Постанова
Іменем України
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 158/273/19
провадження № 51-2076км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019030100000331 та
за № 12018030100000905, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 345,
ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 грудня
2019 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 1 ст. 343 КК до покарання у виді арешту на строк 1 місяць;
- за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Згідно із ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання, роботи.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ухвалено закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч. 2
ст. 296 КК, судові рішення щодо якого не оскаржуються.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 грудня
2018 року близько 18:00, перебуваючи у 38-му кварталі 13-го відділу Мощаницького лісництва ДП "Цуманське ЛГ", умисно завдав майстру лісу вищевказаного лісництва ОСОБА_4, який є працівником правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків по контролю
за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження.
Крім того, цього ж дня близько 18:15 ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки "Jeep", р.н.з. " НОМЕР_1", рухаючись по вул. Васильєва
у смт Цумань Ківерцівського району Волинської області, своїм транспортним засобом умисно перегородив дорогу службовому автомобілю працівників лісової охорони під керуванням начальника відділу охорони лісу ДП "Цуманське ЛГ" ОСОБА_5, працівника правоохоронного органу, що переслідували осіб, які могли бути причетними до вчинення незаконної порубки дерев, чим унеможливив подальше переслідування правопорушників.
17 червня 2019 року близько 22:40 ОСОБА_1, знаходячись
на містку над р. Путилівка на вул. Васильєва при виїзді з смт Цумань умисно порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завдав кулаками близько 3-4 ударів у голову потерпілому ОСОБА_2, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Також 17 червня 2019 року близько 22:50 ОСОБА_1, знаходячись
на містку над р. Путилівка на вул. Васильєва при виїзді з смт Цумань, умисно порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, заздалегідь підготовленою металевою дубинкою безпричинно завдав близько 15 ударів у ділянку голови та тіла потерпілому ОСОБА_2, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Волинський апеляційний суд 20 січня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 призначив покарання:
- за ч. 1 ст. 343 КК у виді арешту на строк 1 місяць.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_1
від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 343 КК.
Призначив ОСОБА_1 покарання:
- за ч. 4 ст. 296 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 345 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09 серпня 2019 року по 17 грудня 2019 року
з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що апеляційний суд хоча і правильно дійшов висновку щодо закінчення строків давності, встановлених ст. 49 КК, за вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 343 КК, однак на порушення ч. 4 ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не взяв до уваги та не розглянув заявленого під час апеляційного розгляду справи клопотання захисника і засудженого ОСОБА_1 щодо звільнення останнього від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, натомість безпідставно звільнив ОСОБА_1 від покарання на підставі
ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК. Прокурор просить змінити вирок Волинського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 КК, відповідно до ч. 1 ст. 49 КК, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О.В. просила касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 345,
ч. 4 ст. 296 КК, та кваліфікація його дій не оспорюються.
Прокурор у касаційній скарзі вказує на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ці доводи прокурора заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1
ст. 343, ч. 2 ст. 345, ч. 4 ст. 296 КК.
Відповідно до ст. 12 КК (в редакції Закону № 2617-VIвід 22 листопада
2018 року), ч. 1 ст. 343 КК класифікується як кримінальний проступок, за який передбачено покарання - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до трьох місяців.
З огляду на зміст п. 1 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення
і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе,
ніж обмеження волі.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник Зелений О.П. під час апеляційного розгляду звернувся до суду з письмовим клопотанням
про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 у частині засудження його за ч. 1 ст. 343 КК на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК та звільнення останнього від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку
із закінченням строків давності, оскільки на момент розгляду справи апеляційним судом закінчилися передбачені законом такі строки.
Якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та у випадку встановлення передбачених ст. 49 КК підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться
в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання та на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК може звільнити обвинуваченого саме від покарання, а не від кримінальної відповідальності.
Згідно зі звукозаписом судового засідання апеляційного суду за 20 січня
2021 року, наявним у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника та надав свою згоду на звільнення
від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК. Інші учасники судового провадження підтримали вказане клопотання, а прокурор
не заперечував проти його задоволення. Заслухавши думку учасників судового провадження, суддя на місці постановив: задовольнити клопотання захисника, приєднати його до матеріалів кримінального провадження і вирішити це питання разом із доводами апеляційної скарги прокурора в нарадчій кімнаті при вирішенні питання по суті.
Проте, як видно зі змісту вироку апеляційного суду, ні в мотивувальній його частині, ні в резолютивній не зазначено, яким чином вирішено вказане клопотання захисника.
Натомість вироком апеляційного суду, у тому числі, постановлено призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 343 КК у виді арешту на строк 1 місяць
та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити останнього від цього покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 указаної статті закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій
п. 1 ч. 2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 правильно послався на норми закону, які передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, проте клопотання залишив нерозглянутим і дійшов необґрунтованого висновку про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу
і закриває кримінальне провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне вирок суду апеляційної інстанції в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 343 КК до покарання у виді арешту на строк 1 місяць та звільнення останнього на підставі ст. 49,
ч. 5 ст.74КК від покарання скасувати на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК,
а кримінальне провадження в цій частині закрити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд