ПОСТАНОВА
Іменем України
01 листопада 2021 року
Київ
справа №520/5138/2020
адміністративне провадження №К/9901/30399/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представник позивача - Бояринцев О.А.
представник відповідача - Саєнко Л.І. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу № 520/5138/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (головуючий суддя - Зінченко А. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Бершов Г. Є., судді: Ральченко І. М., Катунов В. В.),
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДПС від 19 грудня 2019 року № 00001613305, №00001623305, № 00001633305, № 00001643305, № 00001653305, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 грудня 2019 року №Ф-00000103305.
На обґрунтування своїх вимог посилався на безпідставність та протиправність висновків ГУ ДПС про необхідність оподаткування доходу, отриманого від продажу власного нерухомого майна, податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) та податком на додану вартість (далі - ПДВ) на загальних підставах.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року, позов задовольнив повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20 лютого 2003 року та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний).
Позивач перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області.
У зв`язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та виявленням недостовірності даних, що містяться в податкових деклараціях за 2016 рік та 2017 рік, ГУ ДПС надіслало ФОП ОСОБА_1 письмовий запит від 5 вересня 2019 року №38/Н/20-40-33-05-16 про надання пояснень та документального підтвердження здійснення операцій з придбання будинку АДРЕСА_1, його реконструкції та подальшої реалізації.
Позивач, у відповідь на цей запит ГУ ДПС, 24 вересня 2019 року надав письмові пояснення та копії договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та купівлі-продажу квартир у цьому будинку.
На підставі наказу від 7 жовтня 2019 року № 1027 ГУ ДПС у період з 22 жовтня 2019 року по 4 листопада 2019 року провело документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати єдиного соціального внеску, дотримання вимог іншого податкового законодавства за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено Акт від 5 листопада 2019 року № 646/20-40-33-05-07/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:
- пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю;
- пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.5 статті 177 ПК України, а саме заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на 3660878,7 грн;
- підпункту 7 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298, пункту 299.7 статті 299 ПК України, зокрема, провадження у 4 кварталі 2016 року видів діяльності не зазначених у реєстрі платників єдиного податку;
- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини восьмої статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) в частині заниження бази нарахування єдиного внеску, внаслідок чого донараховано єдиний внесок за 2017 рік в сумі 101277,0 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, чим занижено податкові зобов`язання з військового збору у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму 305073,23 грн;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 4067644,0 грн.
На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС 19 грудня 2019 року прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 00001623305 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 5084555,00 грн, у тому числі за основним платежем - 4067644,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1016911,00 грн;
- № 00001633305 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4576098,38 грн, у тому числі за основним платежем - 3660878,70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 915219,68 грн;
- № 00001643305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем - "адміністративні штрафи та інші санкції" на суму 510,00 грн;
- № 00001653305 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 381341,54 грн, у тому числі за основним платежем - 305073,23 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 76268,31 грн;
- рішення № 00001613305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 20255,4 грн;
Також ГУ ДПС сформувало і направило позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-00000103305 на суму 101277,0 грн.
Суди встановили, що підставою для цих висновків стали встановлені ГУ ДПС обставини придбання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року у спільну власність (по 1/2 частки) нежитлового приміщення загальною площею 4923,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення позивачем, як замовником та генеральним підрядником будівельних робіт, було реконструйовано під розміщення житлових квартир. Після проведеної реконструкції ОСОБА_1 набув у власність 164 квартири загальною площею 3837,3 кв.м. Протягом 2016 - 2017 років позивач, на підставі укладених договорів, реалізував частину нежитлових приміщень та квартир, розташованих в будинку АДРЕСА_1, на загальну суму 20195179,0 грн.
ГУ ДПС дійшло висновку, що операції позивача, зміст яких полягає у систематичній реалізації нерухомого майна, має ознаки підприємницької діяльності, а тому підлягає оподаткуванню на загальних підставах відповідно до статті 177 ПК України.
Задовольняючи позов та скасовуючи прийняті ГУ ДПС податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування санкцій, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки), суди виходили з того, що у спірних правовідносинах предметом діяльності ОСОБА_1 було придбання та реконструкція одного об`єкта нерухомості, а тому така діяльність не може вважатись систематичною, тобто підпадати під визначення підприємницької діяльності.
З цих підстав суди відхилили також доводи ГУ ДПС про те, що реалізація ОСОБА_1 великої кількості квартир цього будинку свідчить про систематичність діяльності позивача. При цьому, суди зазначили, що при укладанні договорів з продажу квартир під час здійснення їх нотаріального посвідчення позивачем, відповідно до приписів пункту 172.4 статті 172 ПК України, був сплачений податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 00001643305 про застосування штрафу в сумі 510 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 у відповідь на запит повідомив ГУ ДПС про об`єктивну неможливість надання витребуваних документів, тобто їх ненадання не залежало від дій (бездіяльності) позивача. Зазначена неможливість надання позивачем оригіналів документів під час перевірки свідчить про відсутність протиправності дій позивача та, відповідно, відсутність підстав для притягнення до відповідальності за пунктом 121.1 статті 121 ПК України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2018 року у справі №826/13138/15, внаслідок чого дійшли помилкового висновку, що позивачем не було порушено приписів пункту 172.4 статті 172, пункту 167.2 статті 167 ПК України. На переконання ГУ ДПС, діяльність ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років як замовника будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення, та подальший систематичний продаж ним як фізичною особою у 2017 році 156 відокремлених квартир, має ознаки підприємницької, а тому ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 % відповідно до статті 177 ПК України. Інші рішення ГУ ДПС є похідними від цього висновку, а тому ГУ ДПС вважає, що підстави для задоволення позову були відсутні.
ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що посилання ГУ ДПС на постанову Верховного Суду є недоречними з огляду на відмінність правовідносин у справі №826/13138/15 від правовідносин у справі №520/5138/2020, у якій подано касаційну скаргу.
Ухвалою від 30 листопада 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів ГУ ДПС про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №826/13138/15.
Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 43983495), для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених у ній. Просив касаційну скаргу задовольнити, судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Представник позивача заперечував проти доводів і вимог касаційної скарги, зазначав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність в діях позивача в