ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №523/4351/19
провадження № 51-2875км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Маринич В.К.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнецов С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160490003112, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Білгород-Дністровський Одеської області, проживає в АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свої доводи засуджений мотивує тим, щоухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК України, оскільки суд належним чином не спростував доводів його апеляційної скарги.
Зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги закону щодо безпосередності дослідження доказів, побудувавши свої висновки на недопустимих доказах та інших доказах, які судами досліджувались формально.
Стверджує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, не звернув уваги на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, якими визначено прокурора або групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у цьому кримінальному провадженні, що обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних підстав.
Вказує, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не може замінити таку постанову прокуратури, оскільки він не кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.
Також зазначає, що обвинувальний вирок стосовно нього ухвалений без належного спростування доводів сторони захисту про відсутність в його діях умислу на порушення правил дорожнього руху та недоведеність його винуватості поза розумним сумнівом, однак апеляційний суд не усунув цих недоліків у своєму рішенні.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року - без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 червня 2017 року приблизно о 12:10 в світлий час доби при достатній видимості в умовах сухої проїзної частини, керуючи технічно справним автомобілем "Renault Kangoo", д/н, НОМЕР_1, здійснював рух по правій смузі для руху на вул. Академіка Заболотного, з боку проспекту Добровольського в напрямку вул. Семена Палія в м. Одесі, будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою наближався до заїзду на територію КУ "ООКЛ" на вул. Академіка Заболотного, 26 в м. Одесі, мав наміри повернути ліворуч на прилеглу територію та, незважаючи на заборону вказаного маневру на даній ділянці дороги, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, маючи об`єктивну можливість бачити в ліве дзеркало заднього виду мотоцикл "Yamaha R-6", д/н НОМЕР_2, який здійснював рух позаду по другій смузі попутного напрямку, не переконався, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надавши дорогу мотоциклу, що рухався позаду в попутному напрямку по тій смузі, яку він має намір перетнути, почав виконувати поворот ліворуч, перетнувши подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на полоси зустрічного руху та допустив зіткнення з мотоциклом "Yamaha R-6", д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався по другій полосі руху у попутному напрямку.
У вказаній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.3 "б", 10.1., 10.4., 11.4., 34. "Дорожня розмітка", п.1.3 Правил дорожнього руху (введені в дію 01 січня 2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1306 від
10 жовтня 2001 року), що перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, тіла правої лопатки, 4-8 правих ребер, садна правого плечового суглобу, обох передплічь, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив доводам касаційної скарги, просив залишити ухвалу суду без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Засуджений ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце касаційного розгляду.
Мотиви Суду
Щодо меж касаційного розгляду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Щодо доведеності винуватості
Посилання засудженого на недоведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки судами не встановлено в чому саме полягало порушення ним Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не спростовано доводів сторони захисту щодо відсутності у нього умислу на таке порушення та недоведеність об`єктивної сторони інкримінованого йому діяння із посиланням на конкретні норми, не заслуговують на увагу.
Так, відповідальність за ч.1 ст. 286 КК України настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Злочин передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і перебувають із ними у причинному зв`язку.
З урахуванням викладеного, під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
У цьому кримінальному провадженні при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, та наданні правової оцінки діям ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що останній, керуючи технічно справним автомобілем "Renault Kangoo", д/н НОМЕР_1, мав намір повернути ліворуч на прилеглу територію та, незважаючи на заборону вказаного маневру на даній ділянці дороги, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, маючи об`єктивну можливість бачити в ліве дзеркало заднього виду мотоцикл "Yamaha R-6", д/н НОМЕР_2, який здійснював рух позаду по другій смузі попутного напрямку, не переконався, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надавши дорогу мотоциклу, що рухався позаду в попутному напрямку по тій смузі, яку він має намір перетнути, почав виконувати поворот ліворуч, перетнувши подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на полоси зустрічного руху та допустив зіткнення з мотоциклом під керуванням потерпілого ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Разом із цим, суд першої інстанції чітко вказав, які саме пункти ПДР порушив водій, це вимоги п. п. 2.3 "б", 10.1., 10.4., 11.4., 34. "Дорожня розмітка", п.1.3 Правил дорожнього руху (введені в дію 01 січня 2002 року), а також встановив, що порушення вказаних вимог ПДР перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою засудженого, зазначив, що висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України зроблений на підставі показань самого засудженого, показань потерпілого, свідків та досліджених письмових доказів.
Так судом апеляційної інстанції спростовані доказами доводи апеляційної скарги засудженого про те, що на місці дорожньо-транспортної пригоди була дорожня розмітка 1.9 (перервана подвійна смуга).
Зокрема, суд апеляційної інстанції врахував показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які зазначили про наявність в місці ДТП лінії дорожньої розмітки 1.3 п.34 розділ 1"Горизонтальна розмітка" ПДР, яку перетинати забороняється.
Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги про те, що потерпілий ОСОБА_2 не справився з керуванням під час екстреного гальмування, що призвело до падіння та отримання ним тілесних ушкоджень, та дослідивши фотознімки долучені стороною захисту з місця події на підтвердження позиції засудженого, визнав їх неналежним доказом, зазначивши про те, що знімки зроблені у невстановлений час, тоді як фотознімки в ілюстрованій таблиці до протоколу огляду місця події від 29 червня 2017 року зроблені безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди.
Апеляційним судом також спростовано твердження сторони захисту про те, що судом першої інстанції у вироку не зазначені результати розгляду клопотання щодо проведення повторного слідчого експерименту та призначення повторної експертизи, оскільки таке клопотання було розглянуто по суті судом без виходу до нарадчої кімнати та прийнято рішення про відсутність підстав для його задоволення.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом та викладених у вироку фактичних обставин, а також на підставі досліджених доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Відповідно до ст. 94 КПК України суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції, вказавши, що винуватість ОСОБА_1 доведена судом відповідно до вимог кримінального процесуального закону.