ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/1750/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз"
представник позивача - адвокат Онищенко І.П., довіреність № 1-2516 від 10.12.2020,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія"
представник відповідача - Степанова О.В., протокол загальних зборі учасників №7 від 20.05.2021,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
представник третьої особи - адвокат Коваль Н.Т., довіреність № 14-177 від 16.09.2021,
2. Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
представники - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon") касаційну скаргу
Акціонерного товариство "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Донецької області
від 12.08.2020
у складі колегії суддів: Ніколаєвої Л.В. (головуючого), Паляниці Ю.О., Чернової О.В.
та на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 27.01.2021
у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуючого), Сіверін В.І., Гетьман Р.А.
у справі за позовом
Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія"
про стягнення 157 795 712,48 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рух справи та короткий зміст вимог
1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило суд:
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" (далі - ТОВ "Бахмут-Енергія") повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 23 613,134 тис. куб. м.;
- стягнути з ТОВ "Бахмут-Енергія" на користь АТ "Укртрансгаз" 157 795 712,48 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 23 613,134 тис. куб. м.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на здійснення відповідачем з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є третя особа 2 (ПАТ "Донецькоблгаз"), відбору природного газу у жовтні 2016 - квітні 2017, за відсутністю постачальника природного газу та без оформлення договірних відносин з позивачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 у справі №905/1750/19 відмовлено АТ "Укртрансгаз" у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 905/1750/19 апеляційну скаргу представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - адвоката Петрук Я.Ю. (вх. № 2997Д/1-18) та апеляційну скаргу представника АТ "Укртрансгаз" - адвоката Кухтик В.М. (вх. №3079Д/1-18) залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 у справі №905/1750/19 залишено без змін.
5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
6. Зокрема, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що у цьому випадку, захист майнових інтересів позивача, як оператора ГТС, має здійснюватися в межах правовідносин з надання послуг балансування в порядку, встановленому Кодексом ГТС та договором про транспортування природного газу, укладеним між АТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Донецькоблгаз".
Судом констатовано, що такий захист майнових інтересів вже здійснюється позивачем в межах справи № 905/1140/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Донецькоблгаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача НАК "Нафтогаз України" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в т.ч. ТОВ "Бахмут-Енергія" про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу та пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 905/1750/19, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою про скасування оскаржених рішення та постанови, з вимогою прийняти нове рішення про задоволення позову.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1750/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021.
9. Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз", датою проведення судового засідання визначено 12.10.2021.
10. 24.09.2021 засобами електронного зв`язку від ТОВ "Бахмут-Енергія" на адресу Касаційного господарського суду, надійшло клопотання про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
11. 30.09.2021 від ТОВ "Бахмут-Енергія" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
12. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 Клопотання ТОВ "Бахмут-Енергія" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" - задовольнити.
13. В судове засідання 12.10.2021 з`явилися представники позивача (скаржника) АТ "Укртрансгаз", відповідача ТОВ "Бахмут-Енергія" та третьої особи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які надали пояснення у справі.
14. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
15. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 905/1750/19 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
16. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (12.10.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 12.10.2021.
17. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(АТ "Укртрансгаз")
18. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, про незастосування норм матеріального права статей 1212, 1213 ЦК України, які підлягали застосуванню, при відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо можливості виникнення кондиційних зобов`язань та відповідної кваліфікації правовідносин сторін; порушенні норм матеріального права, які полягають у неправильному застосуванні статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України та частини 2 статті 5 ГПК України в частині визначення ефективного способу захисту, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження є порушенням норм процесуального права статей 76, 79, 86, 236 ГПК України, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а отже порушення норм процесуального права - статей 209, 210, пунктів 1-2 частини 1 статті 237 ГПК України, що полягає у не з`ясуванні обставин, якими обґрунтовувались позовні вимоги, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову Позивачу у задоволенні позовних вимог.
Доводи відповідача
(ТОВ "Бахмут-Енергія")
19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови та не погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі.
20. Зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що позивачем неправильно надано кваліфікацію спірним правовідносинам, та з огляду на спеціальне законодавство у сфері газопостачання, яким врегульовано такі правовідносини, положення глави 83 ЦК України, зокрема статей 1212, 1213 ЦК України щодо безпідставного набуття, збереження майна, на які посилається позивач, застосуванню не підлягають.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частини 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
22. Як вбачається з суті і змісту касаційної скарги (пункт 18 цієї Постанови), а також пояснень уповноваженого представника позивача в судовому засіданні 12.10.2021, підставами касаційного оскарження судових рішень скаржником визначено пункти 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
23. Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
23.1. У цій справі № 905/1750/19 предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави в порядку статей 1212, 1213 ЦК України, за відсутності укладеного договору постачання природного газу.
23.2. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України у подібних даній справі правовідносинах, а саме у випадку безпідставного набуття споживачем природного газу за відсутності постачальника.
23.3. Надаючи оцінку цьому доводу скаржника суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зважає на таке.
23.4. У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", 2)Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", 3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка", 4) Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", 5) Військова частина 3057 Національної гвардії України про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі № 911/2280/19.
23.5. Верховний Суд вказав на те, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.
23.6. Також, у справі № 905/2248/18 Верховним Судом констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).
23.7. Отже, доводи скаржника у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав відступати від яких не вбачає.
23.8. За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин у справі, що переглядається, положень статей 1212, 1213 ЦК України, отже і необхідності формування відповідного висновку щодо їх застосування за наведених у касаційній скарзі доводів і вимог.
23.9. Висновки щодо застосування норм статей 1212 - 1213 ЦК України щодо безпідставно набутого майна у правовідносинах щодо газопостачання сформовані Верховним Судом, зокрема, у постановах 25.02.2020 у справі №905/2248/18 та обґрунтованих підстав для відступу від таких висновків скаржником (АТ "Укртрансгаз") не наведено.
23.10. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
23.11. При цьому Колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
23.12. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
23.13. У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
23.14. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
23.15. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
23.16. При цьому, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
23.17. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
23.18. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
23.19. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
23.20. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
23.21. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження в цій частині.
24. Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
24.1. Скаржник у касаційній скарзі вказує на порушення норм процесуального права, внаслідок чого суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов невідповідних обставинам справи висновків (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
На переконання скаржника, ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження є порушенням норм процесуального права, статей 76, 79, 86, 236 ГПК України, що призвело до невідповідності висновків суду, обставинам справи, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а отже порушення інших норм процесуального права, як то статей 209, 210, пунктів 1-2 частини 1 статті 237 ГПК України, що полягає у не з`ясуванні обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
24.2. Відхиляючи доводи скаржників щодо неповноти з`ясування судом обставин справи колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
24.3. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
24.4. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що скаржник належним чином не обґрунтував наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, зокрема пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, на який йдеться посилання у касаційній скарзі.
24.5. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи АТ "Укртрансгаз" про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам позивача, за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
24.6. Враховуючи наведене у задоволенні касаційних скарг з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 (1 частини третьої статті 310) ГПК України необхідно відмовити, позаяк судом касаційної інстанції посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу визнано необґрунтованими.