Постанова
Іменем України
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 761/20277/19
провадження № 61-1049св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_1,
відповідач третя особа
- -
акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", державний реєстратор філії комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дубіна Юлія Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року в складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
В травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ"), третя особа - державний реєстратор філії комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дубіна Ю. В., про визнання рішення таким, що підлягає скасуванню, та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2008 року між нею та АТ "ПУМБ" був укладений кредитний договір № 6137004. Відповідно до умов договору їй надано кредит у сумі 45 000,00 доларів США та з кінцевим строком повернення до 24 березня 2023 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 березня 2008 року між АТ "ПУМБ", нею та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 6137085, предметом якого є квартира загальною площею 31,60 кв. м, житловою - 17,30 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності від 08 грудня 2003 року. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року в справі № 761/4263/15-ц з позивача на користь банку стягнено заборгованість за кредитним договором № 613004 в розмірі 977 187,31 грн. 12 жовтня 2017 року АТ "ПУМБ" подав до Шевченківського районного суду міста Києва позов про виселення її та інших осіб із вищезазначеної квартири. З даного позову вона дізналася, що АТ "ПУМБ" зареєструвало право власності на квартиру за собою. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підставою виникнення права власності на квартиру за АТ "ПУМБ" є: договір іпотеки від 24 березня 2008 року № 6137085, вимога про прийняття предмету іпотеки у свою власність від 05 вересня 2016 року № 1855, повідомлення про вручення поштового відправлення від 22 вересня 2016 року та кредитний договір від 24 березня 2008 року № 6137004. Позивач вважає, що здійснення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34992694 від 28 квітня 2017 року державним реєстратором є незаконним і таким, що порушує її майнові права як співвласника предмета іпотеки. На думку позивача державним реєстратором не було встановлено наявності чи відсутності згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; жодних повідомлень, листів та пропозицій про позасудове врегулювання вимог АТ "ПУМБ" на її адресу не надходило; на час здійснення реєстрації права власності за АТ "ПУМБ", діяв мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а тому відповідач не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки таким способом.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано таким, що підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію права власності за АТ "ПУМБ" на нерухоме майно, індексний номер 34992694 від 28 квітня 2017 року, а саме, на предмет іпотеки за договором іпотеки № 6137085, серія та номер: 1721 від 24 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з пунктом 1 якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно статті 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно статті 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами -резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Тобто, цей Закон ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження, який діяв на час звернення стягнення банком на спірну квартиру позивача, шляхом реєстрації за АТ "ПУМБ" права власності на предмет іпотеки.
Судами було встановлено, що на спірну квартиру, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути здійснено звернення стягнення зважаючи на дію у відповідний період Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ "ПУМБ" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 24 березня 2008 року № 613004, укладеного від іноземні валюті кредиту. Однак, всупереч дії мораторію відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя (АТ "ПУМБ") права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.
Отже, при розгляді заяви АТ "ПУМБ" про реєстрацію за собою права власності на предмет іпотеки (спірну квартиру) державний реєстратор філії КП "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дубіна Ю. В. повинна була перевірити наявність підстав для реєстрації права власності на квартиру за банком, при цьому врахувати Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", та відмовити банку у вчиненні зазначеної реєстраційної дії.
Враховуючи зазначені обставини, суди дійшли висновку, що рішення державного реєстратора від 28 квітня 2017 року з індексним номером 34992694 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "ПУМБ" підлягає скасуванню.
При цьому, суди вважали, що позовна вимога ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до порушень не підлягала задоволенню, оскільки ця вимога не конкретизована, позивачем не зазначено, яким чином він просить відновити його права. Крім того, згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора, останній вносить відповідний запис до Державного реєстру прав, що фактично і є відновленням запису щодо права власності, що діяло до внесення рішення про реєстрацію права власності на іншу особу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 січня 2021 року представник АТ "ПУМБ" - Панченко О. О. надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року.
У касаційній скарзі представник АТ "ПУМБ" - Панченко О. О. просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ПУМБ" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправомірно та безпідставно ухвалено рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки судами було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Уклавши договір іпотеки, ОСОБА_1, ОСОБА_2 погодилися на можливість реалізації банком стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Позивачем оскаржувалося рішення державного реєстратора повністю, однак, вона як співвласник квартири мала право оскаржити його лише в частині її частки. Касаційна скарга прдана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У встановлений ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року строк відзив на касаційну скаргу АТ "ПУМБ" до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
24 березня 2008 року між закритими акціонерним товариством "ПУМБ", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6137004. Відповідно до умов цього договору банком надано ОСОБА_1 кредит у сумі 45 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення до 24 березня 2023 року.
Для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, 24 березня 2008 року між ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 6137085, предметом якого було визначено однокімнатну квартиру загальною площею 31,60 кв. м, житловою -17,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Це квартира належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2003 року.
Відповідно до пункту 1.6. договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки банк має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням у повному обсязі, що визначається відповідно до кредитного договору, договору іпотеки та чинного законодавства України, а також відшкодувати в повному обсязі всі свої витрати, пов`язані з реалізацією прав, що випливають з договору іпотеки, зокрема, пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Згідно пункту 4.1. договору іпотеки, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців в таких випадках, зокрема, у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов`язання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя, а саме за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 4.2.).
Пунктом 4.7. договору іпотеки передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. У разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавців. У зазначеному повідомленні мають міститися підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов`язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим договором, які припиняються у результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки (підпункт 4.7.1.).
Вимогою від 05 вересня 2016 року за вих. № 1855 банком було попереджено ОСОБА_1 про те, що якщо вона не усуне порушення умов кредитного договору від 24 березня 2008 року № 6137004 протягом 30 днів з дня отримання даного повідомлення, банк ухвалить рішення про прийняття предмету іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 ) у свою власність. Вказану вимогу позивач отримав 20 вересня 2016 року.
Рішенням від 28 квітня 2017 року індексний номер 34992694 державного реєстратора філії КП "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Дубіни Ю. В. було здійснено реєстрацію права власності за АТ "ПУМБ" на предмет договору іпотеки від 24 березня 2008 року № 6137085, а саме, квартиру АДРЕСА_1, та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.