ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа №240/8934/19
адміністративне провадження № К/9901/5352/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/8934/19
за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів Граб Л.С., Іваненко Т.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 20.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність (дії) Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Ємільчинське ОУ ПФУ; правонаступником якого є ГУ ПФУ) щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати їй з 01.01.2014 до 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ);
зобов`язати Ємільчинське ОУ ПФУ здійснити перерахунок її пенсії з 01.01.2014 до 02.08.2014 відповідно статті 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 до 02.08.2014 згідно із статтею 50 Закону № 796-ХІІ у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) та її віднесено до І категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_1 вказала, що внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії їй встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із чим їй призначено пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. При цьому, ОСОБА_1 зауважила, що з січня 2014 року пенсія їй виплачується у значно меншому розмірі, ніж встановлено законом, а територіальним органом Пенсійного фонду України їй відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210).
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 19.08.2019 задовольнив позовні вимоги.
3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.01.2020 скасував рішення суду першої інстанції, а позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) залишив без розгляду.
4. 19.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 16.03.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, з 27.11.2013 їй встановлено II групу інвалідності.
Позивач перебуває на обліку у Ємільчинському ОУ ПФУ, правонаступником якого є ГУ ПФУ та отримує пенсію, призначену відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
04.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, яка отримана відповідачем 07.06.2019, про проведення перерахунку її пенсії за період з 01.01.2014 до 02.08.2014.
Листом від 18.06.2019 №54/Г-8 ГУ ПФУ відмовило позивачці у перерахунку її пенсії за вищевказаний період, посилаючись на Порядок №1210, яким визначені розміри пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначені згідно із Законом № 796-ХІІ.
Вважаючи вказану відмову у перерахунку пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 мала бути здійснена виплата позивачці пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, який має пріоритет над підзаконним нормативно-правовим актом, а не у розмірі, визначеному Порядком №1210, що свідчить про вчинення відповідачем протиправних дій.
8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 виходив із того, що позивачка, звернувшись 20.06.2019 до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, пропустила строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 87 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) та статті 46 Закону № 1058-IV, оскільки суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав виходить із такого.
11. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
13. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
14. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
15. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
18. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
21. При цьому, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
22. Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
23. Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
24. Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
25. За таких обставин, отримання позивачкою листа ГУ ПФУ від 18.06.2019 №54/Г-8 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти через 5 років з моменту, коли отримала пенсію у меншому, на її думку розмірі.
26. До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись 04.06.2019 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивачка вже знала, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір її пенсії обчислювався та виплачувався не у встановленому Законом №796-XII розмірі.
27. Щодо посилань скаржниці на положення статті 87 Закону №1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
28. Таким чином, доводи касаційної скарги позивачки не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,