ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/398/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокурора - Зарудяна Н. О.,
позивача - не з`явилися,
відповідачів - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) у справі
за позовом керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивачів - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Державного професійно-технічного навчального закладу "Синівський професійний аграрний ліцей"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери-2009"
про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Фабула справи
1.1. У квітні 2020 року керівник Роменської місцевої прокуратури Сумської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі позивачів - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Державного професійно-технічного навчального закладу "Синівський професійний аграрний ліцей" (далі - ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей") звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери-2009" (далі - ТОВ "Агропартнери-2009") про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору на виконання комплексу робіт з обробки ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду від 28.12.2018 (зі змінами, внесеними згідно з додатковою угодою від 27.03.2020), який укладено між ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" та ТОВ "Агропартнери-2009".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваного договору положенням законодавства, а саме статтям 837, 839, 843 Цивільного кодексу України, статтям 92, 95, 96, 98 Земельного кодексу України, статті 80 Закону України "Про освіту" оскільки за цим договором відбулася передача земельних ділянок від ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" до ТОВ "Агропартнери-2009" для вирощування відповідачем сільськогосподарської продукції з отриманням позивачем обумовленої у договорі плати за користування земельною ділянкою.
Отже при укладанні договору сторони не мали на меті здійснити певні роботи з подальшим переданням результатів виконаних робіт замовнику, а тому договір є удаваним та таким, що суперечить інтересам держави.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Агропартнери-2009", заперечуючи проти її задоволення, посилалося на положення статті 23 Закону України "про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України та правові позиції Верховного Суду зазначало, що прокурор у цьому випадку окрім посилання на формальне порушення процедури надання в користування земельної ділянки не зазначив які саме інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру порушені оспорюваним договором. У той же час, земельні ділянки згідно з наявними у матеріалах справи державними актами мають цільове призначення - для ведення навчальних та дослідних цілей, та саме за таким цільовим призначенням й використовуються відповідачем оскільки всі учні ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" мають можливість під керівництвом педагогів ознайомлюватися з технологією обробки земельних ділянок, вирощуванням сільськогосподарських культур, збиранням врожаю тощо. При цьому, відповідач зазначав, що земельні ділянки не вибували із користування ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей".
Отже, відповідач вважає, що прокурор не довів факт порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
1.4. Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.11.2020 (суддя Жерьобкіна Є. А.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним та припиненим на майбутнє договір на виконання комплексу робіт з обробки ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду від 28.12.2018 зі змінам, внесеними додатковою угодою від 27.03.2020, укладений між Державним професійно-технічним навчальним закладом "Синівський професійний аграрний ліцей" та ТОВ "Агропартнери-2009".
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки сторонами в момент вчинення вищевказаного правочину не додержано вимог, які встановлені частинами 1- 2,4- 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою недійсності правочину.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту позовної заяви, предмета спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі позивачів та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
2.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 рішення Господарського суду Сумської області від 30.11.2020 скасовано, позов керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області залишено без розгляду.
2.2. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 1311 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", судової практики щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, сформованої, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19, дійшов висновку, що у цьому випадку місцевий господарський суд не встановив, а прокурор не довів дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 30.11.2020, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на неправильне застосування судом норм матеріального права (статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушення норм процесуального права (статей 4, 7, 53, 86 Господарського процесуального кодексу України).
Скаржник наголошує на неврахуванні судами правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно дотримання прокурором процедури, передбаченої зазначеною нормою, що суперечить статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо дослідження всіх доказів у справі.
Так, прокурор акцентує увагу на тому, що з метою висвітлення виявлених прокурором порушень, встановлення причин самостійного невжиття заходів щодо захисту інтересів держави в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Роменською місцевою прокуратурою 02.04.2020 скеровано листи № 33/2-1822 вих-20 та 33/2-1821 вих-20 до ГУ Держгеокадастру та Державного професійно-технічного навчального закладу "Синівський професійний аграрний ліцей", відповіді на які надано не було.
У подальшому про наміри звернутися до суду прокурор повідомив позивачів листами від 22.04.2020 № 33/2-2201 вих-20 та № 33/2-2200 вих-20.
Отже, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про те, що прокурор не дотримався розумного строку для звернення до суду з позовом та фактично не надав позивачам можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної оцінки доказам, що містяться у справі, зокрема, листам Роменської місцевої прокуратури від 02.04.2020 № 33/2-1822 вих-20 та 33/2-1821 вих-20.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агропартнери-2009" просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 без змін, вказуючи, зокрема, на тому, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що прокурор не довів дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказуючи на наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".
За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у липні 2017 року) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
4.3. Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтував позовні вимоги тим, що оспорюваний договір не є договором підряду, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарському кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання наслідків, що зумовлені ним, що є підставою для визнання його недійсним.
Прокурор зазначав, що порушення інтересів держави в цьому випадку полягає у незаконній передачі в оренду майна закладу освіти, стосовно якого законодавчо встановлена заборона на відчуження та використання не за освітнім призначенням; у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством порядку передачі земельної ділянки у користування. Зазначені порушення призвели до того, що земельна ділянка, яка є складовою матеріально-технічної бази навчального закладу і надавалася для здійснення освітньої діяльності. Незаконно перейшла у користування ТОВ "Агропартнери-2009".
У зв`язку з тим, що ТОВ "Агропартнери-2009" незаконно набуло право на користування земельною ділянкою навчального закладу, позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою. При цьому, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає ГУ Держгеокадастру.
4.4. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).
4.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилається у касаційній скарзі прокурор, наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
4.6. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 02.04.2020 Роменська місцева прокуратура направила на адресу ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" лист № 33/2-1821 вих-20 та на адресу ГУ Держгеокадастру лист № 33/2-1822 вих-20, в яких прокурор зазначав, зокрема, про встановлення факту укладення між ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" та ТОВ "Агропартнери-2009" договору від 22.12.2018 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду, який суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, пропонуючи звернутися до суду самостійно з позовом про визнання недійсним договору, а у разі неможливості самостійного звернення до суду прокурор просив проінформувати для вжиття заходів представницького характеру щодо визнання договору недійсним (том 1, а. с. 85, 86).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прокурора, установив, що зазначені листи прокурора від 02.04.2020 залишені ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" та ГУ Держгеокадастру без відповіді.
22.04.2020 прокурор надіслав ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" та ГУ Держгеокадастру листи № 33/2-2200 вих20 та № 33/2-2201 вих-20 про те, що відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру та ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" до ТОВ "Агропартнери-2009" про визнання недійсним договору від 22.12.2018 (з урахуванням додаткової угоди від 27.03.2020) (том 1, а. с. 87,88).
23.04.2020 прокурор звернувся до Господарського суду Сумської області з відповідним позовом.
4.7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність у матеріалах справи листів, якими за твердженням прокурора, 22.04.2020 останній повідомив відповідні органи про звернення до суду від його імені, не може свідчити про фактичне здійснення повідомлення відповідних осіб про представництво, у розумінні приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор не дотримався розумності строку для звернення до суду з даним позовом, та фактично не надав можливості позивачам (ГУ Держгеокадастру та ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей") відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
4.8. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що як свідчать матеріали справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру та ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей".
У пунктах 8.9.- 8.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 викладено таке:
"8.9. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
8.10. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
8.11. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
8.12. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
8.13. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.
8.14. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки".
4.9. При цьому, у пункті 33 постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, на яку посилався суд апеляційної інстанції, зазначено, що порушення прокурором встановленої спеціальним законодавством прямої заборони та звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з`ясування судами питання невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави.
4.10. У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
4.11. Ураховуючи положення чинного законодавства та правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ДПТНЗ "Синівський професійний аграрний ліцей" без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4.12. Разом з цим, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави також в особі ГУ Держгеокадастру, обґрунтовуючи таке звернення тим, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яку передано відповідачеві в користування згідно з оспорюваним договором належить до земель державної власності та з урахуванням положень статті 324 Цивільного кодексу України, статей 151, 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження нею належить ГУ Держгеокадастру, який не вживає заходів стосовно усунення порушень та повернення земельної ділянки.
4.13. Суд апеляційної інстанції, залишаючи позов прокурор без розгляду, зазначив, що місцевий господарський суд не встановив, а прокурор не довів дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а відтак відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.
4.14. Проте, суд залишив поза увагою наявні в матеріалах справи лист прокурора, зокрема, на адресу ГУ Держгеокадастру від 02.04.2020 № 33/2-1822 вих-20 з пропозицією самостійного звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, а також не з`ясував дотримання прокурором у цьому випадку порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та вжиття компетентними органами протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора дій щодо самостійно звернення до суду з позовом (постанова Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі), обмежившись посиланням на наявність листів прокурора, датованих 22.04.2020 та зверненням прокурора до суду з позовом 23.04.2020.
Отже суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру не з`ясувавши питання наявності підстав для представництва прокурором зазначеного органу, визначених чинним законодавством та дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".