Постанова
Іменем України
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 564/2797/19
провадження № 61-11153св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Костопільське лісове господарство",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" та представника ОСОБА_1 - адвоката Боротюка Олександра Олександровича на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" (далі - ДП "Костопільське ЛГ"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 01 липня 2009 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, з 01 квітня 2016 року працював на посаді головного лісничого. Наказом директора ДП "Костопільське ЛГ" від 12 вересня 2019 року № 193-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 11 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за винні дії як керівника підприємства, внаслідок чого працівникам несвоєчасно виплачувалася заробітна плата. Вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки відповідно до його посадової інструкції він є лише заступником директора і мав ряд повноважень як головний лісничий, а обов`язки директора виконував тимчасово згідно з наказом директора ДП "Костопільське ЛГ" від 23 липня 2019 року № 96-в на період відпустки директора. Покладення на нього обов`язків директора було тимчасовим переведенням його на іншу роботу, що є істотною зміною умов праці, тому вимагало окремого інструктажу щодо нових обов`язків, чого зроблено не було. Обов`язки щодо нарахування і виплати заробітної плати працівникам ДП "Костопільське ЛГ" було покладено на інших посадових осіб, а він як виконуючий обов`язки директора підписав усі необхідні документи на виплату заробітної плати, при цьому головний бухгалтер підприємства запевнила його, що заробітна плата виплачується вчасно та в повному обсязі. Оскільки його не було ознайомлено з усіма покладеними на нього обов`язками та не було забезпечено усім необхідним для їх виконання, то його вини у несвоєчасній виплаті заробітної плати немає. Крім того, в нього не було відібрано пояснень, звільнення відбулося без погодження Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, без згоди профспілкового комітету та в період його перебування на лікарняному. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним і скасувати наказ директора ДП "Костопільське ЛГ" від 12 вересня 2019 року № 193-к "Про звільнення ОСОБА_1"; поновити його на посаді головного лісничого ДП "Костопільське ЛГ" з 13 вересня 2019 року; стягнути з ДП "Костопільське ЛГ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2019 року до дня поновлення на роботі; стягнути з ДП "Костопільське ЛГ" на його користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на позовну заяву ДП "Костопільське ЛГ" заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що стаття 43 КЗпП України не передбачає обов`язкової попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) при звільненні працівника на підставі пункту 11 частини першої статті 41 КЗпП України. Доводи позивача про те, що звільнення відбулося в період його перебування на лікарняному, спростовуються наявними в матеріалах справи поясненнями від 12 вересня 2019 року, поданими ним особисто до канцелярії ДП "Костопільське ЛГ" на ім`я директора, а також табелем обліку робочого часу, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебував на робочому місці 8 годин. Крім того, менеджер з персоналу лісгоспу не повідомляла директора підприємства про перебування позивача на лікарняному, в день звільнення позивачу було видано належним чином оформлену трудову книжку і проведено з ним розрахунок, що додатково підтверджує факт його перебування на роботі. За штатним розписом ДП "Костопільське ЛГ" посада заступника директора на підприємстві відсутня, однак згідно з посадовою інструкцією головного лісничого він є заступником директора, керівником і організатором комплексу лісозаготівельних робіт. Тобто, працюючи на посаді головного лісничого, ОСОБА_1 виконував повноваження заступника директора, а з 29 липня 2019 року по 18 серпня 2019 року він не був переведений на іншу роботу, а виконував обов`язки тимчасово відсутнього працівника (директора) шляхом тимчасового замісництва. Тому доводи позивача про істотну зміну умов праці, що вимагало окремого інструктажу щодо нових обов`язків, не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, з часу перебування на посаді головного лісничого позивач щороку тимчасово виконував обов`язки керівника, здійснював виплату заробітної плати і податків, укладав договори, вчиняв дії на отримання прибутку. Колективним договором передбачено, що керівництво підприємства зобов`язується виплачувати заробітну плату регулярно в робочі дні два рази на місяць - 07 числа та 23 числа місяця, і виплата заробітної плати відбувається в першочерговому порядку. Однак виплату заробітної плати працівникам ДП "Костопільське ЛГ" за липень 2019 року здійснено з порушенням термінів, а саме 08 серпня замість 07 серпня, хоча позивач мав усі необхідні повноваження для її своєчасної виплати. Керівник ДП "Костопільське ЛГ" вимагав від позивача надання пояснень щодо вказаних порушень, однак ОСОБА_1 повідомив, що нічого не порушив і немає підстав надавати пояснення.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року у складі судді Левчук В. В. позов залишено без задоволення.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів неправомірності оскаржуваного ним наказу від 12 вересня 2019 року № 193-к "Про звільнення ОСОБА_1", так як за допущену ним несвоєчасну виплату заробітної плати відповідач мав повноваження на його звільнення. Оскільки позовні вимоги про скасування вказаного наказу не підлягають задоволенню, то відсутні підстави для поновлення позивача на посаді головного лісничого ДП "Костопільське ЛГ" із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ директора ДП "Костопільське ЛГ" від 12 вересня 2019 року № 193-к "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лісничого ДП "Костопільське ЛГ" з 13 вересня 2019 року. Стягнуто з ДП "Костопільське ЛГ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 762 034,64 грн, що визначено без утримання передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ДП "Костопільське ЛГ" на користь ОСОБА_1 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що керівником ДП "Костопільське ЛГ" є ОСОБА_2, а позивач працював на посаді головного лісничого і лише на період відпустки керівника цього підприємства виконував його обов`язки, а відтак в розумінні пункту 11 частини першої статті 41 КЗпП України ОСОБА_1 не є керівником вказаного підприємства. Отже, позивач як головний лісничий, з посади якого він був звільнений, не підпадає під дію пункту 11 частини першої статті 41 КЗпП України. Крім того, відповідач не надав доказів притягнення позивача до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати або виплату заробітної плати в розмірі, нижчому від установленого законом, а також не довів того, що затримка виплати заробітної плати на підприємстві на один день, а саме 08 серпня 2019 року замість 07 серпня 2019 року, виникла внаслідок винних (умисних чи необережних) дій ОСОБА_1 як виконуючого обов`язки директора. При цьому в результаті несвоєчасної виплати заробітної плати не настало будь-яких негативних наслідків, в тому числі матеріальних. Посилання відповідача на акт Управління Держпраці у Рівненській області інспекційного відвідування юридичної особи від 31 жовтня 2019 року № РВ998/949/АВ як на доказ винних дій позивача, є неспроможним, оскільки вказаний акт лише підтверджує факт нерегулярної виплати заробітної плати працівникам ДП "Костопільське ЛГ" за серпень-вересень 2019 року та не містить будь-яких відомостей щодо винних дій позивача. В оспорюваному наказі від 12 вересня 2019 року № 193-к також не зазначено, якими саме конкретними винними діями головного лісничого ОСОБА_1 було допущено порушення трудової дисципліни, внаслідок чого заробітна плата виплачена несвоєчасно. Положеннями статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, однак відповідач не надав суду доказів дотримання цієї вимоги, що свідчить про порушення ним порядку застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Оскільки звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням вимог законодавства, то ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді головного лісничого ДП "Костопільське ЛГ" з 13 вересня 2019 року. Стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2019 року по 17 червня 2021 року, тобто за 441 робочий день, суд взяв до уваги заробітну плату ОСОБА_1 за липень-серпень 2019 року, а також його середньоденну заробітну плату. Враховуючи подані сторонами докази, обсяг переживань, яких зазнав позивач внаслідок порушення його трудових прав, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
02 липня 2021 року ДП "Костопільське ЛГ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ДП "Костопільське ЛГ" зазначило, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 11 частини першої статті 41 КЗпП України у подібних правовідносинах, а саме: що для звільнення особи за вказаною нормою права суд повинен встановлювати, чи була особа керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також необхідний факт винних дій особи з несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам.
19 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боротюк О. О. також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказану вимогу з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 2 314,74 грн на день, виходячи з періоду обчислення середньої заробітної плати за червень і липень 2019 року.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Боротюка О. О. мотивована тим, що в серпні 2019 року ОСОБА_1 працював лише 12 днів, тобто неповний місяць і втратив частину свого заробітку у вигляді щомісячної премії, передбаченої колективним договором. Тому для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мали враховуватися виплати за червень і липень 2019 року, а не липень і серпень 2019 року. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, представник ОСОБА_1 - адвокат Боротюк О. О. вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзаців 3, 6 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), у подібних правовідносинах.
У вересні 2021 року ДП "Костопільське ЛГ" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боротюка О. О., в якому зазначило, що відповідно до Порядку № 100 заробітна плата ОСОБА_1 за серпень 2019 року не враховувалася б для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в разі, якщо б позивач не відпрацював жодного робочого дня в цьому місяці, однак в серпні 2019 року позивач фактично відпрацював 12 робочих днів, а з 17 серпня 2019 року перебував у щорічній відпустці.
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боротюк О. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ДП "Костопільське ЛГ", в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, не довів законності та обґрунтованості звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 11 частини першої статті 41 КЗпП України, так як вказана норма підлягає застосуванню лише щодо керівника підприємства. Апеляційний суд належним чином проаналізував суб`єктний склад правовідносин, встановив недоведеність складу дисциплінарного проступку в діях звільненого працівника та недотримання роботодавцем порядку застосування дисциплінарного стягнення, внаслідок чого дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ДП "Костопільське ЛГ" на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, витребувано матеріали справи з Костопільського районного суду Рівненської області та зупинено виконання вказаної постанови в частині стягнення з ДП "Костопільське ЛГ" на користь ОСОБА_1 : 762 034,64 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди; 2 522,40 грн судових витрат, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Боротюка О. О. на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2021 року.
26 серпня 2021 року справа № 564/2797/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що з 01 липня 2009 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, з 01 квітня 2016 року працював на посаді головного лісничогоДП "Костопільське ЛГ".
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань апеляційним судом встановлено, що керівником ДП "Костопільське ЛГ" є ОСОБА_2 .
Наказом директора ДП "Костопільське ЛГ" від 23 липня 2019 року № 96-в на період відпустки директора ОСОБА_2 з 29 липня по 18 серпня 2019 року виконання обов`язків директора покладено на головного лісничого ОСОБА_1
Згідно з пунктами 8.1, 8.3 СтатутуДП "Костопільське ЛГ" органом управління підприємства є його директор. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства.
Пунктом 8.4 Статуту ДП "Костопільське ЛГ" передбачено, що директор підприємства: здійснює керівництво підприємством; несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства; діє без доручення від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами; розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладає договори та контракти; видає від імені підприємства довіреності; відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки; видає накази з питань діяльності підприємства; організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність підприємства відповідно до мети та основних напрямків його діяльності та інше.
Відповідно до пункту 8.5 Статуту ДП "Костопільське ЛГ" на період відсутності директора тимчасове виконання обов`язків керівника підприємства покладається на головного лісничого, а в разі його відсутності на головного інженера, згідно з наказом.
Пунктами 5.1, 5.22, 5.25 Колективного договору на 2019 рік ДП "Костопільське ЛГ" передбачено, що адміністрація зобов`язується: здійснювати оплату праці працівників на підприємстві згідно з чинним законодавством, Галузевою угодою та цим колективним договором; здійснювати виплату заробітної плати регулярно в робочі дні два рази на місяць - 7 числа, 23 числа місяця; виплачувати заробітну плату в першочерговому порядку перед іншими платежами. Не допускати її затримки та виникнення заборгованості.
Заробітна плата 109 працівникам ДП "Костопільське ЛГ" за липень 2019 року була виплачена 08 серпня 2019 року замість 07 серпня 2019 року, що підтверджується відомостями нарахування коштів від 08 серпня 2019 року (заробітна плата та аванси) та платіжними дорученнями на їх виплату від 08 серпня 2019 року. При цьому відомості на виплату готівки працівникам складені 31 липня 2019 року.
Згідно з довідкою про доходи від 07 листопада 2019 року № 1591 в липні та серпні 2019 року ОСОБА_1 виплачено 60 478,94 грн. (без врахування відпускних та матеріальної допомоги).
Наказом директора ДП "Костопільське ЛГ" від 12 вересня 2019 року № 193-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 11 частини першої статті 41 КЗпП України за винні дії, внаслідок чого заробітна плата виплачена несвоєчасно.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 51 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (частина перша статті 265 КЗпП України).
Відповідно до статті 36 Закону України "Про оплату праці" за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.
Частинами першою, третьою статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється законність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком № 100.
При цьому, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників. Стаття 2371 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Тобто за умови порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 2371 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.