ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа №826/15488/16
касаційне провадження № К/9901/40291/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у порядку підготовки справи до касаційного розгляду, розглянув касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (суддя - Шурко О.І., Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі № 826/15488/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" до Головного управління ДФС у місті Києві (далі у тексті - Управління, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2016 № 0314140101 та № 0315140101, від 29.09.2016 № 0462140101,
УСТАНОВИВ:
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 01.03.2017 позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаною постановою Головне управління ДФС у місті Києві, звернулося до суду із апеляційною скаргою.
Київський апеляційний адміністративний суд у зв`язку із ненаданням скаржником доказів сплати судового збору, ухвалою від 17.03.2017 відмовив у задоволенні клопотання Управління про звільнення від сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу без руху та зобов`язав контролюючий орган протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 клопотання ГУ ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено строк на 30 днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.
У зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 12.04.2017 та не усуненням недоліків апеляційної скарги Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2017 апеляційну скаргу повернув заявнику.
28.08.2017 Управління вдруге звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, ГУ ДФС у м. Києві обґрунтувало причини пропуску строку тим, що вперше звертався із апеляційною скаргою у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на сплату не у повному обсязі скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв`язку з відсутністю фінансування, а на даний час у нього з`явилась можливість сплатити збір.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2017, розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, дійшов висновків, що контролюючим органом не було наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та ухвалою від 21.09.2017 відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного суду міста Києва від 01.03.2017 та відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі.
Управління оскаржило ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.11.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 21.09.2017, а справу направити до цього ж суду для розгляду по суті та суд витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги Управління вказує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені відсутністю належних коштів на рахунку, призначених на сплату судового збору та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ. Крім того, вважає, що суд в ухвалі від 21.09.2017 не надав належної правової оцінки клопотанню апелянта про поновлення строку на апеляційне провадження, чим позбавив можливості на захист порушених прав ДПІ та не розглянув справу по суті.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що відсутність коштів для сплати судового збору та інші причини вказані касатором не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, за результатом якого постановлено ухвалу від 21.09.2017, зважаючи на те, що судами неодноразово надавався строк на усунення недоліків, виявлених при подачі апеляційної скарги у встановлені строки, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Управління та просить залишити її без задоволення, оспорювану ухвалу без змін.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.10.2021 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26.10.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено колегією суддів, суд апеляційної інстанції відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження правомірно визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, які обумовлені відсутністю бюджетних асигнувань та його неналежним фінансуванням. Усуваючи недоліки апеляційної скарги, скаржник обґрунтовує їх одними й тими ж підставами, а саме: відсутністю коштів для сплати судового збору, які й наводились в апеляційній скарзі при зверненні вперше, які, в свою чергу, вже визначалися судом неповажними. При цьому інших доказів поважності пропущеного стр