Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 756/11048/15-ц
провадження № 61-8729св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Березовенко Р. В., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (далі - ТОВ "Вердикт Фінанс") про стягнення грошових коштів за придбане майно.
Позовна заява мотивована тим, що позивачам у цій справі на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (кожному по 1/4 частці цієї квартири), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25 лютого 2008 року.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі
№ 759/11229/13-ц у рахунок погашення заборгованості у розмірі
551 506,40 грн за кредитним договором від 03 квітня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Універсальний банк розвитку та партнерства" (далі - ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства"), правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Фінанс", та ОСОБА_1, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 квітня 2008 року, а саме на квартиру
АДРЕСА_1, шляхом визнання за ТОВ "Вердикт Фінанс" права власності на цю квартиру. Початкову ціну предмета іпотеки встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Припинено право власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вищевказану квартиру.
Отже, заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2008 року погашена у зв`язку з виконанням рішення Апеляційного суду міста Києва
від 06 лютого 2014 року у справі № 759/11229/13-ц, проте вартість набутого кредитором предмета іпотеки перевищує розмір заборгованості за кредитним договором. Так, відповідно до висновку експерта вартість квартири станом на 06 лютого 2014 року складає 779 000 грн, з яких різниця вартості предмета іпотеки, з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України (далі - НБУ), станом
на 19 грудня 2016 року становить 748 540,08 грн. Вказана сума і підлягає стягненню з ТОВ "Вердикт Фінанс" на користь позивачів у цій справі.
На підставі викладеного, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили стягнути
з ТОВ "Вердикт Фінанс" на їхню користь 748 540,08 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада
2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом не встановлено,
а сторонами у судовому засіданні не надано доказів належності іпотекодержателю (ТОВ "Вердикт Фінанс") права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вищевказана
квартира на праві спільної сумісної власності у рівних частках належить позивачам. Предмет іпотеки реалізовано не було, позивачі продовжують проживати у спірній квартирі. Таким чином, вимоги про відшкодування різниці вартості іпотеки з розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя є передчасними, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" таке відшкодування здійснюється лише у разі набуття права власності на предмет іпотеки, а само по собі рішення суду про визнання права власності на предмет іпотеки не свідчить про набуття ТОВ "Вердикт Фінанс" цього права.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Вердикт Фінанс" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 748 540,08 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ "Вердикт Фінанс" набуло право власності на спірну квартиру відповідно до рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі
№ 759/11229/13-ц та у подальшому реалізувало вказану квартиру, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, з відповідача на користь позивачів підлягає
стягненню різниця вартості предмета іпотеки, з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого НБУ.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що доводи касаційної скарги ТОВ "Вердикт Фінанс" про неповідомлення його апеляційним судом про розгляд справи підтверджуються матеріалами справи, тому оскаржувана постанова підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.
Стягнуто з ТОВ "Вердикт Фінанс" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених нею вимог іпотекодержателя по 51 186,06 грн кожному.
Стягнуто з ТОВ "Вердикт Фінанс" на користь ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 5 118,60 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ "Вердикт Фінанс" відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" має відшкодувати позивачам перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, тобто по 51 186,06 грн кожному ((779 000 - 551 506,40) х 90 % : 4). З метою визначення дійсної ринкової вартості спірної квартири станом на 06 лютого 2014 року за клопотанням представника позивача ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року у справі було призначено експертизу, висновками якої встановлено дійсну ринкову вартість спірної квартири - 779 000 грн. Безпідставним є посилання позивачів на те, що заявлена до стягнення різниця має стягуватися з урахуванням курсової різниці (зміни курсу гривні до долара США), оскільки судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, визначеної саме в національній валюті - гривні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року не оскаржують, тому вказане судове рішення відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України є предметом касаційного перегляду лише в частині вирішення позовних вимог
ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказував, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного
у постанові Верховного Суду України від 08 лютого 2017 року у справі
№ 753/12836/14-ц (провадження № 6-1905цс16).
Касаційна скарга також мотивована тим, що апеляційним судом не було належним чином досліджено фактичні обставини справи. Кредит у спірних зобов`язаннях було надано в іноземній валюті - доларах США, під заставу квартири, яка згідно з експертизою банку мала вартість 1 000 020 грн. Отже, різниця має бути виплачена з урахуванням курсу НБУ станови на 19 грудня 2016 року в розмірі 748 540,08 грн.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Вердикт Фінанс" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Вказувало, що заборгованість позичальника перед кредитором встановлена у національній валюті - гривні. ТОВ "Вердикт Фінанс" набуло права власності предмет іпотеки за вартістю, яка була визначена на час такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності (експертом) саме у гривнях - 779 000 грн, тому і зобов`язання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя виникло у той же день (06 лютого 2014 року) і має бути виконано у гривнях.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга до Верховного Суду подана ОСОБА_1 02 червня
2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1,
ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (по 1/4 частині кожному), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25 лютого 2008 року.
ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства" та ОСОБА_1 03 квітня 2008 року уклали кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 70 000 дол. США з терміном остаточного повернення кредиту до 02 квітня 2018 року.
Кредитні зобов`язання були забезпечені договором іпотеки, укладеним
03 квітня 2008 року між ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.4 договору іпотеки за згодою сторін вартість іпотеки становила 1 008 800 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 серпня
2012 року у справі № 2-7149/11 стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ "Вердикт Фінанс" заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2008 року у розмірі 551 506,40 грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі
№ 759/11229/13-ц в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 551 506,40 грн за кредитним договором від 03 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ "Універсальний Банк розвитку та Партнерства", правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Фінанс", та ОСОБА_1, звернуто стягнення на квартиру
АДРЕСА_1, шляхом визнання за іпотекодержателем - ТОВ "Вердикт Фінанс" права власності на предмет іпотеки. Зазначено, що початкова ціна предмета іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Припинено право власності іпотекодавців на предмет іпотеки.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано 21 травня 2014 року за
ТОВ "Вердикт Фінанс" на підставі зазначеного вище рішення суду у справі
№ 759/11229/13-ц. У подальшому ТОВ "Вердикт Фінанс" відчужило квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня
2015 року № 759/21157/14-ц усунуто перешкоди у здійсненні ТОВ "Вердикт Фінанс" права користування та володіння квартирою
АДРЕСА_1 шляхом надання та забезпечення безперешкодного входження у жиле приміщення та перебування в ньому. Виселено з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 .
Згідно з постановою державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Євпатової Т. Г. від 28 липня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/759/1537/17 від 22 квітня 2016 року про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вищевказаної квартири закінчено.
З метою визначення дійсної ринкової вартості спірної квартири станом
на 06 лютого 2014 року за заявою представника ОСОБА_1 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року у справі призначено судову експертизу.
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи
від 11 листопада 2016 року дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 06 лютого
2014 року становила 779 000 грн.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що
ТОВ "Вердикт Фінанс" відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" має відшкодувати позивачам перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, тобто по 51 186,06 грн кожному ((779 000 - 551 506,40) х 90 % : 4). Безпідставним
є посилання позивачів на те, що заявлена до стягнення різниця має стягуватися з урахуванням курсової різниці (зміни курсу гривні до долара США), оскільки судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки
у рахунок погашення заборгованості, визначеної саме в національній
валюті - гривні.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем
і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 червня
2021 року у справі № 755/18296/17 (провадження № 61-18669св19).
Позовні вимоги у цій справі по суті зводяться до того, що кредитор отримав
у власність квартиру іпотекодавців з метою погашення кредитної заборгованості, тому зобов`язаний сплатити різницю між її вартістю на час переходу права власності та заборгованістю за кредитним договором
у доларах США, з конвертацією цієї різниці після зміни курсу валют
у гривню.
Судами встановлено, що між сторонами у цій справі існували правовідносини за кредитним договором та забезпечувальним правочином - договором іпотеки.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час звернення стягнення на предмет іпотеки) передбачено, що у разі невиконання
або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Оскільки позичальник не виконав свої кредитні зобов`язання, то іпотекодержатель звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості (в національній валюті) за кредитним договором, зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, припинення права власності на квартиру, припинення права користування квартирою і виселення.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі
№ 759/11229/13-ц, яке набрало законної сили, в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 551 506,40 грн за кредитним договором від 03 квітня 2008 року, укладеним між
ВАТ "Універсальний Банк розвитку та Партнерства", правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Фінанс", та ОСОБА_1, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за іпотекодержателем - ТОВ "Вердикт Фінанс" права власності на предмет іпотеки. Зазначено, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Припинено право власності іпотекодавців на предмет іпотеки. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку"
(в редакції, чинній на час набуття іпотекодержателем предмета іпотеки
у власність) іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Вказана норма закріплена у частині п`ятій статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
З метою визначення дійсної ринкової вартості спірної квартири станом
на 06 лютого 2014 року за заявою представника ОСОБА_1 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року у справі призначено експертизу.
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи
від 11 листопада 2016 року дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 06 лютого
2014 року становила 779 000 грн.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ТОВ "Вердикт Фінанс" відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" має відшкодувати позивачам перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, тобто по 51 186,06 грн кожному.
При цьому судом апеляційної інстанції наведено розрахунок, з якого він виходив при задоволенні грошової вимоги.
Також Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для збільшення визначеної до стягнення суми
у зв`язку зі зміною курсу гривні до долара США, враховуючи наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 вересня
2019 року у справі № 333/5322/15-ц (провадження № 61-21808св18).
Разом з тим, нормами цивільного процесуального права визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Іпотекодержатель відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України, реалізуючи право на звернення до суду, керуючись принципом диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги - спосіб захисту порушеного права, у 2013 році звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості саме
в національній валюті - гривні.
Судовим рішенням у справі № 759/11229/13-ц, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки з метою виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості саме в національній валюті
у розмірі 551 506,40 грн.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для збільшення визначеної до стягнення суми
у зв`язку зі зміною курсу гривні до долара США та правильно застосував норми статті 533 ЦК України, оскільки кредитор визначив зобов`язання
у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постанові Верховного Суду України від 08 лютого 2017 року у справі № 753/12836/14-ц (провадження № 6-1905цс16), оскільки висновки у цій справі й у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази
з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли
з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Так, у справі № 753/12836/14-ц (провадження № 6-1905цс16) приватне акціонерне товариство звернулося до суду з позовом до фізичної особи про стягнення грошової суми за договором купівлі-продажу квартири. В указаній справі суди встановили, що закрите акціонерне товариство та фізичні особи уклали договір про дольове будівництво будинку. Після введення будинку
в експлуатацію 06 лютого 1997 року закрите акціонерне товариство (продавець) та фізичні особи (покупці) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири. У пункті 4 цього договору сторони узгодили, що продаж квартири здійснено за 32 200 грн, що на час здійснення операції складає 17 003 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору. Покупець повинен був сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення договору, тобто до 06 лютого
2012 року (пункт 5 договору). Посилаючись на те, що відповідач сплатила кошти за договором у неналежному розмірі, оскільки сума боргу мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, установленим НБУ на день платежу, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за укладеним договором з урахуванням 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України
у постанові від 08 лютого 2017 року зазначив, що суди передчасно стягнули
з відповідача кошти, обчисливши суму заборгованості в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що апеляційний суд у справі, що переглядається, не врахував висновки щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладені у наведеній як приклад постанові касаційного суду, оскільки у цій постанові та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини. При цьому висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові касаційного суду, на яку містяться посилання у касаційній скарзі.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційним судом не було належним чином досліджено фактичні обставини справи, оскільки оскаржувана постанова обґрунтована доказами, одержаними у визначеному законом порядку. При цьому судом апеляційної інстанції правильно враховано обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі № 759/11229/13-ц, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для вирішення цього спору.
Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на ту обставину, що кредит у спірних зобов`язаннях було надано в іноземній валюті - доларах США, оскільки кредитор сам визначив заборгованість в національній валюті - гривні, його дії не суперечать нормам матеріального права, погодився із судовим рішенням, яким звернуто стягнення з метою погашення такої заборгованості, а також прийняв його виконання.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності
від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення в цій частині з додержанням норм матеріального
і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,
а постанови в указаній частині без змін.