ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 907/416/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Національний банк України,
2) Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності, припинення права власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У травні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" (далі - ПрАТ "Закарпаттяобленерго") звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат" (далі - ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат") про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності, припинення права власності.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява ПрАТ "Закарпаттяобленерго" від 28.05.2021 № 05-2021/38 про забезпечення позову у справі № 907/416/21 шляхом: накладення арешту на нерухоме майно ПрАТ "Берегівський м`ясо комбінат", а саме, будівлю трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3; заборони відповідачу та іншим особам укладати договори та вчиняти правочини з метою відчуження або передачі будівлі трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3; заборони відповідачу та іншим особам, в тому числі Національному банку України та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вчиняти будь які реєстраційні дії, здійснювати відчуження будівлі трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3.
Зазначену заяву позивач обґрунтовує посиланням на те, що з інформації, яка містися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено, що на майновий комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3, до складу якого входить ЗТП-28г під зміненим найменуванням трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", накладено арешт на підставі постанови про арешт майна від 06.06.2019 № 59295866, виданої відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. З цієї ж інформаційної довідки також вбачається, що на зазначений майновий комплекс договором іпотеки накладено обтяження у виді заборони на відчуження нерухомого майна. Іпотекодержателем відповідно до інформаційної довідки виступає Національний банк України, як кредитор щодо основного зобов`язання, забезпеченого договором іпотеки, а відповідач є іпотекодавцем. При цьому на час подання до суду заяви про забезпечення позову у даній справі позивачем виявлено, що згідно з відомостями із Системи електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ) за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3 було проведено три спроби реалізації арештованого майнового комплексу, до складу якого входить спірна трансформаторна підстанція ЗТП-28г. Однак майновий комплекс на електронних торгах реалізовано не було.
Позивач наголошує, що у такому випадку відповідно до положень статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", майно або переходить до стягувача за його письмовою заявою, або ж арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. Тому позивач вважає, що оскільки з приводу будівлі ЗТП-28г (під зміненим найменуванням трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж") вже було здійснено низку дій щодо передачі вказаного об`єкта нерухомості разом з майновим комплексом в іпотеку, та три спроби реалізації майнового комплексу, у складі якого перебуває ЗТП-28г, шляхом продажу на електронних торгах, при цьому всі ці дії були здійснені без відома та поза волею власника, яким є ПрАТ "Закарпаттяобленерго", існують обґрунтовані підстави вважати, що в ході розгляду справи за вищевказаними позовними вимогами будівля ЗТП-28г (під зміненим найменуванням трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж") може бути відчужена та зареєстрована за іншою особою, що знівелює результат судового розгляду, зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі та можливість ефективного відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно - будівлю трансформаторної, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти правочини з метою відчуження або передачі такого нерухомого майна, заборони вчинення будь яких реєстраційних дії та дій, спрямованих на відчуження будівлі трансформаторної.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2021 (суддя Пригара Л. І.) заяву ПрАТ "Закарпаттяобленерго" про забезпечення позову у справі № 907/416/21 задоволено; накладено арешт на нерухоме майно ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат", а саме: на будівлю трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 54071821102); заборонено відповідачу ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" та іншим особам укладати договори та вчиняти правочини з метою відчуження або передачі будівлі трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 54071821102); заборонено відповідачу ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" та іншим особам, в тому числі Національному банку України та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати відчуження спірної будівлі.
Ухвала місцевого господарського суду арґументована тим, що, враховуючи предмет спору та позовні вимоги, з якими позивач звернувся до суду, а також наявність підстав вважати, що у випадку задоволення позову позивач потенційно буде позбавлений можливості виконання рішення суду шляхом припинення права власності, місцевий господарський суд дійшов висновку, що є доцільним вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно - будівлю трансформаторної, заборони відповідачу та іншим особам, в тому числі Національному банку України та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, укладати договори та вчиняти правочини з метою відчуження або передачі такого майна, заборони вчинення будь яких реєстраційних дії та здійснення відчуження щодо будівлі трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3. Місцевий господарський суд наголосив, що такі заходи є адекватними та забезпечать збалансованість інтересів сторін, можливість фактичного виконання рішення суду у випадку задоволення позову та ефективний захист і відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду із цим позовом.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (Плотніцький Б. Д. - головуючий, судді Кравчук Н. М., Марко Р. І.) ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2021 у справі № 907/416/21 скасовано; у задоволенні заяви ПрАТ "Закарпаттяобленерго" від 28.05.2021 № 05-2021/38 про забезпечення позову відмовлено.
Аргументуючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У цій справі, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Фактично обраний позивачем спосіб забезпечення позову зупиняє виконання судового рішення в іншій справі № 907/628/17 (за позовом Національного банку України до ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" про звернення стягнення на предмет іпотеки). Посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 25.10.2020 у справі № 524/7234/18 щодо недопустимості забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили, апеляційний господарський суд зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат", а саме будівлю трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3 порушує права Національного банку України як стягувача у виконавчому провадженні, тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 907/416/21, ПрАТ "Закарпаттяобленерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2021 у справі № 907/416/21 - залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статей 56, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
ПрАТ "Закарпаттяобленерго" наголошує, що до заяви про забезпечення позову надано відповідні докази, які підтверджують реальну можливість вибуття з власності відповідача майнового комплексу, у складі якого знаходиться спірна будівля ЗТП-28г (під зміненим найменуванням трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж"), що, в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог, а саме докази щодо продажу зазначеного комплексу через аукціон з публічних торгів, докази про заборону на відчуження та накладення арешту на майно. Скаржник наголошує, що незастосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову може призвести до подальшого порушення права власності ПрАТ "Закарпаттяобленерго".
Заявник касаційної скарги наголошує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо можливості представництва Національного банку України головним юрисконсультом відділу правової та судової роботи з проблемними активами юридичного департаменту Національного банку України Лантухом Є. С., враховуючи, що: факт надання до апеляційної скарги довіреності від 02.10.2020 № 18-0011/55546 виключає самопредставництво Національного банку України у цій справі; оскільки Лантух Є. С. представляє інтереси Національного банку України на підставі довіреності, тобто у порядку представництва, то зазначена особа повинна була надати до апеляційної скарги докази того, що вона є адвокатом; Лантух Є. С. є неналежним представником у цій справі, оскільки наразі не має права здійснювати адвокатську діяльність, а тому не міг підписувати апеляційну скаргу від імені Національного банку України; до апеляційної скарги не надано копію розпорядження Національного банку України від 12.02.2021 № 421-ра, а тому неможливо встановити, чи має право Лантух Є. С. підписувати, зокрема, апеляційні скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України просить залишити її без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 907/416/21 - залишити без змін.
Верховний Суд звертає увагу на те, що у зв`язку із відпусткою судді Верховного Суду Могила С. К. відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.11.2021 для розгляду справи № 907/416/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у такому складі: доповідач - Волковицька Н. О., судді Міщенко І. С., Случ О. В.
Позиція Верховного Суду
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень статей 136, 137 ГПК України.
Розглянувши наведені доводи, Верховний Суд зазначає про таке.
Так, предметом розгляду є питання наявності або навпаки правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно із частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21).
Як свідчать матеріали справи та установлено судом апеляційної інстанції, предметом позову у цій справі є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про право власності, припинення права власності на будівлю трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, вул. Сільвая (Кооперативна), буд. 3.
Водночас рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у справі № 907/628/17 за позовом Національного банку України до ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комрційний Банк "Фінансова ініціатива" за кредитними договорами від 20.02.2009 № 12/09/2 (із змінами та доповненнями) та від 13.05.2014 № 12/09/5 (із змінами та доповненнями) перед Національним банком України на загальну суму заборгованості 2 355 336 712,33 грн, з яких за кредитним договором № 12/09/2 заборгованість у сумі 219 443 698, 63 грн, в т.ч. за кредитом - 200 000 000,00 грн; заборгованість за процентами - 19 413 698,63 грн; штраф (пункт 2.3.10 кредитного договору) - 300 00,00 грн; за кредитним договором № 12/09/5: заборгованість у сумі 2 135 893 013,70 грн в т.ч. за кредитом - 2 000 000 000,00 грн; заборгованість за процентами - 135 863 013,70 грн; штраф (пункту 2.3.16 кредитного договору) - 300 00,00 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 30.03.2010, укладеним між Національним банком України та ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. та зареєстрованим в реєстрі за № 660 (із змінами та доповненнями) на таке нерухоме майно: комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, місто Берегово, вулиця Сільвая (Кооперативна), будинок 3, і складається з: адмінбудівля, двоповерхова, складається з 28 приміщень, в тому числі адміністративна будівля літ. "А" загальною площею 339,5 кв.м; головний виробничий комплекс літ. "Б", загальною площею 1749,3 кв.м; прохідна літ. "В", загальною площею 8,1 кв.м; вагова літ. "Г", загальною площею 116,4 кв.м; контора літ. "Д", загальною площею 53,6 кв.м; пральна та котельна, одноповерхова, складається з 6 приміщень, під літерами "Е-Е1", загальною площею 160,1 кв.м; трансформаторна, одноповерхова, складається з 2 приміщень, під літерою "Ж", загальною площею 40,6 кв.м; склад, одноповерховий, складається з 1 приміщення, під літерою "З", загальною площею 25,9 кв.м; склад, одноповерховий, складається з 1 приміщення, під літерою "И", загальною площею 60,00 кв.м; склад, одноповерховий, складається 6 приміщення, під літерою "И", загальною площею 173,8 кв.м; корпус для тримання худоби, одноповерховий, складається з 9 приміщень, під літерою "К", загальною площею 599,8 кв.м; насосна, одноповерхова, складається з 1 приміщення, під літерою "Л", загальною площею 6,5 кв.м, склад, одноповерховий, складається з 1 приміщення, під літерою "Н", загальною площею 13,7 кв.м; птахоцех, двоповерховий, складається з 9 приміщень, під літерою "М", загальною площею 774,3 кв.м; склад, одноповерховий, складається з 1 приміщення, під літерою "П", загальною площею 47,2 кв.м; склад, одноповерховий, складається з 1 приміщення, під літерою "Р", загальною площею 16,8 кв.м; склад, одноповерховий, складається з 2 приміщень, під літерою "С", загальною площею 26,9 кв.м; склад під літерою "Т"; склад, одноповерховий, складається з 2 приміщень, під літерою "X", загальною площею 88,3 кв.м; навіс під літерою "Ф"; ворота, під номером 1-3; огорожа, під номером 4; збірник для рідких відходів, під номером 5; очисні споруди, під номером 6; свердловина, під номером 7, тротуар, під літерою "І", реєстраційний номер 15430154.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Стаття 327 ГПК України регламентує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Верховний Суд звертає увагу, на те що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14).
Таким чином, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136, 137 ГПК України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновок суду першої інстанції про забезпечення позову у справі є необґрунтованим.
Звідси висновок суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову зупиняє виконання судового рішення в іншій справі № 907/628/17 (за позовом Національного банку України до ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки), а забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат", а саме будівлю трансформаторної, одноповерхової, що складається з двох приміщень, під літерою "Ж", яка перебуває у складі об`єкта нерухомого майна "комплекс", розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Сільвая, буд. 3, порушує права Національного банку України як стягувача у виконавчому провадженні, що свідчить про незаконність винесеної ухвали суду першої інстанції та недотримання збалансованості інтересів сторін, є правомірним.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції положень статей 136, 137 ГПК України не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 колегією суддів відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.
Щодо посилань скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 56 ГПК України, то Верховний Суд зазначає про таке.
Виходячи із аналізу положень статей 56, 58 ГПК України, представництво Національного банку України у цій справі може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20, від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20, ухвалах від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 22.02.2021 у справі № 908/183/20).
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З огляду на зазначену законодавчу норму Верховний Суд дотримується такої позиції: якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім`я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом в ухвалах від 23.01.2020 у справі № 926/1336/19, від 07.03.2018 у справі № 921/502/17-Г/8, від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19).
Отже, вирішуючи питання щодо наявності повноважень в особи, яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд з урахуванням вимог частини 2 статті 86 ГПК України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга подана 05.07.2021 та підписана головним юрисконсультом відділу правової та судової роботи з проблемними активами юридичного департаменту Національного банку України (на підставі частини 4 статті 56 ГПК України) Лантухом Є. С.
При цьому, перевіривши інформацію, наявну у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, апеляційний господарський суд зазначив, що у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначені відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи - Національного банку України, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації, серед яких є ЛАНТУХ ЄВГЕН СЕРГІЙОВИЧ (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (розпорядження Національного банку України від 12.02.2021 № 421-ра)).
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що повноваження Лантуха Є. С. представляти та діяти в інтересах Національного банку України в суді апеляційної інстанції, зокрема підписувати апеляційну скаргу, підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 56 ГПК України є необґрунтованими.
Доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи розпорядження Національного банку України від 12.02.2021 № 421-ра, колегією суддів відхиляються, адже у разі недодання до апеляційної скарги зазначеного розпорядження суд апеляційної інстанції не був позбавлений права перевірити відомості щодо: прізвища, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на викладене, звертаючись із касаційною скаргою, позивач не спростував висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої ним постанови. Оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.