задоволено частково. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2021 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги по своїй суті є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження не можна вважати вирішенням цивільного спору між сторонами, так як при вирішенні питання щодо заміни сторони виконавчого провадження суд вирішує не спір по суті, а наявність процесуального правонаступництва у спорі, який вже вирішений. Оскільки ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 12 листопада 2020 року, на яку послався суд першої інстанції, було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів здійснення новим кредитором повної оплати ціни відступлення за договором від 29 травня 2018 року № 000127-а, то це товариство не позбавлене можливості повторно звернутися із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. За таких обставин суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі та не вирішив по суті питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
06 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу повністю на новий розгляд за встановленою підсудністю.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, ОСОБА_1 вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 800/442/18, в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 372/2230/17, від 19 червня 2019 року у справі № 759/488/17, від 26 червня 2019 року у справі № 127/22347/14-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 285/3912/18, від 19 листопада 2019 року у справі 640/5563/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 303/4229/16-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 08 квітня 2020 року у справі № 910/16868/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 133/1967/17, від 13 травня 2020 року у справі № 265/4455/19, від 27 травня 2020 року у справі № 761/35475/18, від 10 червня 2020 року у справі № 366/2099/17, від 28 грудня 2020 року у справі № 308/12391/17. Крім того, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази і встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
20 серпня 2021 року ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Полтавського районного суду Полтавської області.
02 серпня 2021 року справа № 2-165/09 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК Українипередбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2009 року у справі № 2-165/09 позовні вимоги ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитом в розмірі 105 100,39 грн, заборгованість за простроченими процентами - 11 101,40 грн, пеню - 10 000 грн, судові витрати - 1 730 грн, заборгованість за комісійною винагородою -3 192,90 грн, а разом стягнуто 131 124,69 грн. В задоволенні інших позовних вимог, в тому числі до ОСОБА_2, відмовлено за безпідставністю. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про відшкодування завданої моральної шкоди і матеріальних збитків задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 120 000 грн, матеріальні збитки - 3 180 грн, а разом стягнуто 123 180 грн. Зобов`язано ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" повернути ОСОБА_1 легковий автомобіль марки NISSAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Достроково розірвано кредитні договори №№ 2208, 2208 КЛА та договір застави. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" задоволено частково. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2009 року скасовано. Позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 91 796,59 грн, заборгованість за простроченим кредитом - 42 328,47 грн, заборгованість за простроченими процентами - 9 792,03 грн, заборгованість за простроченою комісійною винагородою - 4 789,35 грн, нараховану пеню - 10 000 грн, а всього - 158 706,44 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з кожного, на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" державне мито в сумі по 850 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи по 15 грн. В іншій частині позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено за безпідставністю. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про відшкодування завданої моральної та майнової шкоди відмовлено за безпідставністю.
На виконання вищевказаного рішення Апеляційного суду Полтавської області 09 червня 2010 року було видано виконавчий лист № 2-165/09 (22ц-84/2010).
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень апеляційним судом встановлено, що на виконанні у Полтавському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) з 20 листопада 2013 року перебуває виконавче провадження № 40766143, в якому боржником є ОСОБА_1, а стягувачем ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
29 травня 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір № 000127-а про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відступило ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги банку до позичальників, зазначених у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), в тому числі несанкціонованими овердрафтами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору.
В додатку № 1 до договору № 000127-а про відступлення прав вимоги від 29 травня 2018 року міститься реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, згідно з яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № 2208, укладеним з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в сумі 6 637 556,92 грн.
За наведених обставин ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм, зокрема пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.