Постанова суду № 520/14132/18 від 01.11.2021 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору інвестування будівництва...

Перейти до правової позиції

Постанова

Іменем України

01 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 520/14132/18

провадження № 61-13531сво21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: виконавчий комітет Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Несвітайло І. І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження № 22-ц/813/8749/21) у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження № 22-ц/813/8748/21) у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження № 22-ц/813/8751/21) у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Виконавчий комітет Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Несвітайло І. І., про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору інвестування будівництва недійсним у частині визначення інвестора, визнання недійсним договору дарування, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.

На стадії підготовчого засідання судом неодноразово виносились ухвали за клопотаннями сторони позивача про витребування доказів, про відвід головуючому судді, про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, про вжиття заходів забезпечення позову. ОСОБА_1 10 березня 2020 року і 17 березня 2020 року надала до суду клопотання про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

За результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 суд першої інстанції постановив три ухвали про відмову в їх задоволенні.

Трьома окремими ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів залишено без задоволення.

ОСОБА_1 подала три апеляційних скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та призначення експертизи, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження

№ 22-ц/813/8749/21) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи та відмову у витребуванні доказів підлягають оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року підлягає поверненню. Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач, звертаючись до суду із клопотанням, просила витребувати докази, посилаючись на неможливість самостійно надати такі докази, оскільки вказана у них інформація має статус інформації з обмеженим доступом, надання якої можливо виключно у передбачених законом випадках, в тому числі, на підставі ухвали суду за клопотанням особи про витребування доказів. Таким чином, метою звернення позивача до суду першої інстанції із клопотанням була неможливість самостійно надати докази, а тому відсутні підстави вважати, що позивач зверталася до суду першої інстанції із клопотанням про забезпечення доказів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження

№ 22-ц/813/8748/21) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року повернуто заявнику.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження

№ 22-ц/813/8751/21) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року повернуто заявнику.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1, з посилання на порушення судами норм процесуального права, подала:

касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження № 22-ц/813/8749/21), в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження № 22-ц/813/8748/21), в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження № 22-ц/813/8751/21), в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційні скарги є ідентичними та мотивовані тим, що окремо від рішення суду можуть бути оскарженні в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів. Відмовляючи в задоволенні клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання подане з порушенням строку, наведене обґрунтування необхідності проведення експертизи не входить до предмета доказування но даному спору. Суд при вирішення клопотання допустив порушення цивільно-процесуального кодексу та прийшов до невірного висновку про те, що докази не стосуються предмета спору, проте, зазначаю, що позовними вимогами у зазначеному позові з встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання договору інвестування будівництва недійсним в частині визначення інвестора, визнання сторону договору - інвестором, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання договору дарування недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності. Крім цього, суд не звернув уваги на Рішення суду про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (знаходиться в матеріалах справи), де взагалі не було вказано про вищезазначену квартиру. Тобто, витребування документів та призначення почеркознавчої експертизи стосовно підпису ОСОБА_4 у документах, які вказані в Свідоцтві про право власності на нерухоме майно має відношення до з`ясування обставин, шо мають значення для справи. Крім цього, витребування документів та проведення експертизи має велике значення для вирішення даної справи, оскільки результати експертизи впливатимуть на повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи та винесення законного та обґрунтованого рішення по справі. Таким чином, Одеським апеляційний суд порушив право ОСОБА_1 на забезпечення доказів, шляхом витребування доказів та призначення експертизи, які необхідні для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та можуть суттєво вплинути на рішення суду по справі. Вказує, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19) зроблено висновок про те, що у частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку наявна ухвала про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів (пункт 2).

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 червня 2021 року (провадження

№ 22-ц/813/8749/21).

№ 22-ц/813/8748/21).

№ 22-ц/813/8751/21).

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалах Верховного Суду від 16 серпня 2021 року про відкриття касаційного провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 зазначено, що наведені у касаційних скаргах доводи містять підстави, передбачені частиною другою

статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд касаційної інстанції у різних судових палатах застосовує принципово відмінний підхід до тлумачення пункту 2

частини першої статті 353 ЦПК України у контексті розуміння того чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів. Колегія суддів вважала необхідним передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК Україниу подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19), та вказівки, що ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні доказів підлягає апеляційному оскарженню на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України. Разом із тим, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відхилення аргументів, які викладені у касаційних скаргах, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата враховує та нагадує, що питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду неодноразово вирішувалися Об`єднаною палатою. Зокрема:

(1) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 296/2944/16-ц (провадження

№ 61-6555сво18) зазначено, що "у статтях 175, 293 ЦПК України у редакції 2004 року не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні мирової угоди, у пункті 8 частини першої статті 293 цього Кодексу передбачено право оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди за клопотанням сторін. У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права і зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України";

(2) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що "тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення ПАТ "Укрсоцбанк" із апеляційною скаргою) має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову у залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову у залишенні заяви без розгляду разом з рішенням суду першої інстанції";

(3) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 756/671/16-ц (провадження

№ 61-42865сво18) вказано, що "ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про привід боржника може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції".

При цьому, Об`єднана палата була послідовною у свої правових висновках щодо можливості/неможливості апеляційного оскарження відповідної ухвали суду першої інстанції.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша статті 84 ЦПК України).

Тобто, за змістом статті 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. При цьому за подання клопотання про витребування доказів судовий збір не сплачується.

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом (частини третьої статті 117 ЦПК України).

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів (пункт 2 2 частини першої статті 353 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина перша-третя статті 367 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що:

тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду;

законодавець розмежовує ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про забезпечення доказів. Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто, за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України;

ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня;

ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції (пункт 2 частини першої статті 353 ЦПК України).

При вирішенні питання про відступ від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19), Об`єднана палата враховує те, що у справі № 367/6751/18-ц судом першої інстанції вирішувалося клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування у підготовчому судовому засіданні у порядку статті 197 ЦПК України. У зв`язку з цим суду у кожному конкретному випадку необхідно враховувати не лише резолютивну частину ухвали суду першої інстанції, а й сутність клопотання учасника справи та за якою процедурою суд розглянув таке клопотання: як витребування доказів чи як забезпечення доказів. У зв`язку із цим Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19).

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи (пункт 12 частини першої статті 353 ЦПК України

Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п`ятої стаття 357 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при поверненні апеляційних скарг апеляційний суд вважав, що ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи та відмову у витребуванні доказів підлягають оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції; позивач не зверталася до суду першої інстанції із клопотанням про забезпечення доказів;

аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 не зверталась із заявою про забезпечення доказів (Т. 2, а. с. 174, 187-188, 192-193, 214-216, 232-234, 242-243), зокрема, не сплачувала судовий збір за забезпечення доказів;

за таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про повернення апеляційних скарг, оскільки апеляційні скарги подані на ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, які в переліку статті 353 ЦПК України відсутні, а ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

................

Перейти до повного тексту