1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 387/379/19

провадження № 61-9994св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - служба у справах дітей Добровеличківської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Добровеличківської районної державної адміністрації, про передачу дитини для проживання з батьком

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2020 року у складі судді Русіної А. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив передати йому малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на постійне проживання з ним.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 18 липня 2016 року до 24 січня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3, який після розірвання шлюбу проживає з матір`ю.

Оскільки відповідач чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2018 року визначено спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина.

Однак, незважаючи на обов`язковість виконання рішення суду, відповідач продовжує чинити позивачу перешкоди у спілкуванні із сином, що підтверджується актами від 05 червня, 12 та 22 червня 2018 року.

Крім того, ОСОБА_2 належним чином не виконує батьківських обов`язків щодо догляду та виховання сина, в її діях убачається загроза здоров`ю малолітньої дитини. Так, у листопаді 2017 року відповідач із сином перебувала на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні № 1 Кіровоградської дитячої обласної лікарні. Однак, не завершивши лікування сина, вона безпідставно покинула медичний заклад.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року йому відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про передання дитини для проживання з ним.

Відповідач і надалі продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, свідомо не виконує рішення суду щодо визначення способу його участі у вихованні сина, постійно нехтує його правами на спілкування з сином. Позивач створив усі умови для проживання сина, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 17 грудня 2018 року, та має змогу забезпечити для свого сина відповідне середовище для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, а також забезпечувати матеріально.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області заочним рішенням від 16 червня 2020 року позов задовольнив. Передав малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батькові ОСОБА_1 для постійного проживання з ним.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до частини четвертої статті 159 СК України є підстави для задоволення позову, що забезпечить якнайкращі інтереси дитини.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Кропивницький апеляційний суд постановою від 21 квітня 2021 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2020 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 16 червня 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2020 року і постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 та постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/1683/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статті 44 ЦПК України (одночасне подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції та іншого позову за тим самим предметом та аналогічними підставами) та статті 19 СК України (погодження суду з висновком органу опіки та піклування, в якому відомості про умови проживання дитини відсутні; погодження суду з висновком органу опіки та піклування, виготовленим на запит суду в іншій справі з таким самим предметом та аналогічними обставинами у випадку, коли суд в іншій справі з таким висновком не погодився).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, зловживаючи своїми правами, повторно звернувся до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_2 . Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, виконання судового рішення є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Подання ОСОБА_1 позову у цій справі ускладнило розгляд справи № 387/762/18 в суді касаційної інстанції.

У справі № 387/762/18 встановлено, що малолітній ОСОБА_1 проживає разом за братом ОСОБА_4, ця обставина є істотною як у справі № 387/762/18, так і в цій справі.

Крім того, суди не взяли до уваги, що преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема, зазначені в резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Взявши до уваги висновок психолога від 24 листопада 2020 року, суд апеляційної інстанції не врахував, що цей висновок не містить інформації щодо предмета доказування, а тому не може бути належним доказом у справі.

28 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Ведющенка В. В. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідач забрала сина та змінила місце свого проживання не повідомивши про це батька дитини, перешкоджає у спілкуванні батька з дитиною, не виконує рішення суду, яким визначено способи участі позивача у вихованні сина.

Обґрунтованими є висновки суду про те, що з урахуванням поведінки матері дитини, віку дитини, особистих якостей батьків, можливості створення належних умов для виховання проживання сина разом із батьком буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме як психологічному, так і фізичному її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним буде відповідати, віку дитини, стану її здоров`я, що було підтверджено в судових засіданнях сторонами, свідками та письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, з урахуванням частини четвертої статті 159 СК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне

провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 18 липня 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24 січня 2018 року.

У період шлюбу народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу проживає з ОСОБА_2 .

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2018 року, ухваленим у справі № 387/167/18, визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом систематичних побачень: кожного вівторка і п`ятниці з 09:00 год до 18:00 год. Місцем побачень встановлено домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_1 : на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2018 року не виконує, чинить перешкоди у спілкуванні батька з сином, що підтверджується актами обстеження умов проживання, виданими комісією Глинівської сільської ради від 05 червня, 12 та 22 червня 2018 року.

ОСОБА_1 отримав виконавчий лист № 387/167/18 та пред`явив для примусового виконання до Добровеличківського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.

Відповідно до актів державного виконавця від 01 березня та 05 березня 2019 року ОСОБА_2 не надала батьку можливості побачитися із сином у визначений рішенням суду спосіб.

Постановами начальника відділу Добровеличківського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Мазур Л. М. від 04 березня та від 06 березня 2019 року за невиконання рішення суду у справі № 387/167/18 від 18 квітня 2018 року на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн та 3 400,00 грн.

04 жовтня 2018 року рішенням Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1 передано його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, для спільного проживання з батьком. Вказане судове рішення скасовано постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про передання дитини для проживання з батьком.

У травні 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ОСОБА_2 про передання дитини для проживання з батьком.

Згідно з висновками Добровеличківської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування від 22 січня 2019 року та від 03 лютого 2020 року орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_2 продовжує чинити позивачу перешкоди у спілкуванні із сином, чим не виконує судове рішення від 18 квітня 2018 року; запрошення на засідання комісії Добровеличківської РДА, яке надсилалося на адресу її місця реєстрації, проігнорувала.

Відповідно до протоколів від 20 грудня 2018 року № 7 та від 09 січня 2020 року № 1 засідання опікунської ради виконавчого комітету Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області визнано можливим проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, який створив необхідні умови для проживання та виховання малолітнього сина.

ОСОБА_1 з 25 квітня 2008 року працює в Помічнянській дистанції електропостачання, з 05 січня 2011 року на посаді електромеханіка тягової підстанції. За місцем роботи характеризується позитивно, сплачує аліменти на утримання дитини та особисте утримання відповідача, середньомісячний платіж яких складає 5 248,64 грн.

Згідно із сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду та медичною довідкою про проходження психіатричного огляду ОСОБА_1 не має медичних протипоказань для виховання дитини.

Згідно з висновком психолога від 24 листопада 2020 року на час здійснення психодіагностичних заходів щодо ОСОБА_3 грубих порушень когнітивно-поведінкової сфери не виявлено. Дитина виявляє бажання проживати з батьком, до якого демонструє значну прихильність. Під час роботи з образом матері ОСОБА_3 стає стривоженим. Є доцільність подальшого консультування у логопеда та дитячого психолога.

Відповідно до характеристики ОСОБА_2, наданої директором КЗ "Кропивницький навчально-реабілітаційний центр міської ради м. Кропивницького" відповідач з 20 листопада 2019 року працює на посаді помічника вихователя та зарекомендувала себе як привітний і сумлінний працівник.

ОСОБА_2 разом із синами та співмешканцем проживає без реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 (довідка квартального комітету від 22 вересня 2020 року).

ОСОБА_2 і малолітній ОСОБА_3 фактично перебувають на утриманні позивача, однак бачитися батьку із сином не дозволяє.

Згідно з актом обстеження житла на АДРЕСА_2 від 22 жовтня 2020 року № 950, що засвідчений головою квартального комітету ОСОБА_6, у квартирі є дві спальні: доросла та дитяча, кухня де проведена вода; квартира з хорошим ремонтом.

У декларації від 07 грудня 2018 року № 0001-МКМ2-0300 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказано законним представником батька - ОСОБА_1 Адреса місця надання медичних послуг лікарем, який надає ПМД, є м. Помічна.

ОСОБА_3 зареєстрований за адресою місця проживання батька на АДРЕСА_4 (довідка, видана виконкомом Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, від 10 грудня 2019 року № 1012).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідач не надає належного медичного догляду сину, що підтверджується безпідставним залишенням лікарні, де стаціонарно лікувався малолітній син, до завершення лікування.

Згідно з листом Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації від 08 червня 2018 року ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в дитячій обласній лікарні з 27 листопада до 08 грудня 2017 року з діагнозом "Гостирий бронхіт. Двобічна позалікарняна пневмонія, ДН І-ІІ ст. Залізодифіцитна анемія тяжкого ступеня. Тимомегалія". 08 грудня 2017 року за категоричним наполяганням матері, про що свідчить її розписка, дитина виписана з рекомендаціями подальшого лікування за місцем проживання.


................
Перейти до повного тексту