Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 535/951/17
провадження № 61-5442св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області в складі судді Цвітайла П. В. від 14 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобода О. А., Триголова В. М. від 15 березня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з березня 2008 року по 14 лютого 2012 року визнати житловий будинок А-1 з двох кімнат та двох тамбурів, загальною площею 76,1 кв.м., спільною сумісною власністю; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 28 травня 2013 року на цей будинок, скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначений будинок.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачу у 2008 році було передано у приватну власність дві земельні ділянки, на межі яких він розпочав будівництво житлового будинку. Початок будівельних робіт припав на період спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 . Після завершення будівництва житлового будинку ОСОБА_2 вирішив використовувати його для торгівельної діяльності, у тому числі як магазин із кафе, на що у серпні 2008 року отримані дозволи на оренду приміщення для ФОП ОСОБА_1 . Рішенням виконкому селищної ради від 02 грудня 2008 року № 316 "Про узаконення самовільно збудованих споруд в домоволодіннях громадян", з урахуванням висновку відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Котелевської райдержадміністрації житловий будинок, який збудовано н межі двох земельних ділянок, узаконено. На підтвердження права позивача ОСОБА_1 на частину збудованого житлового будинку відповідач подарував позивачу земельну ділянку площею 0,175 га за цією ж адресою з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності від 28 травня 2013 року після припинення шлюбних відносин між сторонами. Посилаючись на те, що після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 став заперечувати будь-яке майнове право позивача на житловий будинок, та посилаючись на положення статті 74 СК України, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2008 року по 14 лютого 2012 року та визнати житловий будинок їх спільною сумісною власністю. Також просила суд визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок, що збудований і розташований на суміжній межі одночасно двох земельних ділянок, скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену забудову за ОСОБА_2 .
Судові рішення, ухвалені по справі
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року, що залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2019 року в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю - залишено без змін. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, скасування державної реєстрації права власності - скасовані. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю - закрито. Справу у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, скасування державної реєстрації права власності - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності задоволено. Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 від 28 травня 2013 року, видане Реєстраційною службою Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, на одноповерховий житловий будинок (об`єкт нежитлової нерухомості) А-1, із зазначенням 2008 року забудови з цегли, зі складовими у виді кімнати 1 площею 37,1 кв.м., кімнати 2 площею 29,0 кв.м., тамбурів І та ІІ, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м., за внутрішнім обміром 80,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, збудованого і розташованого по суміжній межі одночасно двох земельних ділянок площею 0,15 га, що належить на праві приватної власнсоті ОСОБА_2, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), та площею 0,175 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок за ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 9 858,05 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державна реєстрація права власності проведена з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема статей 375, 376, 377 ЦК України, статей 20, 21 ЗК України, статей 5, 24, 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року (Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2020 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно розподілив стягнуту суму судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року (в частині вирішення питання про розподіл судових витрат) та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в межах розгляду даної справи в сумі 19 716,10 грн. Судові рішення в решті вимог до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 24 листопада 2020 року та додатковій постанові Верховного Суду від 11 грудня 2020 у справі № 911/4242/15, від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19; від 17 вересня 2018 року в справі № 740/4059/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 530/1035/16-ц, від 25 вересня 2019 року в справі № 2-941/11; постановах Об`єднаної палати Верховного Суду: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 15 травня 2020 року у справі № 910/5410/19; постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Також заявник у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
06 травня 2021 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 через його представника - ОСОБА_3, електронною поштою надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, розмір стягнутих судовим рішенням судових витрат змінити, та стягнути на користь позивача з відповідача понесені судові витрати в розмірі 4 352,05 грн. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не зменшили стягнутий з нього судовий збір.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 535/951/17 з Котелевського районного суду Полтавської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.