Постанова
Іменем України
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 333/6667/20
провадження № 61-10400сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - концерн "Міські теплові мережі",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,
від 18 червня 2021 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
У листопаді 2020 року концерн "Міські теплові мережі" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період із 01 червня 2015 року по 31 жовтня 2020 року у розмірі 93 594,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачам надаються послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, але вони ухиляються від укладення відповідного договору та сплати грошових коштів за фактично спожиті послуги.
У січні 2021 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до концерну "Міські теплові мережі" про захист прав споживачів та відшкодування шкоди, в якому просив стягнути з концерну "Міські теплові мережі" 5 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня
2021 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, матеріали зустрічного позову повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що первісний позов за заявою позивача залишено без розгляду, тому у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 у частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що приписами
статті 353 ЦПК України не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що приписами
статті 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, яка подана з порушеннями положень статей 175, 177, 193 ЦПК України, може бути лише залишена без руху або повернута заявнику, а тому відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не передбачена нормами ЦПК України та не може застосовуватися судом. Заявник вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийняті зустрічного позову є фактично ухвалою про повернення заяви заявнику, яка підлягає оскарженню відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року справу № 333/6667/20 прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на наявність підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 686/32337/19, від 03 березня 2021 року у справі № 753/11293/16, від 03 березня 2021 року у справі № 753/18694/18, від 24 березня 2021 року у справі № 613/1281/19, від 24 березня 2021 року у справі № 753/6582/18.
У вказаних судових рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформульовано висновок, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Разом із тим, у судових рішеннях, які були прийняті раніше, Верховний Суд у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 22 січня 2020 року у справі № 931/643/19 та від 13 квітня
2020 року у справі № 661/1609/19 дійшов протилежних висновків про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову не входить до переліку ухвал, які оскаржуються окремо від рішення суду і передбачені частиною першою статті 353 ЦПК України, а отже не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Такий же підхід було застосовано Верховним Судом у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду в ухвалах про відмову у відкритті касаційних проваджень від 27 червня
2018 року у справі № 522/3234/16, від 15 червня 2020 року у справі
№ 523/13515/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 759/7587/20,
від 24 червня 2021 року у справі № 711/4170/19.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня
2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
У січні 2021 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до концерну "Міські теплові мережі" про захист прав споживачів та відшкодування шкоди, в якому просив стягнути з концерну "Міські теплові мережі" 5 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня
2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, а ухвалою від 08 лютого 2021 року - повернуто заявнику.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня
2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня
2021 року позовну заяву концерну "Міські теплові мережі" залишено без розгляду.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня
2021 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, матеріали зустрічного позову повернуто заявнику.
Не погоджуючись із вказаними ухвалами Комунарського районного суду
м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 у частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви повернуто заявнику.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 у частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду визнано неподаною та повернуто заявнику.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині другій статті 403 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пункті 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до концерну "Міські теплові мережі" про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції, посилаючись на частину першу, другу статті 193 ЦПК України, виходив із того, що первісний позов за заявою позивача залишено без розгляду, а тому у прийнятті зустрічного позову, як пов`язаного із первісним позовом, необхідно відмовити.
Частиною другою статті 194 ЦПК України визначено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185цього Кодексу.
Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Отже місцевий суд фактично констатував порушення вимог частини другої статті 193 ЦПК України та застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 194 ЦПК України, - повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 .
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Згідно частини першої статті 17ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантієюзахисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановленому ЦПК України.
Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною шостою статті 185 ЦПК України, до якої відсилає частина друга статті 194 ЦПК України, передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Про залишення зустрічної позовної заяви в суді у випадку її повернення заявнику зазначено у частині третій статті 194 ЦПК України.
Вищенаведене свідчить про те, що процесульним законом визначено уніфікований, єдиний підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (як первісної, так і зустрічної), яка подана без додержання вимог, що визначені ЦПК України. Таким чином існує необхідність і у застосуванні єдиного підходу при реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви (як первісної, так і зустрічної).
У пункті 15.10 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України зазначено, що разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбаченіпунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Зі змісту вказаної норми слідує, що ухвала про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню.
Ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року судом першої інстанції було вирішено питання про повернення заявнику зустрічної позовної заяви на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України. Така ухвала суду охоплюється поняттям "заява позивача (заявника)", яке міститься у пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Отже, виходячи зі змісту положень частини шостої статті 185, частин другої, третьої статті 194, пункту 15.10 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню у відповідності до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
Такі висновки узгоджуються із висновками колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 08 жовтня 2018 року у справі № 927/490/18.
Із урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 у частині оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті та повернення зустрічного позову є необґрунтованим.