ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2591/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Дудченко В. В.,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2021 (судді: Кузнецов В. О. - головуючий, Парусніков Ю. Б., Коваль Л. А.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 (суддя Кеся Н. Б.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
про стягнення 55 671 778,59 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2020 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КП "Криворіжтепломережа") про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу у сумі 55 671 778,59 грн, 3 % річних у сумі 3 275 119,87 грн та інфляційних втрат у сумі 5 684 088,59 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором від 14.12.2017 № 18/35-ТКЕ-Пр про транспортування природного газу (далі - договір).
Так, позивач як оператор газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача негативного місячного небалансу природного газу у березні 2018 року в обсязі 3 786,850 тисяч м3 та у квітні 2018 року в обсязі 107,570 тисяч м3, які виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи за березень-квітень 2018 року.
У зв`язку із нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказаний період у порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг сфері комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2493, позивач надав відповідачеві послуги балансування для врегулювання небалансів за вказаний період на загальну суму 55 671 778,59 грн, про що було оформлено односторонні акти про надання таких послуг ввід 31.03.2018 та від 30.04.2018, які були надіслані відповідачу з рахунком на оплату та звітом по точках входу/виходу.
З часу отримання актів, рахунків на оплату та звітів відповідно до пункту 9.4 договору та пункту 4 глави 4 розділу ХІV Кодексу ГТС у відповідача виникли зобов`язання здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дня отримання документів.
Однак, відповідач своїх зобов`язань не виконав, грошові кошти не сплатив, у зв`язку з чим на підставі статті 536, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач просив стягнути 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми.
1.3. КП "Криворіжтепломережа" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на тому, що пунктом 2.8 укладеного між сторонами договору встановлено, що додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у разі, коли замовник послуг є оператором газорозподільних систем, прямим споживачем, газодобувним підприємством або виробником біогазу.
Відповідач зазначав, що між сторонами було підписано тільки додаток 2 (транспортування). Ніяких інших додатків до договору сторони не підписували, а тому й замовлення інших послуг не відбулося.
КП "Криворіжтепломережа" листами від 18.04.2018 № 1198/12, від 17.05.2018 № 1510/12, від 24.05.2018 № 1594/12 надало відповідь АТ "Укртрансгаз" стосовно направлення актів надання послуг з балансування про невизнання грошових зобов`язань.
Відповідач також наголошував, що акти приймання-передачі природного газу від 01.04.2018 та від 01.05.2018 підписані АТ "Укртрансгаз" та основним споживачем - Приватним акціонерним товариством "ПІВНГЗК" (далі - ПрАТ "ПІВНГЗК"), що також свідчить про те, що позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу пред`явлено до КП "Криворіжтепломережа" безпідставно, оскільки відповідач не є оператором газорозподільних систем, прямим споживачем, газодобувним підприємством або виробником біогазу.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2021, позов задоволено, стягнуто з КП "Криворіжтепломережа" на користь АТ "Укртрансгаз" 55 671 778,59 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 3 275 119,87 грн 3 % річних та 5 684 088,59 грн інфляційних втрат.
2.2. Судові рішення аргументовано посиланням на наявність підстав для стягнення спірної суми з відповідача, оскільки позивач довів факт споживання відповідачем у березні та квітні 2018 року природного газу без номінації за рахунок ресурсів позивача, що є послугою останнього за договором і врегульовано Кодексом ГТС.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, КП "Криворіжтепломережа" у касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд, обґрунтовуючи підстави для звернення з касаційною скаргою посиланням на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також порушенням судами норм матеріального і процесуального права.
3.1.1. Так, скаржник акцентує увагу на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання про стягнення послуг з балансування з теплопостачальних організацій, а не з оператора ГРМ за відсутності номінацій на споживання природного газу, а також за відсутності погодження сторонами всіх істотних умов договору транспортування природного газу.
Скаржник вважає за необхідне сформувати єдину практику застосування норм права, а саме частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС (у редакції, чинній на час звернення з позовом), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 14, частини 1 статті 626, частини 1 статті 628, статей 627, 629, 638 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України.
3.1.2. КП "Криворіжтепломережа" у касаційній скарзі (у новій редакції) наголошує на необхідності звернення уваги на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 904/2611/18.
3.1.3. Заявник касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме розділу ХІV Кодексу ГТС та порушення норм процесуального права, зокрема, частини 3 статті 13, статей 76, 77, частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що предметом спору у справі є вимога АТ "Укртрансгаз" про стягнення вартості послуг балансування.
Проте суди не взяли до уваги, що КП "Криворіжтепломережа" не є оператором газорозподільної системи, а тому в розумінні Кодексу ГТС не може бути відповідачем у цьому випадку, оскільки для теплопостачальної організації законодавчо не встановлено обов`язку оплати послуг балансування за відсутності номінації на споживання природного газу.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що прямим споживачем, який безпосередньо приєднаний до магістрального газопроводу АТ "Укртрансгаз" є ПрАТ "ПІВНГЗК", який і підписував додаток 3 до договору (балансування).
Суд дійшов передчасного висновку про те, що обсяги небалансів підтверджуються звітами по точках входу/виходу за березень-квітень 2018 року, актами приймання-передачі природного газу за цей період та переліком споживачів, які отримали природний газ безпосередньо з магістральних газопроводів Харківтрансгаз у березні-квітні 2018 року, оскільки у КП "Криворіжтепломережа" відсутні точки входу та виходу природного газу.
Суд апеляційної інстанції також дійшов передчасного висновку, що наявність між АТ "Укртрансгаз" та КП "Криворіжтепломережа" договору без укладення додатку 3 до цього договору (яким врегульовані питання балансування) є достатньою підставою для задоволення позовних вимог про стягнення вартості послуг балансування з суб`єкта господарювання (відповідача), який не є оператором газорозподільної системи.
При цьому скаржник, з посиланням на статті 13, 77 Господарського процесуального кодексу України, вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що саме відповідач мав доводити яким чином непідписання додатку 3 до договору звільняє відповідача від обов`язку оплати послуг.
Суд попередніх інстанцій залишили поза увагою, що позивач не надав відомостей про статус небалансу для застосування норм розділу ХІV Кодексу ГТС щодо порядку нарахування вартості послуг балансування, а також документів щодо точок входу та виходу транспортування природного газу (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС). Суди не надали оцінки наявним копіям договорів, укладених між КП "Криворіжтепломережа" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") про постачання природного газу.
Скаржник акцентує увагу на тому, що в період виникнення спірних правовідносин діяли Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (далі - Положення від 22.03.2017 № 187) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року" (далі - розпорядження від 04.10.2017 № 720-р).
У цьому випадку позивач просить стягнути кошти, які становлять майже двократний розмір спожитого природного газу за спірний період.
Заявник касаційної скарги, з посиланням на частину 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, наголошує, що суд не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, акцентуючи увагу на необґрунтованості скаржником підстав для касаційного оскарження судових рішень з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником перелічені норми права без будь-якого обґрунтування того, яким саме чином ці норми права були порушені або не застосовані судами, та в чому полягає незгода скаржника, пов`язана із застосуванням цих норм.
АТ "Укртрансгаз" вважає безпідставними доводи скаржника стосовно неможливості стягнення з КП "Криворіжтепломережа" грошових коштів у цьому випадку, оскільки відповідач не є оператором газорозподільної системи, вказуючи на укладення між сторонами договору транспортування природного газу, за змістом пункту 2.3 якого передбачені послуги, які можуть бути надані замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуга балансування обсягів природного газу, які надаються до газотранспортної системи і відбираються з неї. Укладений між сторонами договір відповідає типовому договору, є підставою для надання послуг та їх оплати.
При цьому, АТ "Укртрансгаз" вважає також безпідставними посилання заявника касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 904/2611/18, оскільки у зазначеній справі предметом спору було стягнення заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу з оператора газорозподільних мереж, а КП "Криворіжтепломережа" заявляє, що він не є оператором газорозподільних мереж, отже правовідносини у справах № 904/2611/18 та № 904/2591/20 не є подібними.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 14.12.2017 між АТ "Укртрансгаз" (оператор) та КП "Криворіжтепломережа" (замовник) укладено договір № 18/35-ТКЕ-ПР на транспортування природного газу, яким передбачені такі умови:
- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (пункт 2.1 договору);
- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2 договору);
- послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування) (пункт 2.3 договору);
- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункт 2.6 договору);
- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7 договору);
- замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому договорі; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором (пункт 4.1 договору);
- у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу (пункт 9.1 договору);
- оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (пункт 9.4 договору);
- сторони погодили, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору (пункт 11.4 договору).
4.4. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Так, суди виходили з того, що позивач (АТ "Укртрансгаз") як оператор ГТС здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача (КП "Кріворіжтепломережа") негативного місячного небалансу природного газу у березні 2018 в обсязі 3 786,850 тисяч м3 та у квітні 2018 в обсязі 107,570 тисяч м3. Такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи за березень-квітень 2018 року. Обсяги небалансів підтверджуються звітами по точках входу/виходу за березень-квітень 2018 року; актами приймання-передачі природного газу за березень-квітень 2018 року; переліком споживачів, які отримали природний газ безпосередньо з магістральних газопроводів УМГ "Харківтрансгаз" березень-квітень 2018 року. Відповідач не спростував факт отримання ним вказаного обсягу природного газу, підтвердження номінації щодо даної кількості транспортування газу не надано.
У зв`язку із нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказаний період в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказаний період на загальну суму 55 671 778,59 грн, про що було оформлено односторонні акти щодо надання таких послуг від 31.03.2018 № 03-18-18/35-ТКЕ-Пр-БАЛАНС та від 30.04.2018 № 04-18-18/35-ТКЕ-Пр-БАЛАНС, які надіслані відповідачу з рахунком на оплату та звітом по точкам входу/виходу супровідним листами. Проте в порушення норм законодавства та умов договору відповідач не оплатив позивачу заборгованість за послуги балансування.
Отже, враховуючи викладене, встановивши факт споживання відповідачем у березні та квітні 2018 року природного газу без номінації, за рахунок ресурсів позивача, що є послугою останнього за договором і врегульовано Кодексом ГТС, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги балансування на загальну суму 55 671 778,59 грн, а також 3 275 119,87 грн 3% річних за період з 01.03.2018 по 05.05.2020 та 5 684 088,59 грн інфляційних втрат за період з травня 2018 по березень 2020.
4.5. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що предметом позову у справі, що розглядається, є вимога АТ "Укртрансгаз" про стягнення з КП "Криворіжтепломережа" заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу у сумі 55 671 778,59 грн, 3 % річних у сумі 3 275 119,87 грн та інфляційних втрат у сумі 5 684 088,59 грн, оскільки позивач оператор ГТС здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача негативного місячного небалансу природного газу у березні-квітні 2018 року, які виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи за березень-квітень 2018 року.
4.6. Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
У частинах 1, 2 статті 32 зазначеного Закону закріплено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Так, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до зазначеної постанови НКРЕКП є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015№ 2493, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців; оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (частини 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України).
Отже, ураховуючи положення чинного законодавства, транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19.
4.7. У постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 904/2611/18, на яку посилається заявник касаційної скарги, також зазначено, що у розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі
№ 910/22058/17.
4.8. Як вже зазначалося та встановлено судами зі змісту пунктів 2.1-2.4 договору вбачається, що предметом договору є надання послуг транспортування природного газу, обсяг яких визначається додатком 1 (розподіл потужності) та додатком 2 (транспортування). У пункті 2.8 договору сторони узгодили, що додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовник послуг є оператором газорозподільної системи, прямим споживачем, газодобувним підприємством або виробником біогазу.
4.9. Разом з цим, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи КП "Криворіжтепломережа" стосовно підписання між сторонами договору лише додатка 2 (транспортування), та відсутність підписаних між сторонами договору інших додатків, а отже замовлення та отримання відповідачем відповідних послуг.
У пункті 38 постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 904/2611/18 зазначено, що оскільки сторони не укладали додатки 1, 2, 3 до договору транспортування природного газу, то фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою, не визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. Неузгодження істотних умов договору свідчить про те, що договір є неукладеним і, відповідно такий договір не створює наслідків для його сторін.
Наведене унеможливлювало задоволення попередніми судовими інстанціями заявлених позовних вимог.
4.10. Ураховуючи наведене колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у справі, які розглядається без встановлення всіх обставин справи на підставі дослідження всіх наявних у справі доказів та доводів учасників справи, зокрема, щодо замовлення відповідачем, надання позивачем саме відповідачеві та отримання відповідачем відповідних послуг за договором транспортування природного газу та наявності у відповідача комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
4.11. КП "Криворіжтепломережа" під час розгляду справи наголошувало на тому, що акти приймання-передачі природного газу від 01.04.2018 та від 01.05.2018 підписані позивачем та основним споживачем - ПрАТ "ПІВНГЗК", який приєднаний безпосередньо до магістрального газопроводу позивача, а позовні вимоги про стягнення коштів безпідставно заявлені до комунального підприємства, яке не є оператором газорозподільних систем, прямим споживачем, газодобувним підприємством або виробником біогазу.
4.12. У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС наведені терміни, що використовуються в ньому та мають такі значення: алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування; газовидобувне підприємство - суб`єкт господарювання, що займається видобутком (виробництвом) природного газу, у тому числі виробник біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу; послуга балансування - послуга, що надається оператору газотранспортної системи іншим суб`єктом господарювання на підставі відповідного договору для врегулювання короткострокових коливань попиту та пропозицій на природний газ, що не є короткостроковим стандартизованим продуктом; небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації; прямий споживач - споживач, об`єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі, вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування (пункт 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС).
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу (пункт 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС).
4.13. Водночас суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи відповідача та не встановили обставини щодо підписання між сторонами договору про транспортування газу всіх додатків до нього (1, 2, 3), а отже і замовлення КП "Криворіжтепломережа" послуг, передбачених Кодексом ГТС та умовами договору, та не надали належної оцінки доводам відповідача про підписання актів приймання-передачі природного газу між позивачем та прямим споживачем - ПрАТ "ПІВНГЗК", а отже і наявність, чи навпаки відсутність, підстав для нарахування комунальному підприємству коштів у зв`язку із виявленням негативного місячного небалансу природного газу у визначений позивачем період.
4.14. У позовній заяві АТ "Укртрансгаз" зазначало, що такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
4.15. КП "Криворіжтепломережа" під час розгляду справи акцентувало увагу на укладенні між ним та АТ "НАК "Нафтогаз" договору від 26.09.2017 № 3252/1718-ТЕ-5/ПТ про постачання природного газу (зі змінами та доповненнями), за умовами якого АТ "НАК "Нафтогаз" (постачальник) зобов`язувалося поставити КП "Криворіжтепломережа" (споживач) у 2017-2018 роках природний газ, який використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
4.16. У пунктах 38, 39 постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/4028/19 (за позовом АТ "Укртрансгаз" про стягнення грошових коштів з КП "Криворіжтепломережа") зазначено, що з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу для теплопостачальних організацій, можливість відбору скаржником із газотранспортної системи погоджених у договорах з АТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій.
Водночас, неналежне виконання покладених на АТ "НАК "Нафтогаз України" обов`язків не може мати наслідком покладення на відповідача (КП "Криворіжтепломережа") як теплопостачальної організації, що генерує теплову енергію, будь-яких додаткових зобов`язань (зокрема, з оплати за ринковими цінами вартості спожитого газу, який було отримано побутовим споживачем відповідно до укладеного договору).
Аналогічний висновок про обов`язок АТ "НАК "Нафтогаз України" видати номінації теплопостачальним підприємствам відповідно до зазначеного розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17, від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18.
4.17. У той же час суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, задовольняючи позовні вимоги АТ "Укртрансгаз", який посилався, у тому числі, на здійснення відповідачем безпідставного відбору з газотранспортної системи природного газу без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, не звернули уваги на укладення між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Криворіжтепломережа" договору та не взяли до уваги положення законодавчих та підзаконних нормативних актів (зокрема, Положення від 22.03.2017 № 187 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р) щодо постачання природного газу для теплопостачальних організацій.
4.18. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам учасників справи, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи знайшли підтвердження, а тому судові рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.