Постанова
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 758/5448/15-ц
провадження № 61-6165св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, відкрите акціонерне товариство Трест "Київміськбуд-1" імені М. П. Загороднього,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва в складі судді Васильченка О. В. від 21 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф. від 17 березня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ВАТ Трест "Київміськбуд-1" ім. М. П. Загороднього, про припинення права власності на частку у спільному майні.
Позовні вимоги мотивовано тим, що їй на праві власності належить 34\100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 лютого 2015 року та технічного паспорту на будинок, житловий будинок АДРЕСА_1 збудований у 1957 році, має 44% зносу, загальна площа будинку 280, 70 кв.м., житлова 171,70 кв.м., загальна вартість нерухомого майна 250 228 грн.
Указувала, що окрім неї власниками будинку є відповідачі та треті особи по справі. Зокрема, 2,6/200 частин будинку належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Київською державною нотаріальною конторою 03 жовтня 2007 року за № 1-2061, та 2,6/200 частин будинку належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Київською державною нотаріальною конторою 19 вересня 2007 року за № 1-1955.
Посилаючись на те, що частки у праві власності на будинок відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складають всього по 2,6/200 частин будинку, тобто є вкрай незначними, що унеможливлює спільне користування такими частками у будинку та призводить до неможливості виділення їх в натурі, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд: припинити право спільної часткової власності відповідачів у спірному майні, та присудити на користь останніх за належні їм 2,6/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 по 3252,96 грн (або в іншому розмірі, визначеному судовою експертизою) з депозитного рахунку Подільського районного суду м. Києва. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2,6/200 частин спірного житлового будинку, які належать на праві власності відповідачам.
Звертаючись до суду з даним позовом позивачкою було внесено на депозитним рахунок суду по 3 252,96 грн для кожного з відповідачів в рахунок компенсації вартості їхньої частки у будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення права власності на належне відповідачам нерухоме майно завдасть їм значної шкоди. Крім того відповідачі не надали згоди на отримання грошової компенсації за їх частки в праві спільної часткової власності, а примушування до цього є порушенням їх прав. Діючим законодавством не передбачена можливість набуття права власності в примусовому порядку за відсутності передбачених законом обставин
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що спільне користування сторонами спірним нерухомим майном є неможливим, що частка відповідачів у спільному майні є незначною, а також те, що припинення права на частку не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів та їх сім`ям. Суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
14 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
20 липня 2021 року через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б спростували правильність висновків судів попередніх інстанцій, які ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 758/5448/15-ц з Подільського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником 34/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого Чотирнядцятою Київською державною нотаріальною конторою 24 березня 1994 року за реєстровим № 5-1707.
Згідно технічного паспорту на будинок, житловий будинок АДРЕСА_1 збудований у 1957 році, має 44% зносу, загальна площа будинку 280,70 кв.м.. житлова 171,70 кв.м.
Згідно інформаційної довідки КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" від 25 лютого 2015 року, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований, зокрема, за наступними особами:
-34/100 частин за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 24 березня 1994 року за № 5-1707;
-2,6/200 частин за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Київською державною нотаріальною конторою 03 жовтня 2007 року № 1-2061;
-2,6/200 частин за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Київською державною нотаріальною конторою 19 вересня 2007 року № 1-1955.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.