ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/3355/19
адміністративне провадження № К/9901/35816/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В. Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача Федорука А.Л.
представника відповідача Логовської Г.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є Головного управління ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Пилипенко О.Є., суддів: Бєлової Л.В., Епель О.В.)
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0129538-131032655 від 22.03.2018 року та зобов`язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будівлі промисловості (складські приміщення), якими володіє позивач, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Уважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 0129538-1310-2655 від 22 березня 2018 року на суму 19 180,80 грн. про зобов`язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 року. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що положення пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, ст. 51 Цивільного кодексу України, ст. 62 Господарського кодексу України передбачено, що будівлі, які належать на праві власності ОСОБА_1 є будівлями промисловості, а тому згідно з пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2019 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
6. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив із того, що об`єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із постановою апеляційної інстанції, Позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2011 року позивачу належить частина промислової будівлі - складське приміщення цеху по виробництву кондитерських виробів. Це приміщення має загальну площу 1 198,8 кв. м. та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
9. Згідно даних технічного паспорту (арк. 13) зазначене приміщення є складовою частиною промислової будівлі - цеху по виробництву кондитерських виробів.
10. 22 березня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві склало податкове повідомлення - рішення № 0129538-1310-2655 (арк. 12).
11. Згідно з наданою позивачем суду довідкою ПАТ "Укрпошта" № 1853-Ф-2019022510110-В від 22 березня 2018 року (арк. 52) відправлення № 0101123247516 від 15 листопада 2018 року, яким було направлено податкове повідомлення - рішення № 0129538-1310-2655 позивачу, надійшло 16 листопада 2018 року до відділення поштового зв`язку 01010, місто Київ та 17 листопада 2018 вручене особисто адресату.
12. Унаслідок оскарження складеного відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0129538-1310-2655 в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 01 лютого 2019 року у задоволенні адміністративної скарги позивача відмовлено.
13. Уважаючи податкове повідомлення - рішення № 0129538-1310-2655 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що норма підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не містить застережень щодо застосування пільги при нарахуванні податку на об`єкти нерухомості лише в разі перебування будівель промисловості у власності саме юридичних осіб.
15. У відзиві на касаційну скаргу податковий орган вказує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції винесене законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цього суду не спростовують.
16. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу, просив їі задовольнити; представник відповідача заперечила проти задоволення останньої, посилаючись на її необґрунтованість.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Ураховуючи положення п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
18. Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
19. З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
20. Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
21. Підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
22. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
23. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
24. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе лише у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
25. Визначальним критерієм для висновків суду апеляційної інстанції щодо незастосування до спірних правовідносин норми підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України було те, що суб`єктами цієї пільги за даною нормою є виключно промислові підприємства.
26. Верховний Суд зазначає про помилковість таких висновків суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
27. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.
28. Обмежувальне тлумачення шляхом введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
29. При цьому, самостійно, специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
30. Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
31. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.
32. Отже, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
33. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.
34. У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року (справа №806/2676/17), та підтвердила застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
35. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
36. За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
37. Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві), Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, вважає за необхідне замінити належного відповідача, а саме Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві(код ЄДРПОУ ВП44116011).
38. Повний текст постанови складений 03 листопада 2021 року.
39. Керуючись статтями 245, 246, 250, 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд